Глава 3513
Алий гігантський меч Вей Чжунтя був спрямований холодною обстрілювачем прямо на Нангун Льоуня.
У мить він встромився у люту алуячу бурю, яка подібна до палаючого копальня і пішла прямо до Наньгуна Льюню!
Погляд Наньгун Люня став холодним і зосередженим.
Він злегка видихнув, права рука стискалася в кулак. Здавалося, її окутало золото сяйво сонця, яке випромінювало сліпучий і нетерпеливий блиск.
— Божественна Правиця... Божественна Правиця пана Наньгуна...
Дивлячись на праву руку, оточену божественним світлом, всі присутні відчули легкий тремтіння в серці, а у грудях мимовільно застряг холодний зітхання.
Це дійсно Божественна Правиця Клана Дракона і Фенікса...
— Цього разу правда... — Клана Дощу, голова якої спостерігає за двома противниками на площі, тихо пробурмотів собі під ніс.
Судячи з придушеної аури найсильніших, яка походила від Нангун Левюня та Вей Чжунтя, їхні сили здавалися майже рівними.
У серце великого герцога Лей Міна панував ще більше хаосу.
Десять років тому цей хлопець був слабшим за нього, а тепер ... став настільки могутнім...
І в цей момент Вей Чжунтя раптово перейшов у наступ!
Його голубе вбрання розмивало повітря. Відстань у сто метрів була подолана всього за одну мить!
Вей Чжунтяк зайшов у зону атаки!
З лютим свистом вітер раптом пронісся прямо біля шиї Наньгун Левюня!
Фігура Вей Чжунтя була не перед Нангун Левунем, а праворуч від нього. Якби Наньгун Люні на мить втратив пильність, його голова була б відсічена.
Але Наньгун Левуні, звичайно ж, не був звичайним противником.
Дивлячись на меч, який швидко наближався до його шиї, кутки губ Нангун Люуня зігнулися в легкій, диявольській і холодній усмішку. У той же час його права рука спалахнула сліпучим світлом.
Він підняв праву руку.
Під яскравим сяйвом Вей Чжунтян, несхвально приглядався до ока — світло було занадто сліпучим.
І в цю мить!
Фігура Наньгун Льов'я раптом змістилася на метр вліво, жорстко ухилившись від потужного вбивства Вей Чжунтян!
У той же час його тонкі пальці легонькали по алому велетенському мечу!
"Динь-"
Роздалися чистий, пронизливий дзвін.
Вей Чжунтян відчув, як на його алий гігантський меч обрушилася надзвичайно могутня сила.
Перед ним вже не було фігури Наньгун Левуня, але Вей Чжунтя не міг зупинитися — меч продовжив горизонтально розсікати повітря в іншому напрямку.
Божественна Правиця Наньгун Левюня з силою обрушилася на праве плече Вей Чжунтя!
"Бум!"
Вей Чжунтян хотів ухилитися, але не міг уникнути удару!
Сила Божественної Правиці хіба могла бути менше десяти тисяч цлюней? Роздався розголосний хруст — праве плече Вей Чжунтя було жорстко роздроблено удар Божественної Правиці Наньгуна Люня!
Вей Чжунтя різко втягнув холодне повітря!
Сила і швидкість Наньгун Левюня виявилися нічим не слабшими від його власних!
Вей Чжунтя від болю покрилася холодним потім, на лобі здулися вени, але він стиснув зуби і витримав. У його руці великий меч різко розгорнувся і кинувся прямо в груди Нангун Льов’я.
Богородина Правиця потребувала часу, щоб зібрати силу сяяння.
І Вей Чжунтян використовував саме цю мить.
Наньгун Левуні спокійно дивився на алий гігантський меч, який все збільшувався в його очах, швидко наближаючись до грудей. На його губах з'явилася чарівна і диявольська холодна усмішка:
- Це вже твої дев'ять десятих сил.
Вей Чжунтя раптово широко розплющив очі!
Звідки він знає?
У цей момент, коли Вей Чжунтя на долю секунди відштовхнувся, золотий залізний кулак Божественної Правиці Наньгуна Люня раптово впав на алий гігантський меч!
