Глава 3555
Це... Як це можливо?
Су Ло спочатку думала, що там буде лише один пурпурний кристал, але зараз простір всередині накопичення мішка було забито до відмови. Там лежало як мінімум сто ... Ні, рівно сто вісім пурпурних кристалів - точ-тотить стільки ж, скільки блюда вона приготувала.
Тож за кожну страву — по одному пурпурному кристалу у нагороду?
Цей хлопець... просто до неможливості милий і зворушливий. Такий милий, що хочеться потріпати його за цією дурною і чарівною макушкою.
Проте, дуже скоро Су Ло все зрозуміла.
Здається, що юний хлопчик вирішив « все одно» і махав рукою. Якщо йому все одно доведеться давати Су Ло пурпурні кристали, то яка різниця - багато чи мало? Зрештою, Наньгун Левуню в день потрібен лише один кристал і сам він тричі на день повністю залежить від своєї маленької кухарки.
Оскільки доводиться давати, чому б не дати більше? Навіщо сваритися зі своїм шлунком?
Су Ло все зрозуміла, але Управитель Магічного куба все ще перебував в стані крайнього шоку!
— Сто... сто вісім пурпурових кристалів? — Управитель ледве не знепритомнів!
О небо! За всі сто шістдесят тисяч років Управитель отримав від свого молодого пана всього два пурпурних кристали! Це найкраще доводило, наскільки рідкісні і цінні ці кристали... А тут відразу сто вісім... Яка жахлива цифра!
Управитель спочатку думав, що в серце молодого пана він займає хоч якесь місце, але тепер, порівняно з Су Ло... Він був меншим за пилку.
А ця дівчина пробула тут всього трохи більше 60 днів...
Сто шістдесят тисяч років Управитель проти шестидесяти з невеликим днів Су Ло... Повний розгром.
Управитель з вбитим виглядом безпорадно подивився на Су Ло і сказав:
« Можливо, вам буде достатньо подумати про це з огляду на те, що молодий пан відпустить усіх людей із острова Юйхуа.
- Як таке можливо! — Су Ло рішуче не повірила!
Наступного дня Су Ло вирішила, що варто подякувати дурному хлопцю.
Тому вона взяла приготовані страви і віднесла їх у їдальню.
Коли юний хлопчик побачив Су Ло, в його очах промайнула несподіванка!
Потім він сором’язливо відвернув свою маленьку голову, не давши Су Ло навіть погляду.
Су Ло, отримавши сто вісім пурпурних кристалів, була в доброму настрої і не сперечалася з ображеною дитиною. Вона тепло його привітала:
- Ти любиш рибу? Сьогодні я приготувала повноцінний рибний бенкет, швидше спробуй.
Сьогодні Су Ло приготувала вісім страв, і всі вони були з риби.
Риба, що кипає рибу, риба в гострому бульйоні, риби з капустиною капустою, рибка « осяй скарбів»; риба у луковому маслі...
Червона, біла, зелена... Різні кольори. Кожна риба мала незвичну форму, і вона чудово виглядала.
Юний дитинча, побачивши Су Ло, спочатку хотів в приступі примхливого швирнути палички, але поглянувши на весь цей стіл з повною рибою, подумав і вирішив: « Поїм спершу, а потім вже буду злитися!
Поки хлопець з шаленою швидкістю поглинав їжу, Су Ло швидко вирушила до Нангун Люню.
У цей момент на неймовірно красивому обличчі Нанґун Льовня чудові очі були міцно закриті. Під густими бровами довгі, загнуті вії відкидали на віки дві легкі тіні, придаючи його обличці злегка виснажений вигляд.
Су Ло подумала про себе: дурний молодий хлопчик погрожував їй людьми з острова Юхуа - і зовсім не схибився. Якби він знав, наскільки важливий для неї Нанґун Люнь і використовував його для погроз, то здобув би повну й безмовну перемогу.
Саме в той момент, коли Су Ло тихо поклала сто вісім пурпурних кристалів за спину Нанґун Лююню, його глибокі і прекрасні очі раптово відкрилися.
