Це була земля, яку давно позбавили життя. Світ, охоплений війною, не залишав часу і сил для вивчення таких місць. У відкритому морі ця ділянка була самостійним островом. Тут не було ні людей, ні тварин, ані навіть дорогоцінної рослинності. Це була мертва земля, нікому не потрібна, адже кожен був зайнятий війною, яка завжди стояла біля порога. Саме на цьому острові Різе і трунар, відомий як Себастьян, почали будувати імперію. Драгон подбав про те, щоб у кожному світі, який він відвідував або відвідує в майбутньому, був філіал його імперії. Власником філіалу був наглядач, який наглядав за всіма справами у своєму світі. Данзо став наглядачем філіалу. Тобто, новий Данзо. Спочатку планувалося вбити його, але Себастьян, дослідивши історію цього чоловіка, вирішив, що він підходить для керівництва. Єдиною проблемою була його колишня особистість. Тому Себастьян і Різе взяли на себе сміливість змінити її. Тепер Данзо був переродженим солдатом, який готовий служити імперії. Хоча Драгон спочатку суворо відчитав його, Гробівник пишався своїм творінням. Однак невдовзі він змирився і дозволив, щоб Данзо потребував імперії. Але він був упевнений, що Себастьян і Різе навернуться до нього, якщо знайдуть когось нового та цікавого для експериментів.
На цьому колишньому Мертвому острові тепер кипіла будівельна майданчика. Ризі відповідала за будівництво міської частини, і всі ці роки вона була зайнята до краю. Але, на щастя, вона щиро любила і поважала Драгона, тому працювала з задоволенням. Завдяки цьому будівництво йшло гладко. Місто нагадувало модернізовану версію Деревні Скритого Ліста. Драгон не хотів, щоб у світ футурисічні технології обмежувалися покращенням вигляду. Це була все та ж Дерня Ліста, але з більш позитивними матеріалами. Замість простих дерев’яних будинків тут тепер стояли скляні та сталеві конструкції. Загалом, це була проста модифікація, але з явним покращенням. Місце міста було подібне до Деревнею Ліста, а офіс Драгона стояв у самому центрі.
Драгон сидів у своєму кабінеті, спостерігаючи за новим містом своєї імперії. Можна було сказати, що світ вже лежав у нього в долоні. Єдиною причиною, через яку він не нападав на інші села, було погіршення майбутнього. Саме тому він організував зустріч з усіма Каге тут. Якщо він зможе переконати їх, то все буде добре. Якщо ні - йому доведеться показати їм, що у них немає вибору.
- Мій пане, всі Каге проінформовані про зустріч і кожен з них залишив свої села у супроводі ескорта, — доклав Алукард.
- Як поживає новий Каге Тумана? Вона гідна? - Драгон стояв біля вікна, повернувшись спиною до Алукарду.
- Вона сповнена рішучості довести свою цінність, але надто нетерпелива. Це може привести її на небезпечний шлях, - відповів Алукард. Хоча Каґе недавно зустрічався з ним, він уже почав оцінювати їхні характери.
- Хто з них відмовиться, коли я дам свою допомогу? - задумливо запитав Драгон.
- Швидше за все, тільки Онокі зробить це прямо на зустрічі. Інші, крім Хокаґе, мабуть, повернуться до своїх сіл перед тим як виступлять проти вас, — відповів Алукард.
- Значить, все йде так, як я і думав. Сподіваємося, що все пройде гладко, — проніс Драгон.
---
Ніч опустилася на імперію, і до берега наближався самотній корабель. Він не хотів бути поміченим: всі вогні були погашені. Це був прихований підхід, і поки він здався. Корабель успішно причалив, і люди на борту перестрибнули через перила.
- Пані Мізукаґе, це повинно бути те саме місце, — звернувся до Каге Тумана молодий чоловік з коротким блакитним волоссям.
- Дякую, Чоуджіро. Чи відомо нам, де лежить село? - Вона запитала, дивлячись на свого охоронця.
- Ні, саме тому я тут, — пролунав голос позаду них. У темряві пішло кілька секунд, щоб зрозуміти, хто це сказав.
- Тигр? - Чоуджіро схилив голову в замішанні, дивлячись на тварину, що розмовляє.
- Мене звати Атлас. Будь ласка, йдіть за мною і я проведу вас до місця призначення — вимовив Атлас та почав усуватися в темряву.
- Ця ніч стає все дивнішою, — посміхнулася Мізукаґе своєму охоронцеві, і вони обидва пішли за Атласом.