Глава 3603
Богиня на олійній полотні тримала на своєму чудовому обличчі дуже серйозне, майже урочисте вираження, коли сказала:
— Друга і третя статті нашого договору звучать так: « Нескінченно йди на першу статтю ».
Сяо Ке завмер з відкритим ротом, зрозумівши, що власна матуся тільки що найбезсумнішим чином його розіграла... Весь цей пафос з « Договором із трьох статей» був лише хитрістю, щоб змусити його підкоритися Су Ло в усьому.
Але часу на образу не залишалося: Сяо Ке, наш Юний дитинчат, почав швидко готуватися до виходу у великий світ.
Він не обтяжував себе матеріальними речами, одягом чи зброєю. Все, що він взяв із собою - це єдине просторове кільце, набитий горами з соленами та закусками, які колись приготувала для нього Су Ло. Без цієї їжі його подорож була б марною.
Юна дитина була сповнена упевненості. Він вважав, що коли він має вроджене відчуття нюху, то зможе без труднощів знайти Су Ло. Йому потрібно було лише зловити її слід, ту ледь уловену ауру, яку вона залишала після себе, і йти по ній, як на петводній нитки.
Його першою зупинкою стала вілла у місті Небесному вогні.
Проте коли Сяо Ке, ледве не збиваючи дверей із п’яткою, вдерся всередину, його гірко розчарувало. Повітря в кімнатах вже охололо — Су Ло і Наньгун Левюні давно залишили це місце.
Підліток почав дуже нервувати. Розгнівавшись, він знову пустився в погоню і жадібно вдихав носом повітря з надією зловити знайомий аромат духовної трави й свіжої їжі.
Сяо Ке мав наздогнати її досить швидко, але виникла непередбачена складність. Наньгун Левуні намагався заплутати сліди і втекти від гаманця Клана Драконів та Феніксів, незліченна кількість разів змінював напрямок польоту. Він пекли, наче загнаний кролик, і ці божевільні зигзаги стали справжнім кошмаром для нашого чарівного, але простодушного слідопиту.
Спочатку Сяо Ке ще міг ходити по цьому лабіринту з запахів, вирізаючи колами і описуючи немислимі дуги в небі. Але незабаром слід став настільки заплутаним, що Юна дитина остаточно збився...
Сяо Ке був розлючений!
Його обличчя почервоніло, а з ніздрей, здавалося, ось-ось повалить пару. Він задирав голову до небес і оголосив околиці дикими, огидні криками: "Ва- а!". У пориві гнівного безсилля він в мить ока розчавився з цілою шайкою непередбачуваних розбійників, які мали необережність оточити його в лісі, а потім, все ж сердито пихтя, знову відправився на пошуки, навмання викаявшись у різні сторони.
Через деякий час удача все ж посміхнулася йому. Переходячи по мало помітному сліду, Сяо Ке дістався до того самого готелю в місті Жунне.
Але варто було його ніг доторкнутися підлоги постояльнього двору, як він з скорботою зрозумів: його маленька кухаря знову вислизнула буквально у нього з-під носа.
У той час Сяо Ке був вже не лише голодний, але й смертельний голод.
Відомо, що апетит у стані гніву зростає багато разів. До того ж поряд не було нікого, хто міг би його одержувати або нагадати про почуття. Внаслідок цього Юна дитина почала поглинати свої запаси з страшною швидкістю.
Су Ло залишила йому стільки закусок, що його вистачило б звичайній людині на сто років ситості життя. Але наш Сяо Ке умудрився знищити майже весь вміст своїх бездонних горщиків всього за десять днів шляху.
Він був голодний... Він був настільки голодний, що почав темніти в очах.
Не помічаючи іншого виходу, підліток лише безпорадно потере свій живіт і хитаючись від слабкості, знову поплескався по сліду, який ставав дедалі слабшим.
А в цей самий час Су Ло зіткнулася з найбільшою кризою у своєму житті!
Нехай Нанґун Люньєн тільки натякнув на смерть, відомстивши за неї, але ті страшні пошкодження, що старший встиг завдати дівчині, не могли зажити по мановинню руки.
