Розділ 3559
Наньгун Люунґ спостерігав за взаємодію Су Ло і диваковато-милого хлопця, і в глибині його очей промайнула іскра цікавості.
Схоже, поки він знаходився у загородженні на межі життя і смерті, його маленька Ло-Ятоу зовні дуже весело проводила час.
Він завжди знав, що його маленька Ло-Ятоу неймовірно розумна і непереможна, тому спокійно відпускав її спілкуватися з дивакавато-милим юнаком. Але він не сподівався, що Су Ло виявиться настільки могутнім, щоб навіть дитинча головного бога Сюань було цілком безпорадним.
Сю Ло з радістю підхопила Нангуню Льюйня, і вони вдвох пішли геть.
— Эй!
Чудаковато-милий хлопець дивився на їх високу і низьке, інтимно притискуті один до одного спини в фоні заходу сонця і раптово відчув, що це видовище нестерпно ріже очі. Він люто гукнув Су Ло, але та всім серцем була поглинена Нангун Люнем і, природно, нічого не почула.
Чудаковато-милий хлопець в люті тупнув ногою і почав метатися по кімнаті туди-сюди!
Наньгун Левуні провів у загороджуванні десять років, і в двох, звичайно ж, назбиралося безліч слів, які треба було сказати один одному.
Тому наступні десять днів вони проводили разом цілими днями, не розходячись ні на мить — дуже ніжно й близько.
Бідний диваковато-милий юнак! Він уже десять днів голодував!
Десять днів!
Колись він міг без їжі сотні, тисячі або навіть десятки тисяч років, але після того як одного разу відвідував приготовлених руками Су Ло страв, дивако-милий хлопець став неймовірно пунктуальним у питанні триразового харчування - ні однієї стози не пропускав.
А тепер його морили голодом десять днів!
І ось, коли він вже був голодний так, що живіт приліпився до спини, повернулися Су Ло і Наньгун Лууні.
Чудаковато-милий хлопець, схожий на пташеня, що чекає годування, побачив Су Ло - його очі засяяли, немов зірки, але в той же час у них сквозила жалібна і зворушлива образа...
Цього разу Су Ло не стала впертою і приготувала диваковато-милоному юнак повний стіл страв.
Хлопець їв із захопленням, але все одно відчував, що десь щось не так. Отже, коли він наситився вином і їжею, то в розпачі й насторожі витріщився на Су Ло.
Саме тоді Су Ло повідомила йому жахливу новину.
— Маленький братик, завтра старша сестра йде. А потім доведеться вирішувати питання про харчування самому, гаразд?
Ці прямі, сказані без будь-яких попереджень, обрушилися на диваковато-милого хлопця, наче грім серед ясного неба, і повністю оглушили його.
- Що це означає? - Почувши жахливу новину, дивако-милий юнак підскочив на місці, очі його розширилися, як мідні дзвони!
- Саме те, що написано. Старша сестра завтра йде, і надалі твоє харчування...
Не встигла Су Ло договорити, як дивако-милий хлопець сильно її перебив!
— Я не дозволяю! « Цей юнак люто втупився на Су Ло, ніколи раніше не виявляв такої деспотичності. Він плескнув долонею по столу. — Слухай уважно: я не дозволяю!
Красиві, наче намальовані мечем брови Наньгун Ліюня злегка зрушилися. Його глибокий погляд кинувся на диваковато-милого юнака, і в очах танув глибокий сенс.
Су Ло давно очікувала, що дитинча-яноша не погодиться так легко, але у неї вже була заготовлена козирна карта, і зараз саме час було її розіграти:
- Маленький братик, ти ще пам'ятаєш нашу початкову ставку?
Чудаковато-милий хлопець миттєво був вражений блискавкою!
Су Ло з посмішкою дивилася на нього:
— Спочатку ми домовилися: якщо я виграю, то поверну тобі свободу. Ця ставка пролежала десять років, і тепер настав час мені її зажадати.
Чудаковато-милий хлопець ошелеменовано дивився на Су Ло.
Звичайно, він пам’ятав про те єдине порі, що втратив. Але він думав, що Су Ло вже давно забула про цю справу — минуло десять років і вона ніколи не згадувала...
— Я не дозволяю! Загалом, я не дозволяю! - Чутко-милий хлопець вибухнув від люті, підскочив і стрімголов кинувся геть.
Су Ло: «...»
