Далеко від Охара, посередині безмежного океану, дройфував плот. Гінрей спостерігав за Саулом і Робін, які спокійно сиділи на ньому. Саул був настільки виснажений, що мріяв лише про одне — лягти й заснути. Але він не міг дозволити собі розслабитися, адже треба було доглядати за Робін. Він боявся, що морська дозор все ще може переслідувати їх, і тому не закривав очі надовго.
- Гей, Сауле, а хто був той старий? - Рабен запитала після довгої мовчанки.
Саул помітив, що вона намагається бути сильною і не плакати, але в її очах все ще блищать сльози.
- Не знаю, Робин. Але я точно знаю, що він сильний, - відповів він з втомленим видом.
Вони не потребували, щоб їх переслідував ще один могутній чоловік. Саул не міг зрозуміти, чи цей незнайомець був другом або ворогом.
- Сильніше за тебе, Саул? - Рабен запитала його прямо в очі.
Вона повністю довіряла цьому велетня, і в її очах ніхто не міг бути сильніший за Саула.
- Думаю, так, Робін. Якщо він дійсно стримував тих двох, то він набагато сильніший за мене. Очевидно, він не дозволив їм іти за нами. Саул знову подивився в око на Охари.
Вони могли бачити полум’я, що піднімається високо в небо. Цей острів швидко зникав з поля зору, але погони морських піхотинців все ще не було.
- Розумію, — тихо сказала Робін і знову замовкла.
Вона, ймовірно, обмірковувала все, що сталося в цей день.
- Як у вас там справи? - Голос з кінця тіла.
Гінрей стояв, склавши руки за спину, як справжній військовий.
- Ти! Що ти тут робиш? - Саул відразу ж прикрив Рабен собою, готовий захистити її, якщо цей чоловік нападе.
Гінрей посміхнувся. Він почувався дуже люб’язним і мав міцну дружбу з ними.
- У мене немає поганих намірів. Я просто хочу поговорити з дівчинкою за твоєю спиною. Обіцяю, що не завдам вам шкоди, — сказав він і продовжує посміхатися.
Його усмішка, здавалося, зробилася, тому що Саул вивів Робін вперед.
- Привіт. Можу я дізнатися твоє ім'я, маленька? — Питав Генні, простягаючи їй руку.
- Мене звуть Робін. Приємно познайомитися, - відповіла вона, все ще з деякою опакою дивлячись на дивного старого.
- Яке гарне ім'я. Мене звати Гінрей Кучики. Я - головний капітан "Готея-13", — представився він, закінчуючи рукостискання і знову заклавши руки за спину.
Він уважно оглянув обох. Рабен і Саул мали потенціал, який можна було б розвинути при відповідній підготовці.
- Гм, містере Гінрей. Що вам потрібно від нас? — Саул запитав, що сталося.
Він майже був впевнений, що Гінрей не ворог, але все ж тримав Робін на відстані, щоб встигнути втрутитися, якщо щось піде не так.
- Я хотів би запросити вас обох у "Готей-13". Це моя власна група, створена для боротьби з тим, що сталося в Охарі, повільно відповіла Ґінрей як заздалегідь знаючи, про що говорить Саул.
- Ні, дякую, пане Гінрей. Я не можу довіряти вам і не хочу ризикувати безпекою Робін, — твердо сказав Саул.
- Що скажеш, Робін? Ти згідна зі своїм другом Саулом? - Гінрей повернувся до дівчини, на що Саул відповів незадоволеним поглядом.
- Я хочу залишитися з Саулом. Він мій друг, — просто сказала Робін, не повністю розуміючи прихований зміст пропозиції Гінрея.
- Ну, тоді гаразд. Я повинен попередити вас обох. Звичайно, буде погоня. Вони будуть впертими, тому що ви обидва пов'язані з Охара і зі мною. Морська дозор, мабуть, не надто любить мене за те, що я дозволив вам втекти, сказав Гінрей, і кілька людей намагалися зв’язати їх мотузкою.
Йому, однак, було все одно, приєднаються вони до "Готи" чи ні. Йому просто подобалася неприємна особистість Робін.
- Я чудово це розумію. Зрештою, я дезертир. Я очікував нагороди з того моменту, як пішов із морського дозору. Мені просто соромно, що я втягнув Робін у це життя, — сказав Саул, дивлячись на дівчинку, яка все ще не розуміла всього контексту цієї дорослої розмови.
- Недалеко звідси є острів. Як щодо того, щоб я відвіз вас туди, а потім ми могли б ще поговорити? – запропонував Гінрей.
Саул кивнув. Він розумів, що вони повинні позбутися цього щільного тіла.
- Тоді добре. Тримайся за Робін і не відпускай її, - сказав Гінрей.
Саул обережно обійняв Робін, намагаючись не розчавити її своєю величезною силою.
Гінрей помахнув правою рукою, і всі троє негайно піднялися в повітря підхоплені сильним вітром.
Це було настільки дивно і несподівано для Саула, що він послабив спрагу, і Робін вислизнула з його рук, почав падати в океан.
- А-а! - Закричала Робін, але черговий порив вітру підхопив її і поніс до місця їх зустрічі.
- Хіба я не казав, щоб ти тримав її якомога міцнішою? - Гінрей подивився на Саула, який опустив голову від сорому за свою помилку.
- Все гаразд, Саул. Я зовсім не постраждала, — заспокоїла його Робін, підлітаючи до друга.
