Розділ 3441
Але тепер Наньгун Левуні безпосередньо перетворив зелені кристалічні самородки у духовну енергію. Така швидкість культивації...
Наньгун Левюнґ, немов подупаючи кавуз, легко ударяв через зелену кристалічну самородку. Поковтнувши газ, який вирвав, він відкидав пусту оболонку в сторону.
Наньгун Люнґун одночасно обробляв два самородки — один для себе, інший для Су Ло.
Су Ло, дотримуючись методу, який показав Нанґун Люнь, зробила вдих. Її серце розцвіло від захоплення!
Це було просто... Неймовірно! Таке відчуття, ніби ти ходиш в небі. Навіть за місце серед безсмертних вона б не промінила це відчуття!
Більше того, після одного глибокого подиху Су Ло відчула, як в її данні раптово додавалося хоч і крихітне, але відчутна кількість духовної енергії.
Хоча це була лише крапля, яка впала у величезний чан з водою, для Су Ло це було джерелом безмежної радості.
У Су Ло було лише сімдесят зелених кристалічних самородків, але ці двоє поглинають духовну енергію без будь-якої стриманості. Не минуло й півгодини, як на землі вже лежала ціла гора порожніх оболонок.
« Така швидкість культивації... Просто занадто швидко, правда?
Після поглинання 30 самородків вона ясно відчула, як значно зросла кількість духовної енергії в її данятах.
Наньгун Левюнь злегка посміхнувся:
— Справді швидко. Час і сили також економлять.
« Як ти перетворюєш духовну силу всередині зелених кристалічних самородків у газоподібну енергію? Як ти це робиш?» Якби всі дізналися цей метод, ціна на зелені кристалічні самородки злетіла б до неба.
Наньгун Льоуні подивився на свою праву руку — вишукану, чітко окроплене суглоби й білосніжну, ніби нефрит — і спокійно посміхнувся:
- Це можливо тільки завдяки « Божественній Правиці». Інші не зможуть.
Су Ло теж спробувала повторити за ним. Внаслідок цього не з’явилося ні газу, ні навіть рідини.
Наньгун Левюнґ дивився на Су Ло з посмішкою, але в його чудових очах, що переливаються яскравими бліками, на мить промайнула складна емоція.
Чому він знав це? Наньгун Левуні сам не розумів, звідки це знання. Як вроджена пам'ять.
Зразкові фрагменти спогадів підказали йому, що ця техніка називається "Ваньтян Шоу Цзюе" - « Пічатки Небес Брахми"..
Зелені кристалічні самородки принесли велику користь Су Ло. Тому вже рано - вранці наступного дня вона піднялася, потягла за собою Нангун Люня і зібралась відправитись у давню шахту зелених кристалів.
І вона була не єдиною, хто так хвилювався.
Маленький Божевільний Дракон, який вчора рано відключився і міцно проспав, позіхнув і застрибнув Су Ло на плече.
Тепер він виглядав енергійним, повним сил очі блищать ясним і живим світлом.
Су Ло з цікавістю запитала. Маленький Божевільний Дракон відповів, що хоче їсти чорну магічну субстанцію.
Якщо він їстиме багато чорної магічної рідини, то зможе швидко збільшувати свою силу.
Су Ло здивовано здивувалася: « Чи чорна магічна субстанція може так сильно посилити Малого Божествного дракона? »
Маленький Божевільний Дракон впевнено заявив: « Звичайно! » Він сказав, що після вчорашнього сну вже піднявся від середини третьої зірки Хуаньхуа до вершини третього. Якщо дати йому багато-багато чорного магічної рідини, то наздогнати маленького Чорноморського Кота - це не мрія, а реальність.
Маленький чорний Кот почорнив обличчям і заявив, що теж хоче їсти!
Не встигла Су Ло відреагувати, як Старина Юань привів своїх чотирьох братів.
Він крикнув зовні у весь голос:
— Пані Су!
Побачивши, що Су Ло і Нанґун Левюнь збираються в шахту, він швидко догнав їх. Ідучи поруч, він нервово потирав руки, наче хотів сказати щось дуже важливе, але не вирішувався.
Су Ло з сумом покосилася на нього, але нічого не сказала першою.
Минуло досить багато часу, перш ніж Старина Юань пофарбувавши до вух, затинаючись проговорив:
— Пані Су... У тебе просторове сховище дуже велике?
