Кімнати Наруто і Ґілдратса були прямо навпроти один одного. Було п'ять ранку, і обидві двері відкрилися одночасно. Гілдратс, стоячи в коридорі, витріщився на Наруто і вказав на його обличчя.
- А що це за мішки під очима? – запитав він, очевидно маючи на увазі темні кола.
— Думаю, ти знаєш, якщо вони у тебе теж є, — відповів Наруто, вказуючи на такі ж мішки під очима Ґілдратса.
– Ладно... Я просто перевіряв, чи це правда. Нам потрібно зробити кімнати звукопроникними. Жодна дитина не повинна цього чути, — Ґілдратс опустив голову і дуже зітхнув.
- Так, підемо снідати. Мені потрібно викинути це з голови, — Наруто попрямував до кухні, а втомлений Ґілдратс пішов за ним.
За великим обіднім столом Ґілдратс сів, а Наруто почав копатися в холодильнику.
- Наруто, не заперечуєш, якщо я запитаю, як ти познайомився з батьком? Він сказав мені, що усиновив тебе кілька років тому — почав Ґілдратс.
- Та немає проблем. Він допоміг мені купити цукерки в магазині, коли їх не продавали. Наступного дня я запропонував переїхати до нього. З тих пір я тут живу. Не так вже й цікаво, правда? - Наруто говорив, не виймаючи голови з холодильника. - До речі, тут є вчорашні млинці. Хочеш спробувати?
Він обернувся, тримаючи в зубах млинець.
- Звичайно. Це чудово, — відповів Ґілдратс, злегка стурбований тим, як Наруто їсть.
- До речі, як називається той дзюцу, яким ти користуєшся? Це настільки сильне, що я б із задоволенням вивчив його, - Наруто поклав в рот ще один шматок млинця.
- Ради бога! Сідай і їси як слід. Це огидно, — Ґілдратс плескнув долонею по столі і строго подивився на Наруто. Оскільки він виріс у кав’ярні, то цінував етику.
— Извини, — Наруто опустив голову, поставив тарілку з млинцями на стіл і сів.
- Пробач мені, Наруто. Я не хотів кричати на тебе. Мені просто подобається, коли люди дотримуються правил етикету. Крім того, я не використовую чару чи дзюцу, ми вже пояснювали це вчора. Хіба ти не слухав? - Ґілдратс глибоко зітхнув, щоб заспокоїтися.
- Я дійсно нічого не зрозумів. Чи міг би ти пояснити ще раз? - Наруто подивився на нього своїми найкращими "ніжчими очима".
- Якщо ти не заперечуєш, Ґілдратс, я теж хотів би це почути. Вчора я пропустив це пояснення повз вуха, — в кухню увійшов Обіто. Він щойно піднявся нагору.
— Звичайно, сідайте, — сказав Ґілдратс новоприбулим. - Те, що я використовую, в деякому розумінні схоже на чакру. Але велика різниця в тому, що нам не потрібні знаки руками, щоб використовувати магію. Якщо ти використовуєш магію води, тобі потрібен лише запас магічної сили. Тоді ти можеш чарувати і керувати водою, Ґілдратс говорив як справжній професор піднявши палець вгору.
- Чарівно. То яку ж магію ти використовуєш? - Обіто виглядав зацікавленим.
- Магію розорення. По суті, я маю величезні руйнівні здібності. Якщо я виллю всю свою магію, як сказав батько, село може зникнути - Гілдратс накрила руку магії, і Наруто з Обіто відразу відчули її руйнівну силу.
- Вражаюче! Чи можу я також навчитися магії? - Наруто підскочив від збудження.
- Навіть не знаю. Але спочатку ти мусиш зосередитися на загороді. Натомість Гілдратс відкупив шматок холодного млина і відчув, як його рот наповнився смаком. - Все ще так добре, як вчора.
- Я з нетерпінням чекаю того дня, коли ти оволодієш магією Ґілдратс. Для мене було б честю спарінгувати з тобою, — Обіто намагався посміхнутися, але його усмішка вийшла натягнутій.
