Глава 3509
— Ух... — Великий герцог Лей Мін відчув, наскільки сильна та владна рука стискає його шию. Пальці були тоншими, чітко окресленими суглобами. Але сила в них була жахливою — він зовсім не міг вдихнути!
Великий герцог Лей Мін широко відчинив очі від невірства, дивлячись на це неймовірно прекрасне обличчя перед собою.
Наньгун Люун!
Він ... Посміл... простягнути руку... і схопити ... Його за горло!
Як це можливо?
У цей момент не тільки великий герцог Лей Мін — абсолютно всі присутні в залі застигли у повному оціпенінні, тупо дивлячись на те, що відбувається!
Голова Банди Гріва, першої сили серед десяти великих сил острова Юїхуа, був схоплений за горло одним рухом — його життя і смерть повністю знаходились в руках чужих...
А цей молодий чоловік був лише трохи старшим за 200 років...
- Цей світ збожеволів, чи очі осліпли?
— У мене очі осліпли, чи мозок остаточно заважав?
— Великий герцог Лей Мін не зміг витримати і одного прийому противника?
- Великий герцог Лей Мін... так просто програв?
Присутні були шоковані!
Чому Банда Гріма була на першому місці серед десяти великих сил? Тому що великий герцог Лей Мін був найсильнішим серед усіх десяти розділів! А тепер він не зміг витримати навіть одного руху і стояв, схоплений за горло ...
В цю мить у решти дев'яти розділів по спині пробіг холодок... Крижана тремтіння поширилася по всьому тілу.
А Наньгун Лууні в цей момент злегка піднімав кутки своїх алих губ і з напіввулибкою подивився на великого герцога Лей Міна:
— Розчавити долонею, да?
Побачивши цю диявольську посмішку на неймовірно гарному обличчі, великий герцог Лей Мін ледь не заплакав!
— Я... Я... — Світ змінювався занадто швидко, ситуація перевернулася з ніг на голову, і великий герцог Лей Мін просто не міг відреагувати.
— Пан... Пане Наньгун... Пощадите... — Зрештою великий герцог Лей Мін почав благати про милість.
Ніхто не вважав це смішним.
Якби вони були приблизно рівні за силою або великий герцог Лей Мін поступався зовсім мало, він ще міг би спробувати чинити опір. Але зараз різниця між ними була величезна, наче прірва між зірками. Залишався тільки один шлях — молитися про милість.
Інші дев’ять розділів також почали соромитися і просити вибачення.
- Пан Наньгун неймовірно могутній і непереможний. Ми, мабуть, підемо - в наших силах ще є справи...
Великий герцог Лей Мін люто топнув ногою:
— Вы, зборище ублюдків! Хто щойно сказав, що пан Наньгун не учень пана Магічного Куба? Хто казав, що потрібно забрати у нього десять мільярдів синіх кристалів? Хто називав їх дрібними обманщиками?
Дев'ять розділів ледве не луснули від злості! Цей старий вже на краю загибелі, а все одно намагається втягнути їх за собою!
Отже, голови Дев'яті сил яскраво сяяли очима на великого герцога Лей Міна і повернулися до Нангуна Ліюню.
- Як пан Наньгун може не бути учнем Пана Магічного Куба? Звичайно, що так!
— Десять мільярдів синіх кристалів? Тільки пан Нанґун гідний володіти таким багатством!
— Навіть якби їх було сто мільярдів, якщо пан Наньгун скаже, що вони його, хто насмілиться заперечити? Хто не погоджується — виходь, битись!
Яке ж безглуздя! Яке ж безглуздя! Ще недавно вони з грізним виглядом вимагали розібратися з паном Нанґун, а тепер ... Яка ж протилежність! Великий герцог Лей Мін мало не закричав від люті.
Наньгун Левуні обернув усіх поглядом і недбало розтиснув пальці, відпускаючи горло великого герцога Лей Міна.
Усі думали, що пан Нанґун поверне йому шию, але він несподівано відпустив. Не тільки великий герцог Лей Мін був шокований.
— Це... Що означає вчинок пана Наньгуна?
