Розділ 3783
Ще один день минув, і знову Прусд хрещення поредів: десять осіб, чиї тіла й воля виявилися недостатньо міцними, щоб витримати шалений напор Божої сили, одна за одною втратили свідомість. Ці обм’яклі тіла обережно піднялися з бурхливих вод слугами клану.
...
У величезних водах купелі було лише десять практик — жалюгідна групка сотень, що увійшло сюди на початку.
Дев’ятий старійшина, незважаючи на те що він пустив хрещення, відчував тривогу в його серці, наче крижана змія. Складка між його бровою ставала все глибше, а погляд - ще похмурішою.
« Результація хрещення наших дітей за останні кілька століть стає дедалі гіршою, — з сумом роздумував він. — Колись одного Кристала Дракона і Фенікса вистачало на три дні, а зараз... Ті, хто може повністю поглинути енергію принаймні трьох таких кристалів, стали подібними до пір’я фенікса або рогу єдинорога — найбільшої рідкості. Якщо так піде і далі, майбутнє нашого клана опиниться під загрозою."
Старійшина не вагався запитати себе: « Скільки часу ці десятеро залишилися? І, звичайно ж, його думки найчастіше поверталися до однієї-єдиної людини - другого молодого пана.
Наньгун Левуні колись був незаперечним лідером молодого покоління, тим, чиє ім'я греміло по всій Імперії, людям, які йшли попереду всіх, не ведаючи уражень. Але тепер, після стількох років перебування у нижніх світах, серед їхнього пороху, марноти та мутної духовної енергії, чи він змінився? Чи зможе його душа й тіло очиститися від цього нальоту і відновити свою первинну силу, яку він отримав при народженні? Звичайно, старійшина і мріяти не хотів про те, щоб юнак зміг повністю відновити свій початковий майже божественний потенціал, але надія все ж таки тішилася його грудей.
Дев’ятий старійшина прикрив очі й лагідно випустив свою духовну силу. Його чуття було вкрите кришталево чистою водою, і він досяг самого дна, де, як стародавній бог, застиг Наньгун Левуні.
Навіть під водою його вигляд виховував трепет: довгі, іссіня-черне волосся плавно колхали у такт підводним течіям, наче водорості в океані. Досконалий профіль, чиї лінії були бездоганні і різки, ніби висічені майстром з найдорожчого нефрита, дихав шляхетною гідністю, крижаним зарозумілістю та глибокою гордістю.
Його повіки були щільно сомкнули, але навіть крізь них пробила та сліпуча, виняткова гострота духу, яка колись змушувала ворогів схиляти голови.
Він був граціозен, наче фенікс у небі, і величний, ніби звивається в хмарах дракон. У кожному його русі, в самій його нерухомості відчувалася аура справжнього володаря, здатного дивитися на весь світ зверхньо і придушувати його своєю царською волею.
Дев’ятого старійшини піднеслися до глибини душі щирого захоплення, змішаного з благоговійним сподіванням.
« Другий молодий пан... Ти завжди був нашою гордістю, надією всього Клана Драконів і Феніксів. Нехай же це хрещення вимиє з тебе всю брудну нижніх світів, усю ту суєту і грязюку, що прилипла до твоєї душі, і поверне тобі свою первинну чистоту."
У цю саму мить повіки Наньгун Левюня ледве помітно дрознули.
Серце дев’ятого старійшини відразу підскочила до горла, а дихання перехопило від жаху!
Обличчя старого стало мертвим-бледним, немов його натерли кретом. Його охопив шалений страх: чи ж тепер, коли на нього покладені такі сподівання, другий молодий пан втратить свідомість? Якщо він здасться зараз, весь клан, вся сім'я просто зійде з розуму від горя і розчарування.
Дев’ятий старійшина, пильно вдивляючись у Нанґун Люня і ловлячись кожною хвилинною рухом його ресниць. Пройшла секунда, інша... Але юнак не обм’як, лише його очні яблука під століттями злегка зміщалися. Коли старійшина побачив це, то нарешті зміг відпочити і його груди були напружені.