- Тобі варто знайти у моєї мами уроки посмішки. Вона може скинути королівство однією своєю посмішкою, Гілдратс сказав з насмішкою.
— Може, це і на краще, - Обіто знову спробував усміхнутися, і цього разу це виглядало трохи більш щиро.
---
Драгон йшов по вимощеній скелі дорозі на околиці села. Його метою було поселення Учиха. Вони змінили свої плани, і Драгон прямував туди, щоб дізнатися, що вони вирішили. За ним слідував чоловік у масці Анбу, найсильніший з їх загону і особистий підпоряджений Драгона, капітан Ґотея 13, Рю.
Невдовзі вони побачили стіни комплексу. Ворота виглядали так само, як минулого разу і навіть охоронці були тими ж.
- Лорд Драгон, ласкаво просимо! Пан Фугаку чекає на вас у головному будинку, один з охоронців вклонився.
- Веди мене туди, — наказав Драгон.
Обидва охоронці поклонилися, але тільки один повів їх, а другий залишився на посту. Невдовзі вони опинилися біля будинку.
- Ось ми і прийшли. Вони чекають всередині, — охоронець вклонився і повернувся до воріт.
Драгон і Рю увійшли всередину. Його дружина Мікото та двоє їхніх синів сиділи разом. Кілька старійшин стояли осторонь.
- Ласкаво просимо, лорде Драгон. Приємно нарешті познайомитися з вами, — Фугаку вклонився, і решта Учиха наслідували його приклад.
- Я теж радий з вами познайомитися. Давайте не будемо витрачати час на люб'язності. Розкажіть мені про нове рішення, яке я чув — Драгон говорив з владною та могутньою аурою.
– Клан готовий виступити в будь-який момент. Але ми вирішили залишити Ітачі і Саске в селі. Вони обоє хотіли залишитися з тієї самої причини. Я дозволю їм все пояснити, - Фугаку змінив погляд на Ітачі.
- Мій брат і я все ще відчуваємо сильну прив'язаність до села, незважаючи на те що сталося. Ми поки не хочемо її покидати, - Ітачі говорив нейтрально, але стримано.
- Містер Рю розповів нам про ваш додзьо і про те, що ви приймаєте учнів. Ми з братом хочемо стати вашими учнями, — додав Саске.
Драгон уважно подивився на братів, аналізуючи їх.
Ніщо не вислизало від його погляду, і він бачив все наскрізь, на кожному рівні.
- Саске, я можу зрозуміти. Але чому ти, Ітачі? Ти вже сильний, так навіщо тобі ще більше сили? - Драгон на мить проігнорував Саске і звернувся до Ітачі.
- Коли помер Шісуі, я проклинав свою слабкість сильніше, ніж будь-коли. Я бачив, як мій друг помирає в мене на очах і нічого не міг зробити. Ще до цього я зрозумів, що мої сили обмежені.
- Все, чого я хочу, це шанс запобігти повторенням. Мені потрібна сила, щоб зупинити наступного Данзо, який з'явиться в моєму селі - обличчя Ітачі було рішучим.
- Ха-ха, це досить вагома причина для пошуку сили — Драгон голосно розсміявся і клеїв пальцями. У повітрі з'явився портал, і з нього випав знайомий одяг.
- Мій підрядний Алукард очолює головний шпигунський підрозділ імперії Акацукі. Я згоден взяти Саске в учні. Але ти, Ітачи... Я хочу, щоб ти став учнем Алукарда. Ось моя пропозиція. Що скажеш? - Драгона посміхнулася від вуха до вуха.
- Лорд Драгон, якщо дозволите, хто такий цей Алукард? Він шінобі, як ми, чи хтось на зразок вас? І наскільки він сильний? - запитав Фугаку.
- Все, що я можу сказати, це те, чого вам знадобиться як мінімум дев'ять хвостистих тварин, щоб зупинити його, — усмішка Драґона стала ще більшою. На його обличчі промайнула тінь зловісних намірів, хоча він сам не знав звідки вони взялися.
- Ви що, знущаєтеся наді мною? Він взагалі людина? - Фугаку мало не закричав, коли його щелепа ледь не впала на підлогу.
