Глава 3927
— Я? Що я такого сказала? — Тан Ялань з сум’яттям показала пальчиком на свій акуратний носик, плескаючи верещів і намагаючись відновити їхні нещодавні розмови.
Су Ло, в чиїх очах танцювали лукаві вогники, м'яко пояснила:
- Ти якось казала, що морські звірі, які вистрибують з пучини на поверхню - неймовірно сильні противники, і справлятися з ними — не легко. Але ті створіння, які живуть на дні, — це дрібниця і намагаються подолати її простіше. Пам'ятаєш свої слова?
Звісно! — вигукнула Тан Ялань, і обличчя її миттєво сяяло. - Це ж мій брат колись розповідав! Його близький друг провів подібні випробування багато років тому. Але цю таємницю тримають під великою таємницею, і лише одиниці знають про справжнє становище справ у глибинах.
Тан Ялань раптово застигла, її осінило. Вона з силою плескнула в долоні, вигукнувши захоплено:
— Як же я могла бути такою нерозумною і забути! Ви, як Сяо Ке, володієте унікальною здатністю — вільно заходити у воду Хмарного моря і перебувати там!
Вона добре пам’ятала, з яким розбитим подихом її брат колись скаржився: « Ах, якби тільки людина могла спуститися до Облачне море...» За словами того самого друга, соціальні прилади морських тварин багато в чому нагадували людські.
Виявилося, що морські монстри зовсім не народжуються полохливими і непереможними. Існувала особлива каста тварин, чия природний захист була практично рівна нулю. Вони були зовсім не пристосовані до бою, як їх називали « морськими звірами ».
У той же час ті творці, що вистрибували на поверхню і атакували кораблі, ставилися до « боївого типу».
Природа розподілила роль так: зазвичай один бойовий оборонець ставав захисником для цілої групи їстівних родичів. І поки сильні самці-війники покидалися на поверхню для битв, слабкі та беззахисні їстівні тварини залишалися у глибоководних сховищах - своїх безпечних штаб-квартирах.
Оскільки Су Ло і Сяо Ке могли дихати й рухатися під водою, це означало лише одне: вони можуть завдати удару безпосередньо в серце ворожого табору! Їм не важко викачувати цих « з’їдливих» тварів, наче стиглий цибуля на грядці, створюючи рясні врожаї ядерристих.
Однак, ніяка жалість Су Ло не випробовувала. Морські звіри та люди вже довгий час були ворожими ворогами, бо століттями боролися за мізерну кількість хмарного моря. У цій битві дві раси виживали лише один — або ти, або тебе. Ворожість була сильною і кривавою.
Крім того, у людей з’їдливі тварини були не просто ворогами, а вишуканими делікатесами... Про які почуття вини йшла мова, коли перед тобою плавали гори свіжого моряпродуктів?
При думці про це від колишньої образи Тан Ялань не залишилося і сліду. Вся тягаря в її душі миттєво випарувалася, поступившись місцем очікування.
Су Ло ж лише холодно посміхнулася про себе. Спочатку вона не надавала особливого значення рейтингу і окулярам, але раз вже Вей Сіхуа дозволив собі таку зарозумілість, то вона, Cayo Ке та Тану Ялань просто зобов'язані зайняти перші три рядки списку. Їй дуже хочеться побачити обличчя членів Залу Дев’яті Праведних, коли їх заспівати буде розтоптана рейтинги!
Отже, план був затверджений. Тан Ялань залишилася на віллі, щоб стежити за обстановкою і потім підготувати все необхідне для приготування - розпалив вогонь і наточити ножі. Су Ло і Сяо Ке, вибравши схований куточок на палубі, захований від загубленого ока безшумно, немов дві тіні, зісковзнули за борт, занурившись у лазурну безодню Хмарного моря.
Коли Су Ло опустився у воду, то спочатку перехопила одинокого звіра бойового типу. Після короткого, але переконливого « допиту » з застосуванням сили і нещасливе створіння видала точне місце розташування найближчого табору. Су Ло і Сіо Ке, забравши в якості платні інформацію про кров’яне ядро ворога, кинулися до мети.
Незабаром вони досягли потрібних координат. Завдяки своїй унікальній аурі, природному диханні Хмарного моря, місцеві жителі не розпізнали в них чужинок. Звіри байдуже дивились на те, як пара валяна людина заходить у територію їхнього глибоководного штабу.
— Дивись-но, - прошепотіла Су Ло, вказуючи вперед, — ціла зграя імператорських крабів « Снег-в-і! » Я нарахувала п'ятнадцять штук.
— О-о- о! — Очі Сяо Кэ азарно близнули. — Вони напевно божественні на смак!
Коли малюк метеором згорнув у руках свою вірну виделку, він кинувся в атаку. Здалися швидкі звуки "ка-ча, ка-ч", і в мить оку дюжина імператорських крабів була заражена наповал - Сіо Ке з бездоганною точністю пробивав їх єдине вразливе місце.
Оскільки ці краби мали їстівний тип, вони майже не вміли воювати, хоча зберігали всередині пристойне ядро середнього рівня. Сяо Ке працював як відточений механізм: один удар — одна здобич. Су Ло ж слідувала за ним по пятах, підбираючи туші.