І хоча Нанґун Левунь прийняв смертельний удар, все - таки його могутня частина завалилася на укріплене металеве судно, а потім вона пройшла крізь тіло Су Ло.
У той критичний момент вона відчула смертельну небезпеку і почала активувати Просте тяжіння, оточене щільним коконом.
Але навіть такої обережності було недостатньо. Су Ло отримала важкі внутрішні травми; з її грудей вирвався болісний сттон, і вона виплюнула згусток алої крові.
У той момент остаткова сила удару Наньгун Сіяжу відкинула її металевий корабель далеко назад, а останній імпульс від Ненгун Люня, навпаки, додав судну прискорення, внось його геть з місця зіткнення.
Су Ло спробувала піднятись, але її тіло було наче налито свинцем і вона в безсиллі повалилася на підлогу.
Коли свідомість повернулася до неї, вона виявила, що її корабель здійснив аварійну посадку на вершині якоїсь безлюдної гори.
Ледве Су Ло відкрила очі і спробувала зрозуміти, де знаходиться, як дві фігури, одна за одною матеріалізувалися прямо поруч з нею.
Дівчина притиснула руку до грудей, щоб вгамувати біль і не зволікати.
Ті два чоловіки були застиглі та суворі, наче маски з каменю. В їхніх очах спалахували холодні іскри, а спрага крові, яка виходила від них, була настільки очевидною, що її можна було відчути шкірою.
Це були...
- Хто ви такі? — Су Ло, перемагаючи слабкість, піднялась на ноги. Її голос, незважаючи на поранення, звучав спокійно і холодно.
— Ті, хто прийшов за твоїм життям!
Ці чоловіки були тими двома підлегліми, яких відправив Нанґун Люхао.
Вони були вихідцями з Центрального Континенту. І нехай у своєму рідному світі вони були лише скромними носіями паланкину, тут, в звичайних землях матеріального плану, їх статус в мить злетів до рівня найбільших експертів.
- Хто наказав мене вбити? — Вираз обличчя Су Ло залишався спокійним, як глади лісового озера. Вона не дозволила ні тіні паніки або замішання проступити на своєму обличчі, незважаючи на страх.
— Взнаєш, коли опинишся у потойбічному світі, — прохрипелі вони, синxронно роблячи крок вперед і звужуючи кільце навколо своєї жертви.
— Ви з Клана Драконів і Феніксів, — несподівано вимовила Су Ло, проаналізувавши ситуацію.
Обличчя вбивць на мить здригнулися, але вони лише холодно посміхнулися, вирішивши не отримувати її відповіддю.
Глава 3604
Їхнє мовчання було дуже красномовним, і це свідчило про визнання.
— Ви ті самі люди, що прийшли забрати Нанґун Люня, — Су Ло пильно стежила за найменшими змінами в її міміці і висунула друге припущення.
— Ну і що з того, що ти здогадалася? Це нічого не змінює. Ти - та, кого старший молодий пан наказав усунути. Навіть якщо ти ховаєтьсяш під землею або злетиш на небо, то зможеш уникнути своєї долі.
Ці двоє носильників були експертами Божої трансформації, тоді як Су Ло зараз знаходилась тільки на рівні восьмої зірки ранги Перєва трансценація. До того ж вона була серйозно поранена.
У їхніх очах дівчина виглядала крихітною і беззахисною, наче тендітна квітка перед лицем бурі. Один удар - і від нього не залишиться навіть сліду.
Перемога була абсолютно безпечною, і носилачі з вухликами наближалися до нього, простягаючи руки, щоб схопити її та покінчити з цією справою.
Проте Су Ло вже в цю мить концентрувала кожну крихту духовної енергії, яка залишилася у неї. Вона готувалася використовувати свою козирну карту — Телепортацію на супершвидкості!
Як тільки руки вбивць потягнулися до неї, Су Ло миттєво зникла, залишивши після себе лише легке коливання повітря!
На обличчях носильників у той же момент відобразився невимовний гнів. Вони не очікували від пораненої дівчини такої прити!
Один з них люто закричав:
— Вона тяжко поранена і не зможе далеко піти! Швидше, в погоню!