- Ні, не людина. Саме тому я хочу, щоб Ітачі вчився в нього. Алукард може вилікувати хворобу, і це привернуло увагу громадськості.
- Старший брат, ти хворий? - Саске схопив Ітачі за руку і міцно стиснув її.
- Звідки ти знаєш? - Він запитав Ітачі, погладжаючи Саске по голові і посміхаючись йому.
- Від мене нічого не приховаєш. Так що ти скажеш?
- У мене таке відчуття, що стати його учнем не так просто, як здається. У чому підступ? - Ітачі відчув щось підозріле в цьому Алукарде.
- Алукард тобі все розповість. Звичайно, тільки якщо приймете цю пропозицію, то Драґона була зловісною діловою посмішкою.
*Вітох* Я приймаю! - Нарешті сказав Ітачі.
- Ти впевнений, Ітачі? - Турботливо запитала Мікото, яка стояла поруч.
- Так! У мене дивне, але приємне відчуття з цього приводу - Ітачі посміхнувся матері у відповідь.
- Ладно, Итачи. Ось невеличка інформація, яку тобі потрібно знати - Драгон знову привів загальну увагу. - В моїй імперії, Готей-13, у мене є 13 капітанів. Вони мої безпосередні підпорядковані і найблагородніші керівники після мене. Всі вони мають або шукають віце-капітанів.
- Алукард погодиться особисто навчати тебе тільки тоді, коли у вас є можливість стати віце-капіном. Але дозволь мені сказати тобі зараз: на нього важко справити враження, - серйозно сказав Драгон. Він не хотів, щоб Ітачі недооцінював наскільки жорстоким може бути Алукард навіть до своїх союзників. - Якщо він вважатиме тебе негідним, ти станеш простим членом Акацуки, поки не вирішуєш для себе щось інше.
- Один з цих лідерів? Як він ставиться до цього? - Перебив його Фугаку швидко.
- Фугаку, не говори зі мною таким вимогливим тоном, хлопче. Якщо ти збираєшся говорити зі мною, використовуй тон поваги, інакше наслідки будуть очевидні — аура Драгона спалахнула і замучила серце Фугаку підстрибнути від страху.
- Прошу вибачення, Лорде Драгон, — Фугаку швидко і щиро вклонився, перш ніж знову випростатися.
- А тепер відповім на твоє питання. Алукард - капітан першого загону. Рю - це восьмий капітан, — він знову змінив погляд на Ітачі. - Ласкаво просимо до Готей-13, Ітачі. Ти будеш тренуватися під керівництвом Алукарда, і якщо він вважатиме тебе гідним, ти станеш віце-капіном 1-го загіну, яким керує Алукард. Тому я запитаю тебе ще раз. Чи ти приймаєш такі умови?
- Я згоден! - відповів Ітачі твердим голосом.
– Добре. Тепер перейдемо до Саске. Я більш ніж щасливий взяти тебе до себе в учні. Але тільки якщо ви чесно відповісте.
- Чому? Чому ти хочеш стати моїм учнем? І не обтяжуй себе брехнею. Я бачу крізь всю брехню, направлену на мене.
Саск відвернув погляд від страхітливих очей Драгона і подивився на обличчя Ітачі. Він вважав, що його рішення в очах — навіть якщо він поряд з ним. Він навіть відчував, як від Ітачі виходить збудження. Саске відвернувся від брата і знову зустрівся поглядом з Драгоном. Цього разу він не з'їхав від страху.
- Я хочу перемогти Наруто. Я не можу стояти на місці, поки він утікає все далі і дальше, обличчя Саске стало ще більш рішучим, ніж у Ітачі.
– Добре. Ви двоє, приходите завтра до мене в Додзе.
- І, Фугаку, Рю залишиться тут, так що спілкуйся з ним переклад, оскільки він буде пересувати клан, — Драгон встав і зібрався йти.
- До побачення! - Драону було лежати, тому він швидко вийшов з кімнати.
- Гадаю, майбутнє просто змінилося. Що ж, подивимося, що буде далі, — сказав собі Драгон, виходячи з табору пішки.