Коли Су Ло дивилась на фігуру юнака, який втік у паніку, то відчула цілковите безсилля.
Розділ 3560
— Здається, що проблема трохи ускладнилась, — безпорадно розвіяла руками Су Ло, дивлячись на Нангун Люня.
Наньгун Левуні злегка посміхнувся, не підтвердюючи і не спростовуючи.
Потім Су Ло постійно шукала нагоди попрощатися з диваковато-милим хлопцем.
Але той щодня ховався від неї і зовсім не давав можливості зустрітися.
Су Ло нахмурила брови і сказала Нангун Люню:
- Що тепер робити?
Завдяки надмірній вправності в кулінарних цілях і мінусах, тепер вони явно перевішували.
Наньгун Левуні з ніжністю потрепав Су Ло по маківці і тихо розсміявся:
— Найліпше, щоб чоловіки вирішували кулаками.
— Ты... — Су Ло схопила Наньгун Люня за руку і поспішно похитала головою. - Це ж малий світ Сюаньу, він тут повелитель. Навіть якщо ти просунешся в культивації дуже швидко, ти все одно...
На Боженьгун Ліюня з'явилася упевнена усмішка:
— Будь слухняною, знайду спосіб.
Насправді, якщо не брати до уваги той факт, що дивако-милий хлопець є володарем малого світу Сюаньу, його реальна сила зовсім не була такою страшною.
Побачивши, що Наньгун Люні такий впевнений у собі, Су Ло відразу повірила йому. До того ж, за весь час знайомства з Наньгун Левунем кожне його слово виконувалося зі стовідсотковою ймовірністью...
Тому Су Ло серйозно кивнула:
- Тоді будь обережним.
Су Ло ніяк не могла знайти диваковато-милого юнака, але Нанґун Люнь невідомо яким способом знайшов його з першого разу.
Су Ло також не знала, яким чином Нанґун Люнь добився того, що диваковато-милий хлопець погодився на поєдинок у просторому хаосі.
Після того, як у просторому хаосі в нього з’явилась перевага володаря - він мусив покладатися лише на власну силу.
Простір хаосу, як видно з назви, панував хаотичний потік повітря і люті небесні вітри. Якщо сила хоч трохи поступалася, людину відразу ж поглинає і вона назавжди зникала.
Су Ло зараз лиш на сьомій зірці Юйхуа. З її нинішньою силою, вона стоїть у хаосі простору і відразу ж поглине її. Тому вона навіть не мала права спостерігати за боєм.
Один день, два дні, три дня.
Один місяць, два місяці, три місяці...
Ніхто не очікував, що поєдинок між Наньгун Левунем і диваковато-милим юнаком триватиме цілих шість місяців!
У тривожному очікуванні Су Ло, шість місяців потому, обидва повернулися.
У диваковато-милого хлопця волосся було опалені блискавками - чорні плями тут і там, одяг висіла клочиками, виглядав він дуже шкода та потріпанно.
Шовковий халат Наньгун Ляйня також був пошкоджений у багатьох місцях - виглядав він не набагато кращим.
Однак сам він здавався енергійним і свіжим, повним силою, з блискучим обличчям та яскравим поглядом.
У порівнянні з ним диваковато-милий хлопець виглядав пригніченим, дувся і гнівався, наче копав в собі образу.
Спостерігання Су Ло була якою! Вона навіть не запитувала себе, що сталося.
Наньгун Луюнґ потріпав Су Ло по макушці і запитав:
- Є що-небудь, що потрібно зібрати?
Су Ло похитала головою:
- Все важливе у мене в просторі.
Чудаковато-милий хлопець раптово широко відчинив очі і люто втупився на Нанґун Люня та Су Ло!
Наньгун Люнь відповів йому напівусмібкою.
Чудаковато-милий хлопець знову ображався! Рука в нього стискалася, чітко показуючи, наскільки він зараз злий!
Погляд Наньгун Люня ковзнув по обличчю диваковато-милого хлопця, після чого він м'яко посміхнувся Су Ло:
— Якщо збирати нічого не потрібно, то ми йдемо прямо зараз.
З цими словами Наньгун Льоуню потягнув Су Ло за собою.
На лобі дивакавато-милого хлопця люто пульсувала вена. Звичайно, він не збирався сперечатися зі своїм шлунком, але ... Готовність програти і прийняти поразку... Готовність програти і прийняти поразку... а можна йому програти, але не прийняти поразку?