Глава 3556
Відкривши очі, він побачив Су Ло. На його прекрасній обличчі з'явилася усмішка, яка могла полонити душу, і серце Су Ло закололося, наче переляканий олень.
Су Ло глибоко зітхнув. Переконуючись, що дурний молодий дитинчат все ще жадібно поглинає їжу, вона швидко розповіла Наньгун Люню про те, як сталося:
- Ці пурпурові кристали ще не використовувані. Не жалій їх. У майбутньому пурпурових кристалів буде скільки завгодно - я витру їх з цього дурного малого дитинчати до останнього.
Наньгун Люні слухав її базікання з посмішкою в очах.
Просто тихо слухати, як вона каже, здавалося йому найбільшим щастям на світі.
Коли Су Ло закінчила, Нанґун Люнь усміхнувся:
— Ці пурпурові кристали прийшли дуже вчасно. Ці дні дурний молодий дитинчат з усіх сил влаштовував грози, і попередні кристали вже повністю розходилися. Але завдяки його зусиллям мені пощастило просунутись на одну зірку.
Су Ло з подивом подивилася на Нанґун Левуня, потім озирнулася на дурного юна дитина, який продовжував сплітати їжу і не втрималася - висихла зі сміху. Вона стиснула кулак:
— Це чудово! Я виманю у нього пурпурні кристали, ти використовуєш їх для культивації і стаєш сильнішим. У результаті я витру з нього всі кристали, а ти будеш сильніше його. Дурний молодий хлопчик просто помре від образи, ха-ха!
Побачивши, як з радістю сміється Су Ло, Наньгун Левуні теж посміхнувся.
Але в цей момент Су Ло не помітила, що його усмішка на долю секунди промайнула гіркотою...
— Ло Ло, насправді... — Наньгун Люні не встиг договорити, як його перервав гучний голос!
У цей момент юний дитинчат люто закричав:
- Чого ти там посміхаєшся? Тобі так весело?
Побачивши, що Су Ло при кожній нагоді біжить до Золотої мережі громових блискавиць, юний хлопчик миттєво розлютився. Хоча він і сам не розумів, чому йому так важко, але все ж таки йому було неприємно.
Су Ло показала Наньгун Люню язик і квапилася кинула:
— Потім поговоримо. Цей дурний молодий хлопчик - дуже щедрий спонсор, зараз його не можна злити.
Сказавши це, Су Ло стрілою вм'янулася геть.
Дивлячись на фігуру, що швидко віддаляється від тіла Су Ло, Наньгун Левун все ще сидів на землі, але спиною безсило притулився до стіни.
Він опустив голову. Густі вії відкидали тінь на віки. На його приголомшливо красивому обличчі пром'яло легке, ледь уловлене страждання...
Су Ло нічого про це не знала. Коли вона почула, як до нього кличе молода дитина, то з радістю побігла.
Су Ло крадькома глянула на тарілки. Коли вона побачила, що в мисці з рибою у гострому бульйоні не залишилося навіть краплі яскраво-червоного шпилька і перцю, її погляд ...
Побачивши такий вираз обличчя Су Ло, юний хлопчик на мить змутився, але швидко взяв себе в руки. Він важко плескнув по столі:
- Що в тебе за вираз обличчя? Молодий пан такий дивний, чи що?
Су Ло дивилася на хлопця, чиє спочатку біле обличчя тепер стало яскраво-червоним від гостроти, а дихання навіть пахло перцем ... Вона мовчки похитала головою і сказала лише чотири слова:
— Хто багато їсть, той щасливий...
Молодий хлопчик гордо подивився на Су Ло. Він не очікував, що ця шкідлива кухарка з поганим характером ще й похвалить його. Непогано, непогано. Хоча... Щось ці слова звучать якось дивно... Хоча він не міг зрозуміти, в чому річ.
Не зумієш розібратися, юний хлопчик швидко викинув цю думку із голови. Він зарозуміло подивився на Су Ло:
- Сьогоднішня твоя поведінка... Спрацює. Це нагорода від молодого пана, бери.