Розділ 3587
— Ло-Ло, я боюсь... « Наньгун Левюнґ замучився, ніби не міг продовжити.
Чого ти боїшся? — Су Ло з любов’ю погладила Наньгуна Льюня за його білосніжною, гладенькою і точно вирізьбленою з нефриту щоку.
— З поступовим зняттям друку я... - Він мовчав на півслові.
Його спогади про минуле ставали дедалі гіршими і віддаленішими.
"Ло-ЛО, ті дні на континенті Бі Ло поступово згасає в моїй пам'яті, затягуючись туманом. Я неймовірно боюся, що одного дня зовсім позабуду тебе..."
Наньгун Левуні так і не зважився розповісти Су Ло про цю гризучуючої його зсередини тривогою. Натомість він відкрив їй іншу новину:
— Люди з Клана Драконів і Феніксів вийшли на наш слід.
- Що? — На обличчі Су Ло відображалося глибоке здивування.
Вона давно знала, що в жилах Нангун Льов'я тече кров Клана Драконів і Феніксів, і рано чи пізно йому доведеться повернутися до своєї сім"ї. Але вона не сподівалась, що цей день настане так скоро.
Су Ло уважно вдивлялася в його обличчя і тільки через деякий час тихо прошепотіла:
— Хіба... Хіба для тебе це не добра новина?
Наньгун Левуні тільки лагідно з’їдав їй волосся.
Клан Драконів і Феніксів був однією з чотирьох великих прихованих надфракцій Центрального Континенту. Протягом століть люди в клавіазі виявляли пихатість, гордість і зарозумілість. А тепер, коли його власна пам'ять згасає... Якщо він приведе Су Ло туди, але при цьому сам забуде її, як вона зможе вижити і захистити себе в цій логіці тигрів та вовків?
Наньгун Левуні міцно стиснув кулаки, і вираз його обличчя стало надзвичайно серйозним:
« Якщо ми повернемося туди, то лише тоді, коли будемо мати справжню силу. Ми зайдемо туди разом, але точно не зараз.
Після цього вони більше не поверталися до цієї теми, повністю занурившись у віддалену культивацію.
Протягом наступних десяти років Наньгун Льоуні керував металевим літаючим кораблем, постійно змінюючи курс: то керуючи його на північний схід, то різко звертаючи на південний схід. Він вибирав випадкові, непередбачувані траєкторії, щоб спантеличити потенційних переслідувачів і збити їх зі сліду.
І дійсно, за всі ці десять років жоден з Клана Драконів і Феніксів так і не зміг їх знайти.
Постійна загроза погоні була для них сильною спонукою. Через цей безперервний тиск вони досягали подвійного запалу, і це посприяло швидкому прогресу.
Тепер Су Ло вже досягла восьмої зорі ранги Юйхуа, а Нанґун Люнь прорвався на рівень третьої зірки рангу Шенхуа.
Серед вісімнадцять кільцевих континентів світу, які тепер були на головному і наймогутнішому з них — материку Лунці.
У порівнянні з Сюаньом, територія материка Лунці була щонайменше в десять разів більшою. Духовна енергія тут була набагато міцнішою і більш насиченішою. Тож не дивно, що на острові Лунці було багато талантів.
І ось одного дня Су Ло і Наньгун Левуні, які провели в безперервному польоті під хмарами цілих десять років, направили свій металевий корабель вниз до однієї з розтягнених цитаделів внизу.
Раніше, під час перебування в місті Небесному Огню серед Чорнокрилих вартових Су Ло і Наньгун Левуні відновлювали свої рангові жетони. За її сучасною силою, Су Ло тепер була п’ятизірковим чорнокрилим вартовим, тоді як Нангунґ Люнь заслужив титул Чорнокрівого сторожа сьомої зірки.
Півтони й жетона Чорнокрилих вартових всюди визнавалися на всіх вісімнадцять континентах, за винятком найвеличнішого Центрального Континента. Саме тому, як тільки Су Ло і Наньгун Левюні попередили своїх жетонів Чорнокрилих вартових, охоронці без перешкод пропустили їх у ворота.
Це місце не було імперською столицею материка Лунці, адже воно приїхало до середнього за величиною міста Юнкен.
Жунчен відрізнявся від більшості інших міст: за його масивними мурами лютували жорстокі сутички з магічною звіриною, лиття крові та хуліганства; однак всередині панувала мир, спокій і процвітання.
Коли вони увійшли в Жунчан, Су Ло і Наньгун Левюні знайшли затишний трактир, щоб без поспіху насолодитися вишуканими стравами місцевої кухні.
Але брови Наньгун Ляйня трохи здригнулися і зійшлися біля переносної речовини.
- Що сталося? — Су Ло в грудях шевельнувалось недобра передчуття.
— Прив'язалися як привиди, — негромко відповів Наньгун Люнь.
Вони сиділи в відокремленій кабінці на другому поверсі прямо біля вікна, і його погляд зараз був спрямований на вулицю внизу. У цей момент по мостів, вдаючись у шалену нагальну і визивну подорож до дверей трактирного угруповання людей.
- Ти їх знаєш? — запитала Су Ло.
— Від них походить аура Клана Драконів і Феніксів.
Наньгун Левуні спочатку хотів відвести Су Ло, але він розумів: якщо вже він відчув їхню присутність, то вони неминуче відчули його коливання енергії. А значить...