Розділ 3514
Чудово! Як же це можливо, щоб ми перевірили силу Божественної Правиці! — Наньгун Левюня був холодним і зосередженим, від нього віяло царською знеславленою аурою!
Після прориву на рівень Бога він ще жодного разу по-справжньому не перевіряв силу Божественної Правиці - всі інші були занадто слабкі, щоб служити гідним противником для випробування. А тепер Вей Чжунтян прийшов до нього сам - хіба це не ідеальна можливість?
Поки Вей Чжунтя був шокований, золотий залізний кулак Нанґун Льоуня з гуркотом впав на алий гігантський меч!
Битися голим тілом проти зброї?
Майже всі присутні втягнули холодне повітря!
Пан Наньгун занадто самовпевнений!
Хоча Божественна Правиця була сильною і могутньою, зброя Вей Чжунтя також не мала звичайної форми заліза! Протидія холодному тілу — це просто шукати мук! Цього разу пан Наньгун сильно постраждає!
Багато хто не міг дивитися, деякі опустили голови, дехто закрили очі, декотрі відвернулись...
Вони не хотіли бачити жахливу картину, як рука пана Нангіна розлетиться на криваві осмети ...
У вухах пролунав сильний звук зіткнення!
« Бум! Бум! Бум!"
Хм?
Чи може звук розірваної плоті бути таким чистим і телефонним? Це більше схоже на звук ламаної зброї...
Всі в замішанні підняли голови.
Те, що вони побачили, змусило їх повністю осоромитися.
— О небо! Права рука пана Наньгуна в порядку!
— Здається, того, кого відкинуло, був учень Господа Чорного Орла?
— И алый гігантський меч Вей Чжунтя... Здається, зламаний...
- Ви щойно не бачили! Алий гігантський меч був розбитий кулаком пана Нанґуна шматок за шматком!
— О боги! Що це за кулак у пана Нанґуна? Якщо я не помилився, алий гігантський меч повинен бути божественною зброєю?
- Саме так! Нижня божественна зброя! Але навіть воно не витримало кулака пана Наньгуна...
- Все це ще не найстрашніше. Найжахливішим є наш пан Нанґуну, який живе понад 200 років тому. Лише трохи більше двохсот років!
На мить навколо запанувала повна тиша.
У духовному світі людей, яким трохи більше 200 років ще вважали неповнолітньими... А всі вони прожили щонайменше десять тисяч років. У порівнянні з паном Нанґуном навіть ті, кого вважали відносно молодими, тепер відчували себе старими... Яке ж гірке відчуття...
Наньгун Левуні навіть не здогадувався, наскільки шокував його вік серед натовпу спостерігачів.
У цей момент він стояв гордо і прямо. Чорне парчове вбрання розвівалося на вітрі, обличчя було спокійним і стриманим, а Аура — могутньою та величною.
Ця горда, благородність і домінуюча сила змушували всіх вільно вклонитися й поклонятися йому.
Навіть якщо він просто спокійно і байдужо дивився на когось, під цим поглядом з'явилося непереборне відчуття тиску та пригнічення, мимовільна схвильованість і тривога.
Вей Чжунтя вже встиг стабілізувати свою фігуру. У кутці його рота виднівся чіткий слід крові.
У цей момент його погляд, який він побачив на Нанґун Люня, був шокований.
Такий молодий чоловік, який має таку сильну і гнітючу аура й таке високе культивування... Йому не знадобиться навіть мільйон років, навіть десять тисяч років... На Всімнадцяті великих континентах духовного світу, а можливо і на Центральному Континенті, ось-ось з'явиться нова зірка Бога війни.
Перед лицем такого грізного ворога Вей Чжунтя кілька разів міцно стискав і розтирав кулаки... Зрештою він знервувався і визнав поразку.
— Я поступаюсь тобі, — Вей Чжунття стиснув зуби і впровадив ці чотири слова ровним, беземоційним голосом.
Після того як слова були сказані, важка тягар у грудях Вей Чжунтя раптово зникла, змінивши відчуття легкості і ясності.
Так, і навіщо наполегливувати, навіщо чіплятися, чому відчувати приниження?