Розділ 3869
— Небеса! Це ж вогненноокий небесний Вовк Світлий Ночі! Найсильніший з усіх магічних звірів Гу Сін’ян!
- Цей вовк колись загриз на голову експерта п'ятої зірки рангу Шеньхуа! Люди, біжіть швидше, спасайтеся!
— О боги, як страшно! Кажуть, Вовчічний вовк не заспокоїться доти, доки не вип'є всю кров свого ворога до останньої краплі! Тікайте! Біжімо!
Коли люди побачили, що Гуіньян закликала свого головного бойового звіра, то з’явилися в натовпі як полотно. Глядачі так швидко кинулися врізноманітну, що заздрили б кращі спринтери.
Гу Синян, впиваючись своєю владою, раділа на Сяо Ке:
- Подивимося, як довго ти ще зможеш будувати з себе героя! Сяо Лан, загризи його! Порви його в клочику!
У цей момент ненависть дівчини до маленького відриву перевісила навіть її злобу на Су Ло.
А що сказати про Сяо Ке? Йому було цікаво побачити цього палаючого вовка, що на небі, як його очі засяяли нездоровим блиском!
"Вау!!"
Цей « будівник» виглядав дуже неввічливо. Принаймні духовна енергія, яка походить від нього, була набагато густішою та багатшою, ніж у попереднього кучерявого непорозуміння.
І ось, перш ніж Вогненний небесний вовк встиг хоча б приготуватися до стрибка, Сіо Ке перший рвав у атаку. Він з’явився перед дикою звіриною, наче із повітря.
"БУМ!"
"А-У-В-у!" - звил Огненоокий небесний вовк. Не встиг зреагувати, він отримав такий удар, що в очах у нього все попливло, а голова мало не розкололася. Від нестерпного болю звір задирав морду до неба і видав оглушливий стогін.
Як тільки вовк згадав, він намагався люто протаранити Сяо Ке всім своїм тілом, але...
Шанса йому більше не дали!
Сяо Ке вже схопився йому на спину. Однією рукою він вчепився у густу шкіру на загривці, а іншою стиснув кулак і став методично молотити по величезному черепі звіра.
"БУМ! БУМ! БУМ!"
Грохот стояв такий, що випадковий перехожих міг би подумати, ніби десь поблизу б'ють в нефілімські барабани.
Люди, які щойно в паніці втікали від страху, обернулися і побачили неймовірну картину: цей « маленький прожора» виявився настільки сильним, що під час кількох прийомів грозового вовка до землі. Цікавість і пристрасть до пліток миттєво перекинули страх, а натовп відразу повалила назад на ходу викликаючи відсталих товаришів.
Не минуло й декількох хвилин, як місце події знову було щільно оточено зеями.
А Гу Синян... Гу Синьян була готова зійти з розуму від люті й безсилля!
« Як це можливо? Це був найбільший з усіх тварин, що були її жорстокими та гордими і мали надзвичайну бойову силу.
Наскільки ж сильною була сила цього хлопця, якщо він так легко розділився з її найкращою звіриною!
У душу Ґу Сін’ян закрався липкий страх, і вона почала мимовільно п'ятитися...
Тим часом Сяо Ке досягнув своєї мети: голова вовка була розбита в кров, погляд затуманився, а лапи підкошувалися і він безпорадно розплатався на мостів.
Тоді Сяо Кевич, відпрацювався рухом "ХЛЯСЬ" і зірвався з звіра шкуру. Потім він роздер тушу на акуратні шматки і поклав їх у ґрати над костроєм.
Цього разу він не забув посолити м’ясо і щедро змазав його небесною духовною водою найвищої якості, яку дала йому Су Ло. Аромат, який плив над площею, був настільки вишуканим, що навіть сам кухар залишився задоволеним.
Гу Синян, дивлячись, як Сяо Ке з апетитом вплітає смажене м'ясо, відчувала, що її розум нарешті помутиться. І в цей момент до її вуха дійшов мірильний, грізний перестук копит.
Це...
Дівчинка миттєво перемінилась, її обличчя сяяло шаленою надією:
- Батьку! БАТЬКО!
Коли Ґу Сін’ян побачила фігуру вершника, то розридалась.
Батько прийшов врятувати її! "У-у ... ..
Батько Ґу Синян разом з особистим охоронцем, зарозумілим та владним, вдерся на площу і сіяв навколо себе страх і повагу.
Гу Сінян кинулась до нього, вчепилася у шию і заскочила слізьми, почала скаржитися:
— Папа! Вони знущаються з мене! Вони не тільки з’їли Снігового кучерявого Звіра, але й полум'я небесного Волка!
Батька Гу Синян звали Ґу Фейхен. У цьому величезному місті Майєр, населення якого нараховується понад мільярд людей, було третім за значенням.
