Розділ 3599
Під час безперервних атак і обміну ударами Наньгун Сіяжань вже повністю прощупав межі сил Нангун Люня.
Третя зірка рангу Шеньхуа початковий рівень, але при повному напруженні здатний перевершити свій ранг і боротися на рівні четвертої зірки Шеньхуа!
З'ясувавши це, Нанґун Сяжань скричав губи в зловісній усмішка. Він був цілковито впевнений у своїй перемозі, будучи на вершині четвертої зорі рангу Шенхуа!
— Бой вже закінчувати, — зимно кинув Нанґун Сяжань.
У наступній мить його швидкість та міць різко зросли! Духовна енергія в його тілі загнала, точно розбурхане море, і хлинула назовні нестримним потоком. Його давній меч засяяв сліпучими всполохами блискавок, іска з тріском вибухали, заповнюючи простір навколо.
Наньгун Луунь злегка нахмурився. На своєму шляху до вершини могутності він рідко зустрічав достойних противників; якщо не вважати Господа міста і майстра Юна, шлях Наньгун Люня можна було назвати майже безхмарним. Але сьогодні він зіткнувся з по-справжньому грізним ворогом.
Через те, що раніше він витягнув серцеву кров, його сили зменшилися майже вдвічі, і тепер в схопленці з Нангуном Сяжем він відчував, як його можливості на межі.
Але навіть у такому стані сили, яку демонстрував Нанґун Люнь, противники не могли зупинитись!
Наньгун Сяожань вже сподівався перемоги, аж раптом його погляд впав на двобій металевий корабель неподалік і в очах мілинув розрахунок блиск. Згідно з донесенням Другого і третього, протягом усього шляху Нанґун Люня супроводжувалась дівчиною.
Приказ старшого молодого пана був дуже ясний: « Вернути Наньгун Люня, інших - вбити без пощади! »
А значить, той, хто знаходиться на борту ...
Наньгун Сяожань нахмурився і навмисно почав зміщувати курс бою в бік металевого летючого корабля. Наньгун Левуні відразу відчув тривогу.
І в цю саму мить...
- Жахливий удар вічності! — Давній меч у руках Нанґун Сяждана вибухнув небаченою раніше ударною хвилею!
І направлена ця міць була прямо в сторону металевого летючого корабля, де лежало Су Ло!
За мить саме небо змінило колір, а хмари закрутилися в скаженому вихорі! Там, де пролітав клинок, простір покрився мережею тріщин, схожих на павутину. Це було неймовірно, жахливо потужно!
Обличчя Наньгун Льоуня в ту ж секунду стало білим як сніг.
— Нет! — Вирвався з його грудей лютий рев.
Його тіло зреагувало швидше, ніж нервові імпульси дійшли до мозку. У мить, коли Нанґун Сяжань навів цей удар на вбивство, Натангун Льоунь вже кинувся навпереріз!
- Ілюзія Дракона і Фенікса! - Він закричав, використовуючи своє тіло як живий щит, щоб прийняти на себе цю безпрецедентну атаку.
Якщо б не втрата серцевої крові, Наньгун Левуні міг би повністю заблокувати удар, але зараз навіть Ілюзія Дракона і Фенікса поглинула лише більшу частину могутності. Залишкова хвиля все одно вдарила по кораблю Су Ло!
Перед обличчям такої абсолютної сили Су Ло виявилася тендітною і беззахисною, наче яйце під ударом молота. Вона не встигла навіть зрозуміти, як ударна хвиля впала на металевий летючий корабель і відкидало його назад.
Наньгун Левюнґ, зібравши останні етапи сил, зміг надати судну додатковий імпульс, відштовхуючи його якомога далі від зони ураження!
— Пш-ш! — З його рота хлинула альна кров. Він тримався тільки на нелюдному упертні, змушуючи себе не впасти.
У цю мить Наньгун Сяожань, Нанґун Ібай і Натан Пэнху застигли в повному очепенні. Про небеса, це була...
Ілюзія Дракона і Фенікса!
Тільки прямі, чистокровні спадкоємців основної гілки клана могли успадковувати кров первісного Бога, яка могла виявити Ілюзію Дракона і Фенікса. Ходили чутки, що навіть сам старший молодий пан ще не розбудив цю здатність. Хто ж тоді цей юнак? Яке саме становище він займає у ієрархії клану?
Наньгун Сяожань, Натан Ібай і Нанґун Пангу стояли, не знаючи, як реагувати та яку вираз обличчя прийняти.