« Слава предків пронесла... Якби другий молодий пан не протримався і дев'ять днів, це стало б дійсно нездійсненною втратою.
Окутанний тривогою і нетерплячістю сподіванням інших старійшин, Наньгун Льоуні безпечно пережив дев’ятий день свого перебування у водах ставка.
На той час у Пруду залишилось лише троє осіб.
Наньгун Льоуні зберігав спокій і невгасимість. Він виглядав так само, як тоді, коли тільки занурився у священний купель. Але двоє інших учнів були в жалюгідному стані.
Тіло одного з них стало пунцовим, а шкіра натягнулася до межі, немов він був живою пороховою бічкою, готовою підірватиться в будь-яку мить. Його обличчя придбало такий густий багровий відтінок, що здавалося, з пор от-ось почне складатися кров. Тим не менш, він стискав щелепи до кришталика в зубах, відчайдушно чіпляючись за останні залишки свідомості.
Другий, навпаки, зблід і весь покритий холодною іспанкою. Його била велика тремтіння, а зуби вистукали оглушливий дріб: "клац-Клуц". Але він також продовжував боротися, перемагаючи нелюдське борошно.
Кожен з них розумів, що Пруд хрещення — це можливість, яку пропонує член Клана Драконів і Феніксів лише раз у житті. Час, проведений у цих водах, безпосередньо визначав потенційний потенціал і кількість ресурсів, які надасть їм можливість розвиватися. І що важливіше, це увага та повага старійшин. Ніхто не хотів здаватися так просто.
Однак талант і вроджені здібності — це дари від неба, а людська воля тут не завжди була владна.
Процес поглинання енергії Кристала Дракона і Фенікса мав свою межу. Коли тіло наповнювалось посудиною, він просто не міг прийняти ні краплі більше.
Настав десятий день. Після того як вони закінчили свою працю, нарешті почали поринути у темряву безпорадності і були винесені з води.
Незважаючи на їхню невдачу, обличчя дев’ятого старшого сяяло радістю.
« Десять днів... Цього вже достатньо, щоб увійти в число елітних учнів, яким приділяється особлива увага! Непогано, зовсім непогано. В минулому столітті лише одна дитина змогла досягти такого результату".
У цьому ж столітті таких учнів було вже двоє. Але найважливіше було те, що їх дорогоцінний другий молодий пан як і раніше сидів на дні, і вираз його обличчя не змінився ні на йоту. Він не виказав ані тіні страждання, а це означало, що він може продовжувати свій шлях і далі.
Глава 3784
Однак ситуація почала приймати дивний оберт. Незважаючи на те, що другий молодий пан успішно протримався десять днів, рівень його сили як і раніше замір на відмітці третьої зірки рангу Шенхуа. Не було помітно ні найменших ознак майбутнього прориву, ані жодного коливання енергії, що передрікає перехід на новий крок... Як це було можливо?
Ті двоє хлопців, що теж витримали десять днів, змогли піднятися на три зірки кожен!
Те, що сталося далі, змусило старійшин поринути у ще глибше здивування.
Минув 11-ий день.
Дванадцятий...
Тринадцятий...
...
Настала двадцять перший день!
Клан вже пустив сьомий за рахунку Кристал Дракона і Фенікса! А їх другий молодий пан все так само невтомливо сів на дні ставка. Він здавався мирним божеством, відчуженим від світського марноту і нескінченно далеким від усього світу.
Вирази облич спостерігачів почали поступово змінюватись. Тінь сумніву в їх очах перетворилася палким, майже фанатичним сподіванням.
Всі з нетерпінням чекали на легендарне минуле: колись дідусь Наньгун Люхао і Нангун Льоуня, нинішня « Диша Клана » та колишній Бог Бітви Імперії. Під час свого хрещення вбирав енергію кристалів цілих тридцять днів. Протягом мільйонів років цей рекорд був непорушним, і ніхто навіть не сподівався перевершити його.