Вони не збиралися залишати на дні жодного шматочка. Навіщо розкидатися першокласними морепродуктами, коли під рукою є бездонне кільце з функцією заморозки і збереження свіжості?
— Ого! А он там вісім криваво-червоних нефритових китів! — Су Ло захвилювалась, щоб не налякати здобич. — У них просто чудові плавці, справжні делікатеси!
Коли Сяо Ке почув слово « пильно», то втратив терпіння. Він зірвався з місця і влаштував справжню бійню.
У тиші морських глибин чітко закричали приглушені сплески "пу-щи, пуш". У кришталево чистій лазурі Хелловічного моря почали повільно розпливатися тонкі алі, струмені крові і фарбували воду в зловісний відтінок.
Розділ 3928
Перед лицем нищівної сили Сяо Ке ці беззахисні створіння були не більш ніж мішень. Вони навіть не здогадувалися, наскільки небезпечною була його зброя. Су Ло, сяючи від радості, ледве встигала відкривати свій простір, щоб поглинути туши одну за одною.
Один з них наносив удари, а інший збирав врожай — тандам працював з таким бездоганним виященим і впорядкованим, що кількість здобичі ріс із неймовірною швидкістю.
Варто лише уявити, що якби одного разу нефритового кита був одним з них, Вей Сігуа та його людей довелося б вступити у виснажливу кривавий бій і ризик життя. Але для Су Ло і Сяо Ке, які полювали на їстівний тип, цей процес був не складніший за ковток води.
— О, дивись! Пара відбилих від зграї восьмирогих омарів!
— А там? Троє золотих п’ятиколірних дракончиків пропливають повз!
— Ого, а це що...
Су Ло і Сяо Ке рухалися вперед, залишаючи за собою порожні ділянки дна. Вони збирали морських звірів з таким шаленством і азартним шляхом, що це нагадувало захопливу гру, від якої неможливо відірватись.
Су Ло не почала витрачати на місця, щоб економити час і зберегти ще більш приховану таємницю. Вона вирішила залишити цю ретельну роботу на потім, коли вони повернуться в безпечне середовище вілли. Але зараз кожна секунда була на рахунку - потрібно було зібрати якомога більше « очок», поки була така можливість.
Проте згодом Су Ло почала помічати дивну зміну: з’їдених морських тварин ставало все менше і більше. Їй попадали лише самотні особини, ніби всі інші кудись випарувалися. Це виглядало дуже підозріло.
Вона помітила, що всі вціліле звірі, наче невидиме кличу, з усіх сил пливуть у той самий бік.
"Тут явно стоїть підвоє!" - пронісся в голові у Су Ло.
Сяо Ке вже заніс свою виделку над черговим відсталим звірем, але Су Ло швидко перехопила його руку:
— Погоди, не спеши. Давай підемо за ними і з'ясуємо, що там відбувається.
Щоб не привертати до себе уваги, вони плавно ковзали у товсті води за струмом морських створінь. Невдовзі вони побачили вражаючу картину: величезна кількість їстівного виду згромаджувалися в одному місці, утворюючи густу хмарку.
Малюк Сіо Ке був у захопленні від цього.
Колись він мусив ганятися за кожною окремою особою, а тепер перед ним був справжній шведський стіл! Тільки раз помахати виделкою — і він прошиє кілька речей!
Коли Сяо Ке, роздуваючись від нетерпіння, вже був готовий кинутися в саму гущу, Су Ло знову міцно схопила його за плече:
— Не торопись. Тут явно щось не так. Спочатку розберемося в ситуації, а потім вже пустимо у хід зброю.
Су Ло побоювалась класичної пастки, де « гологомолу... не ведячи про івдове позаду». Вона наказала Сяо Ке залишатися в засідці і уважно стежити за околицями, а сама замінила свої вміння маскування безшумно підходила до втечі тварин.
Проникнувши за зовнішнє кільце оточення, Су Ло побачила, що вся ця орава морських створінь відчайдушно бореться за щось. Оскільки їхня природна сила мала, то потасовка виглядала хаотично і не давала особливих результатів.
Незабаром Су Ло роздивлялася предмет їхнього водіння — маленькі червоні кристали.
Їх було досить багато. Вони плавно і рівномірно опускаються на дно по прямій лінії, наче апетитна наживка. Ті щасливі люди, що опинилися внизу і широко розеляли пащі. Решта ж люто штовхалися і пихали, намагаючись дістатися до центру цієї імпровізованої годівниці. На місці панував хаос.
Су Ло вдалося перехопити один такий червоний кристал. Коли вона доторкнулася до нього й уважно вивчила його, то несподівано здригнулася від подиву.
« Неможливо... Це ж духовні ікринки Рибодракона!»
Така ікра була справжнім скарбом! Це була найкраща приманка для морських звірів по всьому світі. Кожна ікринка оцінювалася щонайменше в тисячу пурпурних кристалів. Навіть для Су Ло це була байкальна ціна.
Вона була вражена масштабами марнотратства.
Хто думав, що може використати такий дорогий засіб? Хто ж цей божевільний, що кидається на дно морів?
Навіщо їм було збирати всіх цих їстівних звірів на одну купу?
І тут Су Ло пронизала раптова здогадка... А що, якщо все це - діло рук Зал Дев'яті Праведних? Вони приманюють беззахисних тварів у одне місце, щоб накрити їх усім разом своєю шовковою мережею!