Минув місяць, і будинок тепер повністю належав Драону. Він відкрив школу мистецтв бою, але не рекламував її і не виходив на публіку. Його справжньою метою було знайти вибраних, яких він міг би особисто навчати. Драгон не знав подробиць про людей у світі: де вони живуть, які методи використовуються. У нього не було багато спогадів про той бік світу. Він знав лише основні тимчасові лінії, важливі події, але не подробиці. Якщо йому потрібна була інформація, він звертався до системи.
- Де ми зараз знаходимося з точки зору тимчасової шкали? - Поцікавився Драгон, коли йшов у магазин за їжею.
[Викрадення юної Спадкоємиці Х’юги відбудеться сьогодні вночі] — відповіла система.
- Викрадення? Я не знав, що з цією бідною дівчиною трапиться щось подібне. - Драгон трохи знав про Хінату, і йому стало шкода її. Він розумів, що її характер не узгоджувався з її становищем.
- Тоді, може мені варто перехопити її і взяти до себе в учениці? - Сказав Драгон, йдучи вулицями села. Його спостережливість завжди була активною, навіть уві сні, так що ніщо не стримувало його уваги.
- У мене ще одне питання до тебе. Скільки ти знаєш про мир, який я відвідую? - Це було питання, яке він вже давно обмірковував.
[Я володію всіма знаннями, які несуться до всіх світів. З моменту, коли ви зустрілися з Богом і він послав вас сюди, я вже знала все про світ, який він створив.]
- Що б ви не змінили, система знатиме результат цього. Я знаю кожну людину в кожному світі. У мене є знання про Бога, який створив ці світи. - система говорила без емоцій, як і хотів Драгон.
- Чудово! Це полегшить мені ці подорожі, бо я не знаю здібностей і особистостей багатьох цих людей. - Сказав Драгон, заходячи в магазин. Він виглядав як звичайний майстер бойових мистецтв, тільки неймовірно високий.
- Забирайся геть, демон! - Як тільки він увійшов, то почув ці слова і насупився. Він побачив молодого жовтоволосого хлопчика, який намагався купити солодощів. Але власник магазину різко відганяв його і не зважав на почуття дитини.
Драгон мав слабкості до дітей. Він ніколи не показував цього, але вихід від Ґілдартса поранив його сильніше, ніж хтось міг зрозуміти. Для нього було дуже боляче бачити, як з невинними дітьми поводяться наче із брудом.
- Я заплачу за речі хлопця і свої власні. - Драгон пройшов вперед і поклав гроші на прилавки, перш ніж хлопчик та господар вже почали сперечатися.
- Вибачте, сер. Ви ж не хочете цього робити. Цей хлопчик приносить з собою тільки нещастя. - Господар знав про репутацію хлопчика, але це не виправдовувало його поведінку.
- Не вините цього хлопчика за свою жалюгідну боягузтво і брак розуму. А тепер візьми гроші і перестань базікати. - Драгон випустив найжорстокіша частка вбивства в бік господаря.
– О... Звичайно, сер! - Господар мало не обмочився від страху і відразу віддав речі, які забрав у хлопчика.
- Давай, малюк, підемо. - Драгон легонько підштовхнув хлопця до дверей. Чоловік був спантеличений і не знав, що сказати. За той час, що він провів у селі, він отримував тільки образи і доброта була для нього в новинку.
- Дякую. - Сказав хлопчик, дивлячись на величезного чоловіка, який піднімався над ним.
- Не проблема. Як тебе звати, хлопче? - Драгон опустився на одне коліно перед хлопчиком.
- Н-Наруто... - Він сором'язливо відповів. Оскільки він звик до образ, доброта збила його.
- Приємно познайомитися, Наруто. - Драгон посміхнувся, і щоки Наруто злегка почервонів. Це була перша справжня усмішка, яку він бачив у селі.
- Я теж радий з тобою познайомитися... — Наруто замовк, зрозумівши, що не знає імені цієї людини.
- Портгас Д. Драгон. Називай мене як хочеш, Наруто.
– Хм... - Наруто не знав, що сказати, і просто посміхнувся, дивлячись в землю.
- Так де ж ти живеш, Наруто? Хочеш, я відвезу тебе додому? — запитав Драгон. Він не був упевнений у ситуації з Наруто, але знав, що його батьки померли.
- Я живу в притулку для сиріт. Я знаю дорогу. - Сказав Наруто з сором'язливістю у голосі.
- Сиротський притулок? Що сталося з твоїми батьками, Наруто? — запитав Драгон з цікавістю.
- Батьки? У мене немає батьків... - Наруто не розумів, що таке батьки. Він чув це слово, але ніколи не знав його значення.
- Ха-ха, Наруто, у кожного є батьки. Одні мертві, інші живі, але всі ми маємо батьків. Вони ті, хто піклується про тебе. Твоя сім'я не повинна бути пов"язана кровними зв'язками, Наруто. - Драгон не був добрим вчителем для дітей, але він щиро дбав про Наруто.
- А де ж мої? - запитав Наруто з загубленим виразом в очах. Незважаючи на свої три роки, він був надзвичайно дорослим і розумним.
- Я не знаю, де вони знаходяться у фізичному світі, але я точно знаю що вони завжди будуть тут. - Драгон приклав палець до серця Наруто. - Твоє серце, Наруто. Вони завжди будуть у твоєму серці.
Наручо стояв і дивився на Драгона, не знаючи, що сказати. Вперше хтось говорив з ним так тепло і щиро.
Раптом він відчув, як всередині нього розливається тепло, дивне і незрозуміле. Наручуто, не піднімаючи очей і дивлячись в землю, тихо вимовив:
- Т-ти можеш проводити мене додому?
Драгон відповів:
- Так, звичайно. Але спочатку з'їси ці солодощі, поки вони не розтанули у тебе в руках. - Він вказав на шоколадку, яку Наруто стискав у долоні.
- О, звичайно, — пробурмотів Наруто і почав швидко їсти цукерку, ніби вона могла зникнути в будь-який момент.
- Пора йти додому, — сказав Драгон, зробивши крок вперед. Спочатку він обережно йшов слідом за ним, але через кілька секунд підбіг і пішов поруч, а не позаду.
Поки вони йшли вулицями села, Драгон задумався. В його голові крутилися питання:
- Що зі мною сталося? Хіба я не був злом у своєму житті? Чи я тепер злий? Коли я встиг перетворитися в цього чоловіка?
Він помічав невеликі зміни в собі з тих пір, як народився Гілдартс, але ніколи не замислювався, що, можливо, почав змінюватися у цілому. Ця зміна могла зробити його тим, ким він ніколи не був раніше.