Розділ 3479
Наньгун Левуні не міг відмовитися.
Якби він не пішов сам, правила Неба і Землі все одно примусово послали б його.
Виявилося, що за межами острова Демони існує ще один надзвичайно могутній острів, ім'я якого легко запам"ятати - Острів Південного Острова.
Острів Юйхуа, як видно з назви, був місцем, де жили експерти в Південній Азії.
Пан надзиратель використав силу правління Неба і Землі, якими він володів, щоб відправити туди й Наньгун Люня та Су Ло.
Ніхто не міг точно сказати, де саме знаходиться острів Юйхуа, тому що за стільки років туди входили, але ніхто звідти не повертався.
Для Су Ло і Наньгун Люня острова Юйхуа був зовсім незнайомим островом.
Вони пройшли через ворота простору.
Коли вони відкрили очі, перед ними з'явилася картина.
Очі Су Ло широко відчинилися, вона не могла стримати захопленого подиву.
Перед ними лежало бірюзове море і лазурне небо, білосніжний берег, пальми, що виходять вгору, легенький вітерець колихал поверхні води не залишаючи жодного рябі.
Це був справжній тропічний прибережний ландшафт.
Острів Юйхуа був величезний і безгранований. Куди не кинь оком — це просто мальовничі краєвиди, і жодна людина навколо нас.
Су Ло і Наньгун Левюні переглянулися.
Наньгун Люуню взяв її за руку і тихо розсміявся:
- Якщо вже прийшли, то треба влаштовуватися. Пройдемося вздовж цієї берегової лінії. Рано чи пізно ми зустрінемо людей.
Су Ло кивнула.
Пейзаж був наче з картини, красуня — ніби із нефриту. Прекрасне видовище.
Двоє йшли рука об руку вперед. Сонячні промені тягли за ними довгі тіні — одну високу, другу нижчу — щастя і тепло.
Вони йшли невідомо скільки часу, як раптом Нанґун Льоунь міцно стиснув її руку і зупинився.
Не чекаючи на питання Су Ло, він вимовив:
— Зліва попереду чути звуки бою. Давай подивимося.
Наньгун Левуні не хотів залишати Су Ло одну в цьому місці - безпечніше було тримати її поруч.
Вони пішли тихіше, намагаючись не шуміти.
Попереду з'явилася роща. Гущасті листки повністю закривали небо, і відразу стало відчутно темнішим.
Су Ло також почула звуки битви, пройшовши приблизно три роки.
А Нанґун Левюнь вже чув їх абсолютно розголосно.
— Один чоловік і один звір б'ються. Здається, що людина у скрутному становищі — впевнено сказав Нанґун Люнь.
Пройшовши ще одне, вони справді побачили хлопця, який відчайдушно боровся з величезним довгоруким бурим ведмедем!
Довгий бурий ведмідь був колосальних розмірів — на погляд Су Ло, заввишки з триповерховий будинок.
У даний момент на його тілі було кілька глибоких ножових ран, з яких щедро текла кров, змішуваючись із вовною і роблячи його вигляд досить потріпаним.
Ця кров повністю роз'їла звіра. Його очі налились кров'ю, він впав у шалену лють!
Натомість він стояв у короткій куртці з запахом, який обнажений сильними руками. Фігура була стрункою і міцною, а в руці він стискав зігнутий ніж з крові.
Було очевидно, що рани на тілі довгорукого бурого ведмедя — його робота.
"Р-р-ро-о-орерр!"
Довгий бурий ведмідь видав яростий рів, сильно відштовхнувся і важко кинувся на хлопця!
Хлопець рухався зі швидкістю блискавки, вертаючись то вліво, то вправо. Під масивними лапами велетенського звіра він мусив негайно повертатися.
Однак Нанґун Леунь бачив, що хоча хлопець все ще може ухилитися, то надовго його не вистачить.
Адже людина має обмежену витривалість. Ведмідь міг воювати вічно, а юнак — ні.
Наньгун Леуні передрік, що юнак зможе протриматися максимум ще одну годину.
Наньгун Левуні міг додуматися цього, але й юнак у центрі бою також добре це розумів.
Тому він вже почав готувати шляхи для відступу.
Однак довгорукий бурий ведмідь пильно стежив за ним і не спускав очей. Як тут втечеш?
Юнак з відчайдушним виразом обличчя крикнув медведю:
- Я ж всього лише вкрав у тебе одне яйце! Я вже повернув його на місце! Давай домовимося по-доброму, перестань мене переслідувати, а?
