Глава 3655
Тим часом Векова безсмертна пташка на вертелі вже дійшла до потрібної консиції. Її шкірка покрилася хрустким апетитним кірком, з-під якої ліниво сочилося ароматний сік. Як фінальний штрих Су Ло щедро присипала гарячу мисту. Акуратно знявши птаха з вогню, вона виклала його на дерев’яне блюдо, збирались тонкими й гладкими ламатиками нарізати ніжне м'ясо.
Але саме в цей момент на вулиці розступилися повільні кроки!
Звук наближення ніг був частою і різкою, нагадуючи раптово заливний дощ. Однак цей шум не порушив тієї спокійної, теплоти та гармонії між ними, що панувала всередині маленького будинку.
— Дай-но мені свій кинджал, - Су Ло простягнула руку до Малого підпічного.
Звичайно, вона мала власний Кінжал Яньхуа, але їй просто шкода використовувати таку цінну пам’ятну зброю для розтяжання м'яса.
Сяо Ке з великою радістю дав їй свою зброю — дорогоцінний артефакт Божественного рангу, який подарував йому мати. І тепер це легендарне створіння мало бути звичайним посудом для нарізки барбекю.
Якби хтось у піднебесному світі дізнався, що артефакти на рівні Головного Бога використовують для роздягання смаженої птиці... Навіть найвеличніші майстри Центрального Континента негайно схиблять від люті та заздрості!
Пам’ятайте, що навіть для суперекспертів стадії Великого Совершенства отримати таку зброю - це завдання неймовірної і майже непереборної складності. Все тому, що артефакти такого порядку можуть бути викучені і зрощені виключно за допомогою чистої сили Головного Бога.
У будь - якому Головному Богові відбувається багато мільйонів років, а то й десятиліть. Крім того, по всьому світі на всіх континентах було лише 18 головних Богів. Щодо Центрального Континенту, то там правили тільки чотири головні Божі патріархи — четверо прихованих від світу суперсемей.
Отже, всього лише двадцять два великих володарі на весь світ. Але скільки артефактів вони могли мати у підселеному світі? Коли б один з них виявив себе, як найсильніші майстри Центрального Континенту відразу ж втягувалися у кривавий бій!
І ці двоє, не турбуючись про пристойні риси характеру, використали легендарний скарб замість кухарського тесака! Просто щоб порізати м'ясо на тарілці!
Однак ні Су Ло, ані малий підпільник навіть не здогадувались про їхню кощу й марноту.
Дівчина не до кінця розуміла цінність цієї зброї, а хлопець і зовсім не серйозно ставився до неї.
Інші головні Боги, як - от правителі чотирьох суперсемейств, народжували незліченні покоління нащадків. Претендентів на великі скарби було занадто багато, а самих артефакти на всіх не вистачало. Але в Головного Бога Сюань був лише один-єдиний спадкоємець, так що ділитися йому було не з ким...
У цей момент в кімнату, важко дихаючи і стискаючи голий холодний меч, залетіла розлючена Янь Чжуоцзюнь.
Оскільки вхідні двері були широко відчинені, її раптова поява не справила особливого шуму.
Су Ло, який став божественним кинджалом, вже встиг нарізати цілу гору прозорих скибків і красиво розкласти їх на тарілці.
Поки вона захоплено гувала, маленький підпечений своїми швидкими пальцями то й справа тягав соковиті шматочки, відсилаючи їх до рота один за одним. Губи його вже блищали від жиру, а на обличчі блукали вираз повного блаженства.
Навіть коли перед ним з’явилася розлючена сестра, яка хотіла вбити її, він не припинив навчання і навіть не стримувався дивитися на неї.
Сяо Ке не відреагував, і Су Ло пішла за його прикладом. Вона і далі методично й акуратно володіла м’ясом, щоб кожен кусочок отримував напівпрозорий, тонким, наче крило цикади.
В результаті Янь Чжуоцзюнь, яка звикла до безретрольної підлеглості та поваги в секті, виявилася найбільш несвідомим знехтуванням деяких новоприбуткових зовнішніх учнів...
Погляд старшої сестри впав на обідній стіл, і в ту ж секунду уся кров прилилася до її обличчя, змушуючи віскі шалено залякувати!
Одна річ — чути про чужу святиню, але зовсім інша — побачити це на власні очі!
Перед нею лежала безсмертна пташка, яку вона ще сьогодні вранці годувала з рук особисто. Тепер же вона була ощипована, витріщена і затиснута до золотистого стану.
— Моя Векова безсмертна птиця! — Дуже погано, з надривом закричала Янь Чжуоцзюнь.
Але головний винуватець злочину і його спілка лише синхронно, наче за командою, відірвалися від своєї діяльності й ліниво перевели погляд на непрохану гостя.