Глава 3600
Наньгун Сяожань першим прийшов в себе. Дивлячись на металевий корабель, який летів у повітрі, він зробив виразний знак Нанґун Пенху!
Той вже збирався непомітно вислизнути в погоню, але Наньгун Люунь кинувся у лютому окрику:
— Хто посміє?
У цей момент Нанґун Левюнь, чиї чорні вбрання розвіялися на вітер, здавався втіленням смерті. Його погляд, пронизливий і крижаний, обіцяв криваву розправу!
Його тіло було настільки поранено, що здавалося, воно от-от розпливається, але він стояв прямо і стійко як гірський пік, який пронизує небо! Від нього виходила така спрага вбивства, що повітря навколо вібрував.
Під цим поглядом Нанґун Пенху відчув, як по спині пробіг могільний холод. Його ноги наче приросли до місця, і він не міг зробити ні кроку. Він з надією подивився на Нангун Сяжаня.
Однак Наньгун Сяжер уже втратив свою колишню спеку. Він зрозумів, що статус Наньгун Левюня в сім'ї, мабуть, неймовірно високий... Настільки високий, що Сяжу до нього ніколи не простягнутися.
Всі четверо замерли в напруженому мовчанні. Здавалося, навіть сам повітря навколо них застиг.
І в цей момент з боку горизонту, розрізаючи хмари, виявилися вісім майстрів рангу Шенхуа, що несуть на плечах прекрасні паланкін-носілки. Дивовижно, що сила кожного з цих носильників не поступалася могутності Нангуна Сяжуаня, але водночас вони поводилися по відношенню до нього вкрай відчужено і зневажливо.
Усередині паланкина спокійно сидів молодий чоловік. Коли ноша опустилася, він вийшов до присутніх. На вигляд він був трохи старший за Нангун Левуня.
Його іссіня-чорний волосся було бездоганно вкладені та закріплені, обличчя - правильним і волею, а погляд — холодним і вологим. Від нього походить по - справжньому сильна аура. Незважаючи на молодість, він був весь поглинутий величною імперською харизмою людини, яка звикла керувати. У кожному жесті він пов’язував вроджене благородство і холодну відокремленість вищої аристократії.
Це був Наньгун Люхао, старший молодий пан і прямий спадкоємець нинішнього Клана Драконів та Феніксів.
Наньгун Люхао стояв прямо, дивлячись на хлопця перед собою глибоким і допитливим поглядом.
- Десять тисяч років розлуки... Як справи, мій молодший брат? — Наньгун Люхао уважно вдивлявся у риси обличчя Нангун Люня.
У його голосі не було сумнівів або перевірки. Він знав, що перед ним його другий брат.
Облік Наньгун Люгао був безперечним: очі як холодні зірки, обличчя з чіткими висіченими із каменями лініями, в яких читалося сильне бажання. Він був на три частини схожий на Нанґун Левуня, але виглядав більш степим і серйозним.
Наньгун Левуні, чиї очі зараз здавалися чорними провалами, витер кров з кутка губ. У його крижаному погляді промайнула насмішка:
— Брат?
В очах Наньгун Люгао відбила тінь теплоти:
- Ти — другий молодий пан Клана Драконів і Феніксів, а значить мій рідний брат.
Наньгун Левуні тільки холодно посміхнувся у відповідь.
Наньгун Люхао продовжував, і в його голосі задзвонили нотки турботи:
- Про всі подробиці батько розповість тобі, коли ми повернемося додому. Тебе не було десять тисяч років. Прийшов час повернутися зі мною.
Мощиця, яка походить від Нанґун Люхао, була настільки поширеною, що Неньгун Левюня навіть не подумав про опір. Цей чоловік був занадто сильний, тоді як сам Левунь зараз, після важких ран, був дуже слабкий. Щоб боротися з силою, тепер потрібно бути нерозсудливим.
Він також хотів дізнатися, що насправді сталося десять тисяч років тому.
Наньгун Левюнь згадав про Су Ло. Хоча він прийняв на себе найбільшу силу удару, та остаткова хвиля від техніки Наньгун Сіяжаня все одно завдавала їй серйозної шкоди. І цей чоловік, Наньгун Сяожань, посміяв поранити його Ло-Ло.
Наньгун Левюнґ ніколи не відкладав помсти у довгий ящик. Він посміхнувся:
- Повернутися до клану? Що ж, це можливо. Але цей чоловік намагався мене вбити. Я не хочу бути в одному клані з таким нікчемним!