Глава 3713
- Ч-що? — Су Ло в замішанні глянула на свого маленького відриву і звернула увагу на червоно-червоного однорогого звіра, що вивергається полум'я, який був повністю ощипаний та позбавлена своєї вовни. - Охоронець секти?
Маленький відрив, очевидно розгублений, сказав:
- Про який скарб ти говориш?
Су Ло запитала:
- Як ти його зловив?
Хлопчик відповів з видимою байдужістю:
— Вдар рукою по голові. Хіба не треба було діяти по - іншому?
Су Ло поглянула на нього з підозрою. Вона була переконана, що хоронитель-скарб секти повинен бути неймовірно сильним, і такий легкий спосіб його повішення її дивував.
Тому вона звернулася до Сніжної хмарної тварини:
— Ти впевнений, що не помилився?
Сніжний хмарний звір, глянувши на червоно-червоного однорога полум'я звіра, який сильно змінився після відщипування, також почав сумніватися:
- Можливо, я дійсно помилявся?
Маленький відрив, тримаючись за свій живіт, який сильно впадав з голоду, почав скаржитися:
— Я умираю от голода! Швидше готуйте м'ясо і будемо їсти! А решту можна зварити в суп, — сказав маленький відрив.
— Добре, — погодилася Су Ло.
Вона думала, що якщо червоно-червоного однорогого полум'я звіра так легко зловити, то він навряд чи є справжнім охоронцем секти. Тому вона без тіні сумнівів взялася за розділку червоно-червоного однорога звірини.
Невдовзі частину м’яса було приготовано на грилі, а другу зварено в супі і всі інгредієнти ретельно розклали.
Тіло червоно-червоного однорогого полум'я звіра виявилося не таким вже й великим - всього двісті триста цзіней. Тому незабаром Су Ло, маленький відрив і Сніжний хмарний звір повністю з'їли його м'ясо, а потім почали гризти кістки.
І в цей момент до будинку увірвався великий натовп людей.
- Ось він! Цей маленький хлопець живе тут! Всі швидко заходьте!
- Він був червоно-червоним однорогим полум'ям звіра! Четвертий старійшина, покваптеся і врятуйте однорогого полум'я звіра, інакше наслідки будуть жахливими! - "Сідьому старійшину, ви просто зобов'язані захистити червоно-червоного однорогого полум"я звіра, інакше як нам потім культивувати?"
Коли натовп з шумом вривалася всередину, Су Ло і маленький відрив якраз гризли кістки. Так, саме кістки червоно-червоного однорога полум'я звіра.
Люди, що ворнулися, побачивши стіл з кістками та залишками супу, раптово остовпилися.
Ні, ні, це неможливо...
Як ці кістки можуть бути від червоного-червоного однорогого полум'я звіра? Хто посмів його з'їсти?
Сьомий старійшина з гнівом витріщився на маленький відрив, і він був дуже розлюченим та обладналим експертом.
- Це ти забрав червоно-червоного однорогого полум'я звіра?
Коли натовп вдерся, маленький відрив був поглучений оповіщенням баранячих рітрошок червоно-червоного однорогого звіра, що вирибує полум'я. Навіть коли сьомий старійшина обрушив на нього свою гостру аура, він продовжував з запалом гризти кістку і не піднімав голови. Його руки були в олії, і він явно насолоджувався процесом, ніби не відчував тиску сьомого старійшини.
Очі сьомого старійшини злегка приглушилися, в них мигнув холодний блиск. Як це можливо? Він використав дев'ять десятих своєї аури, а цей маленький хлопець здавалося зовсім не помітив цього?
У очах сьомого старійшини спалахнула спрага вбивства, і його аура стала ще гострішою та чистою, люто обвалившись на маленького відриву! Цього разу сьомий старійшина використав усі свої сто двадцять відсотків сили.
Нарешті маленький хлопець помітив це. Він повільно підняв голову, все ще стискаючи в руках кістку червоно-червоного однорогого звіра, що вивергає полум'я. Його червоні губи були вкриті жиром, а чисті та ясні — немов вода, і гарні очі пильно дивилися на сьомого старійшину.
Незадоволений тон він сказав:
— Чому ти так пильно дивишся на мене? У мене немає апетиту!
— А? « Він був дуже здивований! » — вигукнув сьомий старійшина.