— Більш-менше, - ухилливо відповіла Су Ло.
« А ти багато носиш із собою? » — обережно продовжував старий Юань.
Розділ 3442
У нормальному випадку хто б почав тягати в просторому мішечку стільки їжі? Хіба що знав наперед, що опиниться замкнений у закритому просторі на десятки тисяч років або навіть назавжди...
— Досить, - все так само ухиляється відповіла Су Ло.
« Достачно» означало, що багато. У серце Старовини Юаня раптово спалахнула надія.
— А можна... Продати нам небагато? — запитав він. - Ти ж знаєш, ми замкнені в цьому проклятому місці вже кілька десятків тисяч років. У нас все не вистачає.
Су Ло спокійно подивилася на нього.
Старина Юань поспішно плескнув себе по грудях, даючи слово:
— Не хвилюйся, ми не будемо брати дармо! Якщо ми, брати, працюватимемо від світанку до заходу сонця, то кожен зможе видобувати по двадцять зелених кристалічних самородків на день. Після здачі десяти штук, що залишилися десять ми можемо обмінюватися у тебе на речі. Як тобі таке?
Як тільки Юань це сказав, очі його чотирьох братів також загорілися!
Зелені кристалічні самородки для них були річчю, яку можна було дістати руками, але ось припаси... Це була справжня рідкість.
П’ять пар чорних, які горюють бажанням очей втупилися на Су Ло з величезною надією.
Су Ло зробила вигляд, ніби замислилася потираючи підборіддя. На обличчі відображалася легка нерішучість, але в душі вона вже захвилювалася.
Припаси? У неї могло бути багато інших речей, але ось припасів - більше ніж достатньо!
Пам'ятати тільки, як в місті Небесному вогні у неї було величезна кількість зелених кристалів, залишених матір’ю. Вона купувала речі цілими лавками, наче одяг. Один магазин за іншим - речей накопичилося стільки, що простір ледве вміщав. Хто б міг подумати, що в цьому закритому місці вони будуть справжнім скарбом.
- Що саме ви хочете обміняти? — З усмішкою запитала Су Ло.
— Одежу! - Всі п'ятеро вигукували хором.
- А ще? — запитала Су Ло.
— Вино, сіль, чай... — Старина Юань загинав пальці і перерахував довгий список. - Насправді тут нічого не вистачає. Не тільки нам усім.
Це було зрозуміло і так. Люди тут тільки прибували і ніколи не відходили, зв'язок зі зовнішнім світом був втрачено. Звичайно, нові припаси не робилися.
Проте Су Ло твердо вірила, що з Нангун Левунем вони виберуться звідси.
Тому -
— Одяг, вино, сіль, чай... Все є. Але за якою ціною ви готові обмінюватися? - Очі Су Ло блиснули. У неї вже був план.
Їй потрібні були зелені кристали, а місцеві жителі використовували їх як звичайні камені.
У неї були припаси, а у місцевих була гостра потреба в них.
Таким чином, обмінюватися припасами на зелені кристали було ідеальною ідеєю - вигідно для всіх, взаємна вигода, все в плюсі.
- Десять зелених кристалів за... один ковток вина? Як тобі? — Старина Юань дивилась на неї з тривогою.
Він відчував, що поводиться несвідомо і занадто жадібно!
Адже за день можна було дістати десять зелених кристалічних самородків. А вино в цьому маленькому острові було справді безцінним.
Су Ло подивилася на нього зі складним виразом.
— Тоді, може, двадцять зелених кристалів за один ковток? - Ще більш стурбовано запитав Старина Юань.
Су Ло: «... А яка твоя сила?»
« Ех, лише шоста зірка Хуаньхуа », — з очевидним соромом відповів Юань.
Су Ло мовчки кивнула.
Сильний культиватор шостої зірки Хуаньхуа так нервується і переживає через одного горлянку вина... Су Ло навіть трохи поспішала.
Вона дістала з простору невеликий винний гарбузовий судина. У ньому було приблизно півкіло хорошого вина. Су Ло сказала:
— Сто зелених кристалічних самородків за одну пляшку вина. Як вам таке речення?
— Сто зелених кристалічних самородків за одну таку пляшку? Ти серйозно? — Старина Юань від здивування ледве не підстрибнув!