Розділ 3870
Ґу Фейхен прибув не сам, а за його спиною залізним стрем стояв цілий підрозділ охорони Банку Пурпурних Крісталів.
У цей елітний загін забирали тільки найкращих у всьому місті. Кожен охоронець так і дихав силою, що його погляди були холодними як сталь, а аура вищості й безкарності придушувала волю звичайної людини.
Коли Гу Фехен побачив, що його улюблену доньку довели до такого стану, то відчув невимовну лють через патологічне мстивість і пристрасть до вигоряння своїх. Він зісно ряв:
— А ну, взяти їх! Розвертатися всіх негайно!
У загоні було рівно п'ятдесят чоловік. Сила кожного з них була не меншою, ніж у самої Су Ло, так що, якщо б справа дійшло до відкритої битви, її сторона від самого початку опинилася б в надзвичайно несприятливому становищі.
Су Ло добре це розуміла. Гу Синьян — тим більше.
Побачивши, що незнайома дівчина і зухвалий хлопець оточені, Гу Синьян розплилася в тріумфальній, лютій ухмилі, а в її очах забиті неприязні вогники.
— Тату, вони мене били! Подивися на губи твоєї дочки ... — Гу Синян широко відкрила рот, демонструючи батькові пошкодження.
Гу Фехен, побачивши вовдирі у роті дочки, ледве не втратив розум від гніву!
Варто зазначити, що Гу Синян народила його найлютішою жінкою. Але заради кар'єри Фехану довелося колись одружитися з іншою, яка мала зв"язки і статус. Лише через багато років, коли він нарешті здобув високе становище і успіх, він повернувся, щоб розшукати свою любов... Але вона залишила цей світ, залишивши йому лише крихітну донечку.
З того часу Ґю Фехен перейняв усю свою неприязнь і відданість на Гу Сін’ян. Він балував її над будь-якими кроками, потакав всякі примхи, робив незначні бажання і ніколи не дозволяв їй відчувати себе ображеною.
Власне під таким безмежним і сліпим заступництвом Гу Сін’ян перетворилася на жорстоку фурію, якою вона була тепер.
Як Гу Фехен міг стриматися, коли побачив, що його скарб так сильно поранений?
Він зревів:
— Як ви посміли влаштувати тут цей безлад? Взяти їх! Усіх до темниці!
Гу Фехен першим вирішив арештувати іноземців. Якщо вони тільки потрапляють до нього в руки, і тоді він зможе робити з ними все, що захоче. І ніхто не посміє ставити питання.
"Провосхідний план, нічого не скажеш" - Су Ло холодно посміхнулася про себе.
Тим часом Гу Синян з тріумфом дивилася на Су Ло:
— Да! Зловіть їх! Забити до смерті!
Ґу Фехен похолодав дочці з тонкого плеча, закликаючи її заспокоїтися:
— Сім’я Гу не є тими людьми, яких можуть безкарно задирати будь - яку підзабірну дворику. Взяти їх і увести!
Су Ло видала крижаної смішок:
- Пане віце-президент, ви говорите тільки про нас, але не хочете спитати свою доньку чому взагалі виник цей конфлікт? Невже ви думаєте, що ми самі, від нічого робити, вирішили посваритися з сім'єю Гу з міста Майер?
У голосі Су Ло сквозила тонку, їдка іронія, та Гу Фехен, звичайно, її вловив.
Однак довкола зібрався дуже багато свідків. На очах у всієї натовпу він не міг діяти зовсім точно - як-никик, він був офіційною особою. Тому Гу Фейхен тільки холодно процідив:
— То це моя Синьсінь затіяла з вами суперечку?
Су Ло спокійно посміхнулася:
— Ссора - не зовсім правильне слово. Ми лише виявляли доброту і врятували життя невинних людей, але за це вирішили звалити всіх собак. Що ж, пане Ґу, ви виховували справді « чудову» дочку.
Помітивши, що Фехен ось-ось вибухне від люті, Су Ло продовжувала чека кожне слово:
- Мабуть, я просто багато чого не знала... Я не знала, що на жвавих торгових вулицях міста Майер дозволено ганяти чарівних звірів на шаленій швидкості. Я не знала, що в натовпі, коли люди ледве не вбивали — це норма, якої дехто зовсім не боїться. Я не знала, що якщо твій звір мало не розчавив людину, а його зупинили, потрібно не вибачатися, але кидатися на рятувальників з звинуваченнями ...
Ця серія « Я не знала» була вимовлена Су Ло з такою гідністю і отрутою, що Гу Фехен на мить втратив дар мови.
Як батько, він не знав про справи своєї дочки. Крім того, кожного разу, коли Гу Син’ян вплуталася у проблеми, він обчищав за нею сліди і змушував замовчати невдоволених. Але зараз, виставлений на загальне оглядання, він відчував, як грунт йде у нього з-під ніг.