Вона не розуміла, що робить Гінрей, але відчувала себе вільно в повітрі. Вона могла рухатись як завгодно - прямуватися, пливти задом наперьод і при цьому не падати.
- Пощастило, що я перейшов на магію ваги, а не тільки на магія вітру. Один, здається, працює набагато краще ніж інший — пояснив Гінрей.
Спочатку він намагався використати магію сильного вітру, але результат був не ідеальним. Тепер він прибрав їхню вагу і використав силу вітру, щоб скеровувати їх у правильному напрямку.
- Як ви це робите, сер Гінрей? Я ніколи не бачив нічого подібного. Я навіть не чув про диявольський фрукт, який може це зробити, - здивовано сказав Саул, намагаючись поворухнутися.
Він, як і Робін, відчував себе вільно в повітрі.
- Може бути, коли-небудь і розповім. А поки ми дійдемо до острова, усміхнувся Гінрей і махав рукою.
Усі троє полетіли до найближчого острова. Океанські хвилі зливалися в їхніх очах, оскільки швидкість була занадто велика для Саула і Робін.
Гінрей захищав їх від будь-яких небезпек, пов'язаних з польотом на таку швидкість, включаючи тиск вітру.
Невдовзі вони опинилися на острові. Він був пустельним, тут жили тільки тварини.
Гінрей знайшов його за допомогою свого магічного кухля, і він був ідеальним з двох причин. Тут він міг створити "Готей 13" і зібрати своїх 12 капітанів.
— Готуйтеся до посадки, — сказав Гінрей Саулові, коли Рабен знайшла його на плечі. Їй дійсно не довелося турбуватися про те, щоб приземлитися на ноги. Гінрей збавив швидкість і скасував свою магію, щоб Саул міг здійснити ідеальну посадку. Незважаючи на всі зусилля, Саул спіткнувся і впав.
- Упс! - Викрикнув він.
Він миттєво рвався вперед і зловив Робин, щоб та не пошкодила перед Саулом.
- Будь обережний. Ти ледь не розчавив Робін, — сказав Гінрей, сідаючи поряд з дівчиною і ніжно погладячи її по голові. Щеки Робін засідали рум'янцем.
- Дякую вам, пане Гінрей, вона видала шанобливий тон.
Хороший погляд і дружба з Саулом допомогли Робін подолати біль, який вона відчувала всередині. Її настрій значно поліпшився в порівнянні з постійним пригніченням.
- Вибач, Робін, я прийшов собі на ногу, коли приземлився. До такого польоту доведеться звикнути, — сказав Саул на землі. Він все ще відчував себе втомленим.
- Як щодо того, щоб ви обидва трохи поспали, а потім ми могли б поговорити ще? Я буду тут, так що вам не доведеться турбуватися про напад, - запропонував Гінрей, теж сідаючи на землю.
- Мені б дуже цього хотілося. Ходімо, Робін, тобі теж потрібно відпочити після всього того, що сталося сьогодні, — сказав Саул, лягаючи на землю.
Робін сіла поруч і притулилася до його живота. Вони майже відразу ж заснули.
- Гаразд, тепер я можу почати, — прошепотів Гінрей.
Він кликнув пальцями, і навколо сплячої пари піднялася могутня земляна стіна, не видаючи ні звуку, щоб не потрвожити їх.
- Як я і думав. Мені потрібно використати функцію виклику, щоб зібрати капітанів Гота 13. Я так довго хотів перевірити це, і цей світ ідеально підходить для цього, — сказав він собі.
Гінрей пішов до лісу, щоб офіційно розпочати свою операцію з Ґотеями. Він підійшов до найбільшої гори на острові, помахав рукою і перед ним відкрився тунель, який веде під гору. Він створив щось на зразок драбини, щоб спуск був зручніше. Острів з’єднався з морським дном, і Гінрей зупинився у своєму земляному тунелі знову клацнувши пальцями, як він робив це раніше зі сплячими друзями. Тунель почав розширюватися, і через кілька хвилин він опинився біля входу в велику печерну кімнату.
Він був під горою і мав 40 метрів заввишки, а ширина — 20. Це було не найбільше, що він міг створити, але для виклику капітанів цього повинно було схопити. Врешті-решт, у нього з'являться підлеглі, які будуть будувати для неї бази і все необхідне.
- Можливо, система зможе побудувати бази або щось у цьому роді. Гей, система, ти можеш побудувати базу для моєї піратської групи? - Він запитав, що сталося.
[Ні! Я не можу їх побудувати. Але в магазині є все, що існує. Таким чином, всі види баз доступні для покупки і господар може налаштувати їх.]
- Розумію. Тоді я подивлюся на них пізніше. А поки що зробімо цю брудну кімнату трохи краще, — сказав Гінрей.
Він знову клацнув пальцями, і стіни печери затверділи й повністю розгладилися. Вони стали гладенькими і вишуканими, наче їх обробляли зуби.
- О’кей, а тепер продовжимо. Але питання в тому, кого запросити, — сказав він, сідаючи на землю і схрестивши ноги.
[Хозяїн хоче викликати список виклику?] — запитала система.
- Я й не знав, що у нього є таке. Так, покажи його, будь ласка, — відповів Гінрей.
Перед його обличчям з'явився величезний список. У ньому були сотні, якщо не тисячі імен. Просто нескінченна кількість.
— Ну, це проблема, — зітхнув Гінрей, дивлячись на нескінченний список.