Драгон разом з трьома своїми новими знайомими їхав на спині Орландо. Завдяки величезним розмірам птаха чотири особи легко вміщалися на ньому. Драгон сидів на голові Орландо, його улюблене місце.
– Так... Як вас звати? - Він запитав, посміхаючись.
— Я Кессі, а це Грейс і Ной, — відповіла найстарша з трьох Кассі.
- Зрозуміло. А чому ви розмовляли серед піратів? - Драгон нахабно посміхнувся, намагаючись викликати реакцію.
- Ми не хотіли там бути. Коли ми прибули в шторм, Кассі зітхнула і згадала холодний погляд пірата.
— Ну, добре, що я прийшов вчасно, — сказав Драґон навмисно опускаючи той факт, ніби саме його хвилювання через здатність літати викликало шторм. Він вирішив не визнавати, що ненавмисно привів дітей у небезпечне місце.
- Так, але я не очікувала, що у тебе буде хтось на зразок Орландо. Я ніколи не бачила нічого подібного. Де ти його знайшов? - Кессі з захопленням погладила вовну птахи.
- На вершині гори. Ми трохи посварилися, а потім він швидко став моїм найкращим другом, — відповів Драгон.
Він зробив просте сальто і приземлився на спину Орландо. Ной і Ґрейс, перелякані високим ростом Драгона, сховалися за спиною Кессі.
- Розкажіть мені про себе. Чи ви троє? - Драгон уважно подивився на дітей.
- Так. Я найстарша, Грейс — середня дитина, а Ной — наймолодший.
- Не бійтеся мене. Я не кусаюся, на відміну від тих піратів. Я просто великий добродушник, як і Орландо, — Драгон ніжно погладив птаха, посміхаючись дітям.
- Ось і наше село! - Раптом скрикнула Кассі, вказуючи дал. Здалеку виднілися голки, оточені снігом.
- Орландо, друже, відведи нас туди і постарайтеся не налякати всіх, — попросив Драгон.
Орландо розвернувся і попрямував до села. Унизу мешканці метушилися, коли побачили наближення величезного створіння. На стінах села стояв чоловік, який зберігав спокій.
- Охороняйте стіни і відведіть жінок та дітей до хатини вождя, — наказав він. Це був вождь села, єдиний хто міг протистояти погрозі.
- Так, вождь! - Один з охоронців відповів і поспішив виконати наказ.
- Дай мені це, — вождь узяв бінокль біля охоронця. – Орел? Що він тут робить? - Він здивувався, коли побачив величезну тінь, що наближається до села.
- Мої діти все ще в морі? - Він запитав одного зі своїх людей.
- Так, вождь.
– Добре. Принаймні, вони тут не для цього, — вождь зміцнив сніг під ногами, готуючись до можливої битви. - Як вождь, я присягаюся захищати це село ціною свого життя. Скажи людям, щоб готувалися до бою. Це буде нелегко.
Охоронець кивнув і зістрибнув з стіни.
- Гей, тату, ми в порядку, це Кассі! - Донісся знайомий голос до вождя. Він знову подивився в бінокль і мало не впав зі стіни від здивування. На голові орла стояла його старша донька, махаючи йому рукою.
- Готуйтеся! Ніхто не нападає на цю істоту, моя дочка на ньому! - Він гукнув.
Орландо підійшов до села, облетів її довкола і завис перед стінами.
- Кассі, це справді ти? - Викрикнув вождь.
- Ааа, тільки не це! - Кессі та її брати з сестрою почали падати з орли. Вождь злякався і побіг, щоб зловити їх, але вони вже падали вниз.
- Не хвилюйся, я не завдаю їм шкоди — поряд з керівником постав чоловік. Він помахав рукою, і діти почали сповільнюватися.
— Слава богу, ви троє у безпеці, — сказав вождь, обіймаючи своїх дітей.
- Хто ти такий і що, чорт візьми, ти зробив з моїми дітьми! - Ватажок різко повернувся до Драгуна, але Кассі стала між ними.
- Тату, він врятував нас. Ми потрапили в шторм, який забрав нас на піратську територію. Він врятував нас саме перед тим, як спис би проколов мене, — торопліво пояснила Кессі.
- Хм, зрозуміло. Думаю, я повинен подякувати тобі за це, - вождь простяг руку, і вони обмінялися рукостисканням.
- Та нічого особливого. Я просто був у цьому районі, тому подумав, що повинен втрутитися — посміхнувся Драгон.
- Як тебе звати? - Він запитав ватажка, оглядаючи своїх дітей.
- Звичайно, треба представитися самому. Але я не проти. Мене звуть Портгас Д. Драгон. Дуже приємно познайомитися, — Драгон склав руки і вклонився.
- Мене звати Коннор. Дякую, що врятував моїх дітей. Ватажок не відходив і не звертав уваги на високого чоловіка позаду нього.
- Вибачте. Побачимося пізніше, вождь Коннор, — сказав Драгон стрибаючи на спину Орландо. Птах змахнув крилами і полетів.
Коннор на мить відвів погляд від дітей і подивився на фігуру, що віддалялася.
- Справжній майстер. Я так давно його не бачив.