- Він не хоче вбивати одного, а збирається знищити всіх?
Глава 3510
- Може, нам усім з'єднатися?
— Об'єднатися, як же! Ти що, не помітив? Пан Наньгун вже вийшов за межі ранги Юйхуа!
— Не Юйхуа... Невже... Чи ранг Бога?
— А як інакше! Між Юйхуа дев’ята зоря й Бог першої зірки, хоч одна з них є різною, то прірва між ними як небо і земля! Навіть якщо ми десятеро об'єднаємося, а потім ще 10-ми до них прийдуть - цього все одно буде недостатньо, щоб з ним впоратися!
Найбільшого було потрясано, звичайно ж, сам великий герцог Лей Мін.
Важко передати словами, які почуття тепер точилися в його серці.
Десять років тому! Десять років тому! Він міг одним ударом долоні вбити Нангун Люйня! А тепер достатньо одного руху — і той уже міг задушити його... Великий герцог Лей Мін похитнувся, в голові царював повний хаос, наче купа соломи...
Наньгун Льоунь подивився на цю групу сором’язливих найсильніших експертів, які посміхалися і стомився махав рукою.
Це... Значить, він їх відпускає?
Очі всі відразу спалахнули яскравим, невимовним блиском!
— Дякуємо панові Нанґуна за милосердя і те, що не вбив нас!
Пан Наньгун надзвичайно великий і талановитий, щоб він вічно перебував!
— Панові Наньгуну і дівчині Су Ло хочуть вічної любові, щастя та гармонії!
Це слова Нанґун Люню. Він злегка пнув ногою лягає на підлозі напівживого великого герцога Лей Міна:
— Награда.
Бідний великий герцог Лей Мін, який колись стояв на самій вершині, тепер ... Ех. Він похмуро подивився на Нанґун Люуня, після чого неохоче витягнув зі свого сховища сто синіх кристалів-сирців і кинув їх главою Клана Дощя!
Після цього всі зрозуміли, які слова любить чути пан Наньгун. В залі відразу ж посипалися всілякі хвалебні одиди в адресу нього і Су Ло, заповнюючи собою весь простір Банд Громи.
Всі слухали це в повному стані, а пан Наньгун тим часом тримав у руці келих вина, насолоджуючись і лестощами, та бурштинним смаком напоїв.
Бійці Банди Гріма цього разу також отримали незабутнє видовище.
Як правило, ці розділи були такими пихатими й холодними та величними! Вони могли вбити людину без найменшого коливання. А тепер вони дуже раділи, спостерігаючи за паном Нанґуном.
Особливо це відчув колишній наглядач.
На острові Демони його вже замінили, і він залишився прислуговувати в Банде Гріма.
І ось тепер він на власні очі побачив все, що відбувається.
Ще зовсім недавно він міг обмінюватися ударами з Наньгун Левунем... А тепер минуло так мало часу, і він вже далеко не суперник, а навіть великий герцог Лей Мін не зміг витримати від нього й одного руху.
Наглядач був такий приголомшений, що повністю втратив сили... Щоправда, деякі люди народжуються для того, щоб змусити інших почуватися нічого не вартими.
Поки в залі стояв шум і гам, раптово пролунав холодний голос:
- Учні Пана Магічного Куба знаходяться тут?
Цей голос, здавалося, доносився з далекого минулого, але при цьому звітливо звучав у вухах кожного, пройшовши прямо в свідомість.
Наньгун Левюнґ злегка піднімав свої гарні мечеподібні брови. Його зоряні очі похолоділи. Він повільно поставив на стіл витончений високий келих з кольорового скла.
У цей момент розділи, які щойно влещували по черзі, також замерли.
Цей величний голос мав неймовірну силу, ледве не розриваючи барабанні перетинки.
Кто... Цей чоловік?
І ось, коли ми прогулювалися в повітрі, голуба фігура почала з’являтися від ілюзорної до цілком матеріальної.
Ця людина... Я виглядав цілком як звичайна людина.
Нос, рот, вуха, фігура - все було найзаврядніше. У натовпі його можна було б миттєво втратити з виду.