Розділ 3480
Довгий бурий ведмідь фикнув з ніздрів холодним презирством.
Чому ж йому, що має перевагу, не переслідувати?
Він обов’язково вб'є цього хлопця, щоб випустити пару.
Крім того, різанина Юйхуа була дуже запашною і вважалася чудовим тонізуючим засобом!
Довгий бурий ведмідь видав дивний, зловісний сміх і кинувся в погоню ще запекліше.
Молодий чоловік, якого переслідували, вже був готовий розплакатися. Раптом за спиною пролунав звук "пш-ш".
Хлопець відчув холод у спині, обернувся і побачив, що в кігтях довгого бурого ведмедя затиснута його коротка куртка!
Ще трохи - і спина була б розірвана в клочику. Серце юнака похололо.
Що робити? Що робити?
Раптом він закинув голову і закричав в небо:
- Якщо хтось врятує мене, я стану його рабом!
Цей юнак явно говорив це від розчарування, просто кричав наобум. Але саме в цей момент пролунав холодний, спокійний голос:
- Це правда?
Це був чоловічий голос, досить молодий на слух.
Хлопець різко повернувся на звук і побачив, що двоє сидить у великому старому дереві праворуч — молода людина.
У мить, коли він побачив їх обличчя, хлопець на хвилю з'їв і ледве не отримав по голові від лапи довгорукого бурого ведмедя.
« Моя душа безсмертні небеса! Як у світі можуть існувати такі гарні люди?»
Ці двоє були наче небозводи. Жодна людина, навіть найуспішніший художник не могла б передати їх незрівнянній красі!
І бачивши, що хлопчисько ось роздавлять, усміхнулась і помахала рукою:
— Те, що ти щойно сказав, справді в силі?
- В силі! Абсолютно в силі! — Він розпачливо закричав і кинувся в їхній бік.
Він розумів, що ті, хто наважувався поставити таке запитання, мабуть, впевнені у своїй спроможності перемогти довгорукого бурого ведмедя.
Наньгун Люунґ потріпав Су Ло по голові і серйозно покарав:
— Сиди тут тихо і не рухайся.
— Мм, знаю. Ти теж будь обережним, — Су Ло пристала і поцілувала його в щітку.
Наньгун Левуні м'яко посміхнувся. У цей момент його усмішка була настільки сліпою, що могла затьмарити весь світ.
— Спасите! Швидше рятуйте! — Хлопець спіткнувся і дуже « невпевнено » впав на землю.
У цей момент довгорукий бурий ведмідь вже заніс велику лапу.
Лапа довгорукого бурого ведмедя була масивною і могутньою, один крок залишав глибокий слід у землі.
Якщо він прийде з усієї сили, то юнак перетвориться на лептоп із м'яса.
Наньгун Люун нарешті зустрів чоловіка, у якого можна було запитати дорогу. Як він міг дозволити йому померти?
Наступну мить Наньгун Левюнґ змив у повітря. Його величезні поли вітрові шати були надзвичайно сильними.
На його правій руці була виявлена Божественна Правиця. Він ударив прямо в щелепу довгорукого бурого ведмедя.
Наньгун Левуні не почав контролювати силу, і в одну мить його могила вилетіла назовні.
Адже цей довгорукий бурий ведмідь мав силу четвертої зірки рангу Юйхуа.
Масивне тіло звіра в одну мить було відкинуте назад.
Він дуже відступив - "тум-атум" - цілих сім кроків.
Довгий бурий ведмідь був боягузом, який нападав лише на слабких. Побачивши, що справа погано, він відразу розвернувся і спробував втекти.
Юнак у короткій куртці піднявся і відчайдушно закричав Нангун Люню:
— Пан! Пане! Не давайте йому втекти! У довгорукого бурого ведмедя дуже дрібна і мстива натура!
Думка Наньгун Люня мигнула, як блискавка.
Нехай ведмідь затаює злобу на нього - це ще терпимо. А якщо він затаїть злобу на Су Ло?
По суті, Нанґун Левюнь помітив, що довгорукий бурий ведмідь постійно крутиться і сердито дивиться на Су Ло.
Цього ще не вистачало!
У очах Наньгун Левюня спалахнула люта лють. На його Божественній Правиці з'явився холодний меч!
Цей холодний меч належав юнаку.
Раніше, під час бою з довгоруким бурим ведмедем, меч був вибитий з його рук і зламався навпіл.
"Шух!"
Холодний меч з жахливою силою кинувся в спину довгоруючого бурого ведмедя.