Наньгун Левуні ще до свого відходу в нижній світ, під час попередніх випробувань, також показував результат у тридцять днів, тоді як Нанґун Люхао тоді протримався двадцять дев'ять.
У цей момент тридцять шість старійшин, які підтримували формуцію, і дев’ятий старійшина — всі вони затамували подихи й впилися у силует Наньгун Левюня на дні.
Скільки ж днів зможе витримати Наньгун Льоюні, коли повернеться?
Двадцять другий день.
Двадцять третій.
Двадцять четвертий.
...
Двадцять дев'ятий день!
У цей визначний день, буквально кожен член великого клана був прикутий до Пруди хрещення.
У поблизькому великому залі сам голова клану та його дружина не знаходили місця для хвилювання, а то й взагалі вскакували зі своїх крісел і міряли кімнату кроками.
У той же час, у тихому і відокремленому дворі помести, поважний старий чоловік, чия постава була пряма, а погляд — повний владної гідності, який не знає заперечень, неохоче зручав садові ножиці. Він підрізав густе листя чудовим Лози Пурпурного Заката з методикою ретельністю.
Позаду нього, в шанобливій позі, застиг дядько Ван, який зовсім недавно бачив Наньгун Люня.
Цим старцем був не хто інший, як дідусь Наньгун Люня — великий Бог Битви, чия слава гримила над Імперією, і той, хто був справжньою опорою та « Душею » всього клана. Поки він був живий, Клан Драконів і Феніксів залишався незнищерним скелею, стовпом підпіруючи небосвод.
Старий виглядав абсолютно спокійним, наче його не турбували нічого, крім стану лози.
Ця Чудесна Лоза Пурпурного Заката колись була знайдена молодим Наньгун Левунем в диких, непрохідних землях і проведена дідові як подарунок на день народження. Протягом усіх тих десяти тисяч років, що його внук не був відсутній, старий чоловік завжди брав у руки ножиці і приходив до лози, щоб в тиші та зосередженості привести свої думки в порядок.
І зараз дядечко Ван, дивлячись на цього зовні невмитого, але що ауру найвищої влади людини, тихим голосом говорив про останні новини.
— Пане, другий молодий пан протримався вже двадцять дев’ять днів! — Навіть у голосі завжди стриманого Вана просказували нотки гарячкового збудження.
Ніхто, ніхто не очікував, що другий молодий пан зможе витримати такий довгий термін.
Адже всім було відомо, що його початкове « Petole Найвищого Високосте" за час циклів перероджень у нижніх світах втратило свою чистоту. За десять тисяч років, проведених серед нечистої енергії та світського бруду, потенціал його організму мусив значно зменшитися. Як його нинішній стан міг взагалі зрівнятися з тим легендарним тілом, що було у нього колись?
Багато прочистили йому не більше двадцяти днів, але він, не проронивши ні звуку, безмовно і наполегливо подолав кордон в двадцять дев'ять доби!
Суровий і зазвичай сухий у спілкуванні дядька Ван не міг приховати блиску захоплення в своїх очах.
Старий глава Нанґун все так само розмірно клитав ножицями, відтявши зайві гілки. Його голос звучав рівно, майже байдуже:
— Лише двадцять дев’ять днів. Чому б тут не піднімати таку метушню і хвилюватися, наче хлопчик?
Дядюшка Ван з повагою посміхнувся:
пане... Адже ви протрималися 30 днів.
— Гм, — давній глава Нанґун з холодом хмикнув, але в його очах на мить промайнула іскра цікавості. - Йди назад. Стеж за ним. Про будь-які зміни в його стані доповідай мені негайно.
Дядюшка Ван поспішно схилився:
- Слухаюсь, сер. Ваш старий слуга негайно вирушає туди.
Покидаючи тихий і порожній двір Пурпурного заходу сонця, дядько Ван обернувся, дивлячись на самотній фігуру старого серед листви, і гірко посміхнувся про себе, похитав головою.
Старий пан тільки прикидався байдужим, але насправді він переживав за другого молодого пана більше всіх. Йому, мабуть, хотілося знати, чого доб’ється його онук.