Найгіршим було те, що вони по дурості згадали при ній Старшого молодого пана. Якщо вона втече, і ця інформація вислизне, наслідки будуть катастрофічними!
Серця носильників наповнилися страхом і тривогою, вони припустилися за нею до межі своїх можливостей.
А в цей час Су Ло, витискаючи зі свого зраненого тіла все можливе, на надзвичайній швидкості несеться густі зарослі гірського лісу.
Запас її духовної енергії був вкрай малим; вона розуміла, що зможе використовувати телевізор тільки як кількість разів, тому берегла це вміння для найбільш критичного моменту.
Завдяки цьому вона, як ніколи раніше, мала величезний досвід у пакуванні з життя і смерті.
Су Ло летіла вперед, а двоє носильників йшли за нею по п’ятах і не хотіли усувати здобич.
Кожного разу, коли ситуація ставала критичною і вороги майже наздогнали її, Су Ло використала телепортацію, знову збільшуючи розрив та виграваючи собі цінні секунди життя.
Невдовзі носильники зрозуміли, що так не піде. Їм потрібно було змінити тактику, інакше ця гра в кішки-думки могла затягтися.
Вони розділилися: один продовжив переслідувати її по п'ятах, а другий вирішив обігнути ліс широкою дуги, щоб відрізати їй шлях і затиснути в тиски.
Проте, пробивши ще якусь відстань, Су Ло з подивом виявила, що дослідник її носильник кудись зник...
Він справді зник, наче провалився крізь землю.
Су Ло була вкрай спантеличена цими обставинами і не забарилась зробити крок, слухаючись.
І в цей самий момент десь позаду, у глибині лісу, пролунав оглушливий гуркіт - "Бум!", від якого затремтіли дерева.
Потім над лісом зминувся стовп густого сизового диму.
Су Ло згорла від цікавості, бажаючи дізнатися, що ж там сталося, але в неї зовсім не було часу на задоволення свого інтересу. У її голові раптово з'явилася зухвала ідея: вона різко, на повний ходу, змінила напрям свого втечі. Замість того щоб продовжувати шлях на схід, вона круто повернула на північ.
Отже, той носильник, який з такою важкою працею пробирався окружним шляхом, щоб перехопити її на сході, опинився в дуже жалюгідному і безглуздому становищі.
Але куди ж цей переслідувач, що був у Су Ло за спиною?
Доля цього бідолахи виявилася по-справжньому трагічною, бо на своєму шляху він зустрів якогось хлопця.
Це був не хто інший, як наш Сяо Ке - чарівний, але розсерджений Юний дитинчат, який шукає Су Ло з мішечком солень за спиною.
Сяо Ка був настільки голодний, що мало не знепритомнів. Коли він, нарешті, вловив у повітрі слабкий, але такий приємний аромат Су Ло і поспішив на нього, то натрапив на бігуючого людини. Недовго думаючи, він схопив його за шинку і голосно запитав:
- Ти знаєш, де Су Ло? Відповідай негайно!
Для будь-якої звичайної людини таке питання залишилося б без відповіді, але цей носільник, перебуваючи в стані стресу, ляпнув перше, що спало йому на думку:
- Ти теж прийшов, щоб вистежити і прикінчити Су Ло?
Як тільки ці слова зірвався з його губ, носильник зрозумів, що зробив фатальну помилку.
Юнака, який утримував його так легко, наче той був пушиною, в одну мить змінився в обличчі. Його очі широко відчинилися і налились лютим полум’ям.
- Що? Прикінчити Су Ло?! Ты... Ти полюєш на Су Ло?! — Сяо Кэ вдер носильника вгору за комір, так що він безпорадно загострив ногами у повітрі. Погляд юного дитинчати був страшений.
Яка зухвалість!
Він, Сяо Ке, збився з ніг, розшукуючи її по всьому світу, а ця кучка нікчемних сміється полювання на його маленьку кухарі?
— Сдохни! — Сяо Ке збудив і, не задумуючись, вдарив кулаком у груди носильника.
"Бум!"
Нещасний помер на місці, не встиг навіть скрикнути. Пам’ятаймо: коли Спадкоємець Суань з лютістю впадає в лють, його природжена фізична сила стає справді невимовною і жахливою!