Зрештою гнів затонув розум старшої сестри. Направивши вістрою меча на Су Ло і Сяо Ке, вона закричала:
- Це ви... Це ви вбили мою пташку? І ви... Ви посміли її зажарити?
Хлопець лише злегка обмацував її і, нехтуючи питанням, знову сплеснув ніжне м’ясо. "М-м, як же смачно!" - читали на його доситьій мордашці.
Глава 3656
- Я вб'ю вас! Я особисто відправлю вас на той світ, щоб помститися за смерть мого птаха! — З диким криком Янь Чжуоцзюнь помахнула мечем і кинулась на атаку!
Але саме в цю мить велетенська, неймовірно потужна ментальна хвиля вирвалася з тіла Малого подпічного і миттєво заповнила весь простір будинку!
Старша сестра, яка ще секунду тому летіла вперед на повній швидкості, раптово відчула, що повітря навколо неї перетворився у рідкий цемент. Їй було важко робити кожен крок!
Вона все ще зберігала атакуючу позу, занісся меч для удару, але час для неї наче застигло. Вона замерла в цій безглуздій, неприродній позі, неможливо поворухнути навіть пальцем.
Від безсилої люті Янь Чжуоцзюнь затряслася всім тілом!
Що відбувається?
Чому її тіло не слухається?
Вона хотіла розбитися прокляттями, але на свій жах зрозуміла, що не може навіть розімкнути щелепи. Губи її беззвучно ворушилися, але з горла не доносився жодного звуку!
А Сяо Ке як ні в чому не бувало продовжував відправляти до рота шматочки ніжного м'яса, ніби все що відбувається навколо його зовсім не стосувалося. На його обличчі не було навіть тіні радісної цікавості; все його створіння було зосереджене виключно на їжі.
У цей момент всі, крім Су Ло і самого юнака, перебували під загрозою зникнення.
І це стосувалося не тільки застиглій посередині кімнати Янь Чжуоцзюн, але й тих, що йшли за нею Цзоу Цзечена і Юня Їхана, які намагалися підглядати з укриття.
До того ж інші учні внутрішнього кола, які були ув’язнені за старшу сестру в надії покохати на видовище, також потрапили у пастку. Вони затаїлися біля вікон і дверей, на деякому віддалі, але важка тривали невидимого тиску дотягнулося й до них.
І з кожною секундою ця невидима вага продовжувала повільно, але невблаганно зростати.
Обличчя Янь Чжуоцзюнь покрилася дрібною іспанкою. Каплі піт зливаються один біля одного, великим градом котилися по її щоках і з тихим стуком падали на підлогу.
Кожна клітина її тіла стонала від нестерпного болю під вагою цієї гори.
Зуби її судомно стисувалися, видавши глухий звук "скрюп-скрипа", а погляд, направлений на Су Ло і Сіо Ке, був сповнений такою лютою ненависті, що, здавалося, міг спопелити їх на місці.
Су Ло бачила, як тіло старшої сестри, наче під вагою невидимого гірського хребта, починає повільно, дюйм за дюймом, прогинатися до підлоги. Її хребет вигинався все сильніше, готовий ось-ось зламатися.
Учні, які сиділи біля входу, також знеохочувались. Їхнє вбрання промоклі від поту. Звичайно, вони відразу б кинулися б бігти, але їхні тіла, як і тіло Янь Чжуоцзюнь, були намертвотені паралізуючою силою.
Найбільше шоку в цей момент відчували Цзоу Цзечен і Юнь Іхан.
Чи ж ця гнітюча аура дійсно походить від цього маленького хлопчика?
Раніше вони вважали, що сила підлітка не може бути безмежною при всіх його талантах. Вони думали, що він схвалює свого наставника лише через могутній сімейний клана, який стояв за його спиною. Але тепер реальність нанесла їм нищівний удар. З такою жахливою силою цей хлопець... Його сила була дійсно бездонною і незбагненною.
На очах у Су Ло Ян Чжуоцзюнь з глухим стуком повалилася на підлогу. Її тиск був буквально вражений дошкою. Але навіть упанувши, вона продовжувала тримати свою безглузду позу з занесеним мечем, нагадуючи кумедне кам’яне виття. Це виглядало одночасно смішно і трагічно.
Сила старшої сестри була дуже недурна, раз вона умудрилася протриматися так довго. Щодо зевок за дверима, то більшість із них були на межі втрати свідомості.
Су Ло знала, що вони щойно увійшли в Секту Тяньдао і наочний показ сили був корисним. Але якщо вони першого ж дня покалічать або доведуть половину внутрішніх учнів до безумства, то це створить непотрібні проблеми.
Тому вона легонько тхнула Сяо К пальцем в бік:
— Ладно тебе, убери свою ауру.
Маленькому підпеченому було абсолютно байдуже, тиснути їх чи ні. Стояло Су Ло вимовити ці слова, ніби ця ментальна сила раптово розчинилася в повітрі, наче її ніколи не було.