Роздався важкий, поспішаючий топот кроків: "топ- потоп". Чоловік швидко піднявся на другий поверх і витріщився на Нанґун Льоуня своїми лютими тигровими очима!
Глава 3588
В’язень виявився вродливим і надзвичайно міцним чоловіком.
Маючи нерухому фізичну силу, широкими плечима і могутньою фігурою, він зі зухвалим та самозадоволенням ткнув пальцем прямо в бік Наньгун Люня і зичливо проголосив:
- Моє маленьке не підвело! Я вловив твоє дихання. Все вірно, саме тебе шукає наш молодий пане!
Наньгун Люнь злегка прищурився.
"Молодою пан? Хто це?" - у тих крицях пам'яті, що йому вдалося відновити до цього моменту, не було жодної згадки про таку людину.
Тим часом силач з тигровою спиною і ведмежою талією посміхнувся, продовжуючи вказувати пальцем на Наньгун Ліюня, і презирливо процідив:
— Ей, хлопець з звичайного континенту, тобі неймовірно пощастило! А ну-ну, давай, поживе збирайся і йди за мною назад в Клан Драконів та Феніксів!
—ратно? — З ледь помітною, іронічною посмішкою перепитав Нанґун Люнь.
Неуважне та неуважність Наньгун Левюня миттєво зачепила силуча, і це викликало в нього хвилювання:
- Що це за тон? Ти хоч розумієш, хто перед тобою стоїть?
— І хто ж? — байдужо ковзнув по ньому поглядом Нангун Люнь.
Чоловік з силою вдарив себе кулаком у груди і гордо вигукнув:
— Я член Клана Драконів і Феніксів, одного з чотирьох великих прихованих надсемій Центрального Континенту! Ви, нікчемні мурашки з нижчих земель, чому досі не схилили коліна перед своїм паном?
Су Ло тільки мовчки переклала погляд. Наньгун Люун теж мовчав. Обміняючись коротким мовчанням, вони подивилися один на одного.
Су Ло здивовано зігнув брову, думаючи: "Це непорозуміння дійсно належить до твого Клану Драконів і Феніксів?"
Наньгун Левуні ледь помітно кивнув у відповідь: "Так, аура на його тілі дійсно правдива".
"Але чому він виглядає як закінчений ідіот?" - продовжувала спантеличувати Су Ло.
Наньгун Лууні зітхнув і приклав руку до лоба: "Тому що він є ідіот".
Перекидаючись беззвучними репліками, Су Ло і Наньгун Люні обговорили багато речей. Бідний велетень навіть не здогадувався, що двоє "жалих мурашок" з нижніх світів, на яких він дивився зарозуміло, в цей самий момент відверто тримали його за дурня.
У цей момент зі сторони сходів почувся торопливий, частий стук кроків. На чолі прибулих був відомий сам міський голова Жунчена.
Градочник Жунчена, який був досить худим чоловіком, швидко наближався до них з угодливою посмішкою на обличчі. Не встиг він навіть підійти впритул, як громіла невдоволено крикнув на нього:
- Хто ти? Навіщо притягнувся?
Міський голова поспішно зігнувся в напівпоклоні і лестиво заговорив:
- Нікого слугу є головою Жунчена. Почувши, що пане Клана Зміїв і Феніксів відвідав наше місто, я не встиг вчасно зустріти вас біля воріт. Будь ласка, не звертайте уваги на мою помилку.
Насправді на душі біля градочника скреблі котів: він би з радістю зробив вигляд, ніби нічого не знає про прибуття настільки важливого гостя, але цей посланець Клана Драконів і Феніксів поводився занадто шумно, пронизливо та зухвало. Він умудрився влаштувати переполох всюди, викрикуючи своє ім’я на кожному розі і вдаючи з себе необізнаних людей. Ех, яка прикрість.
Наньгун Пэнху звали цього зростаючого дітлаха. У Клані Драконів і Феніксів він займав дуже незначне становище, будучи лише учнем з побічної гілки. З його рівнем сил на Центральному Континенті йому доводилося вести себе тихіше води, нижче трави і втягувати голову у плечі. Однак, попавши на звичайний континент, він одразу став повновладним володарем.
Наньгун Пэнху звисся на архітектора Жунчена, випадково хмикнув і повністю проігнорував його присутність, наче той був порожнім місцем. Той самий не виказав тіні образи чи незадоволення, а лише розширив і підвищував губи в усмішку.
Гості з Центрального Континенту часто жалували звичайні землі, але ті, хто міг прибути сюди, були незмінно великими й славетними кланами. Центральний Континент з звичайними країнами був лише один, і він особливо суворо охоронявся.
Ті, хто хотів спуститися в нижні землі, мусили платити величезну кількість пурпурних кристалів як митні. Точної суми градочника Жунчена не знав, але чудово розумів, що вона вимірюється цифрами, які переважають будь-які його найсміливіші фантазії.
Не маючи уваги на голову в місті, Нанґун Пенху знову повернувся до Нангуна Люню і повернув собі стару спекувату форму:
- А ти шустро бігаєш! Нам було майже наздогнати тебе, як ти щоразу вмудрявся вислизнути з-під самого носа. Але сьогодні твоя удача підійшла до кінця. Повно упертись, покірно повертайся зі мною в Клан Драконів і Феніксів!
Насправді Наньгун Пангу був дуже помилятий. Його старший молодий пан наказав відшукати і повернути Нанґун Льовня з почестями, а не схопити його й притягнути силою.