Він вкинув у цей погляд всю свою силу, і його очі ледь не вилізли з орбіт від подиву. Невже маленький хлопець відчув лише те, що на нього « сплять»? Чи ж він не повинен був після його духовного нападу схопитися за голову від дикої болю, втратити свідомість і відчути себе темною в очах?
Розділ 3714
У цей момент сьомий старійшина з тривогою усвідомив справжню силу молодого чоловіка. Він не проколов ні слова.
Четвертий старійшина, який важко контролювати свій гнів і з холодною повагою дивиться на хлопця:
- Що у тебе в руках?
— Кості. Ти сліпий? Навіть кістки не впізнаєш? - Роздратований закотив очі юнак.
Четвертий старійшина глибоко зітхнув і намагався придушити лють, але не зміг стримати крик:
- Я питаю: "Кідки в твоїх руках" - вони від червоно-червоного однорогого полум'я звіра, що вирибує?
- Червоно-червоний однорогий полум'я дикого звіра? Це ще що таке? — У красивих очах хлопця відображалося невинне здивування.
Побачивши такий вираз обличчя, четвертий старійшина роз'яснився ще більше. Він схопив одну з кісток і, відчувши залишки духовного звіра, ледве не зійшов з розуму від злості:
- На цій кістки залишилася унікальна аура червоно-червоного однорога полум'я звіра, і ти смієш говорити, що не знав про це? Як же це обурливо!
Це не був лише духовний звір, якого можна було з’їсти і забути. Це був червоно-червоний однорогий полум'я дикого звіра, від якого залежала культивація незліченної кількості внутрішніх учнів вогняного елемента!
Як же тепер бути внутрішнім учням без червоного-червоного однорогого полум'я звіра?
Маленький відрив витер жир з кутків рота і роздратовано відповів:
- Звідки мені було знати, що його звуть червоно-червоний однорогий полум'я дикого звіра? Він сам мені не представився.
Четвертий старійшина з люті мало не впав навзнач і голосно наказав:
- Люди, схопити цього смердючого хлопця і вбити його!
Як тільки почули, група внутрішніх учнів роїлася вперед.
Але перед тим як підійти до малого хлопця, їх відкинула могутня аура. Вони вилетіли з невеличкого дерев'яного будиночка.
Четвертий старійшина розлютився:
- Це вже бунт! Справжній бунт!
Він засучив рукави, готуючись вступити в сутичку.
І саме тоді прибували третій, шостий і дев’ятий старійшини.
— Старина четверта, зупинись! — Одного разу в один голос вигукували три старійшини. Один схопив його за пояс, а другий міцно тримали четвертого старійшину на місці.
Четвертий старійшина люто ревел:
— Відпустіть мене! Я вб'ю його! Уб'ю!
Чому четвертий старійшина був такий злий? Тому що він сам був культиватором вогняного елемента. Його культивація також залежала від червоно-червоного однорога, що виригає полум'я. Тепер, коли той був мертвий, він, природно, відчував гнів.
Коли третій старійшина дізнався про це, то поспішив сюди. Побачивши, до чого все призвело, він відчув сильний головний біль.
Притвернувшись розсердженим, третій старійшина відчитав юного учня:
- Що ти накоїв? Червоно-червоний однорогий полум'я дикого звіра був хворий і ще не помер, а ти його вже з'їв? Эх...
Почувши це, четвертий старійшина мало не знепритомнів від гніву. Об’явлення! Це було великим захисником!
- Яка ще хвороба у червоно-червоного однорогого полум'я звіра? А? Я вчора ще особисто поглинав чужорідний вогонь, який він випустив! Скажи, яка у нього хвороба!
Третій старійшина роздратовано відповів:
— Якщо він не хворів, то як маленький Кєс, який щойно потрапив у внутрішні учні, міг його вбити? Тут явно є якась причина! Старина четверта, хоча помститися за червоно-червоного однорога полум'я дикої звірини важливо, але не варто звинувачувати невинного.
Зрештою, третій старійшина не був культиватором вогняного елемента, тому життя і смерть червоно-червоного однорогого звіра, що вирибувало полум'я, були для нього нічого особливого. Він зосередився на захисті молодого хлопця, намагаючись з усіх сил.
Четвертий старійшина був настільки роз’ярним, що не міг контролювати свій гнів. Але коли він почув ці слова, то також на мить завмер.