Розділ 3433
Су Ло виявила, що Старина Юань була абсолютно правий: ця магічна субстанція була вкрай зв'язкою і липкою рідиною, яка чинила опір будь-якому спробам її здуття.
Затамувавши подих, вона приклала всі сили, щоб розтягнути в бік липкі магічні нитки, і вже була готова вихопити кристал, як раптом, коштувало їй на мить послабити контроль, потік рідини, немов пружина, з дикою швидкістю повернувся до місця, навглухо закупоривши вихід.
Су Ло ледь не скрикнула від розчарування.
Їй довелося зібрати всю волю в кулак і знову взятися за справу, з неймовірною напруженням відтісняючи липку масу.
Якби не її залізна наполегливість, вона б давно покинула цю затію.
Зрештою, з почервонілим обличчям, задихаючись від напруги і обливаючись потім, вона змогла виковувати вапняний шматок зеленого кристала.
Су Ло ледве опустилася на землю, відчуваючи піт по спині.
« Це робота не для людей, — говорить вона. — Вона дихала і витирала лоба.
Тепер вона зрозуміла, чому Юань твердив, що за день один може накопати не більше десяти кусків. Тепер вона зрозуміла, чому Юань витрачав стільки часу на здобич одного кристала.
Відчувши біль у попереку, Су Ло несподівано кинула погляд під ноги і замерла: там лежало ще три шматки руди.
— Ты... - Вона витріщилася на Нангун Люня. - Це ти все викопав?
Поки вона билася з одним-єдиним шматком, Наньгун Люнь встиг витягнути цілих три?
- А ти думала, вони самі з неба впали? — Наньгун Левуню легонька кликнув її по кінчику носа, і в очах його висміялася.
Швидкість роботи Наньгун Люня виявилася набагато вищою, ніж вона могла собі уявити.
« Але цього все одно недостатньо, — подумав він. — Він прикинув час ».
Вони увійшли в шахту вже після заходу сонця, а закриється вона рівно опівночі. Для того щоб виконати норму в двадцять кусків на кожну людину, тобто 40 шматків у сумі, їм залишалось мало часу. До того ж потрібно було допомогти також групі старих Юаня, які постраждали через них.
— Як нам встигнути викопати сто двадцять шматків за дві години? — Су Ло з тривогою подивилася на нього.
Наньгун Левюнґ озорно підмигнув їй:
— Хочеш дізнатися, як можна дістати сто двадцять шматків руди за такий короткий час?
- Сто двадцять шматків за дві години? Ти серйозно? — Су Ло в шоці зупинялася на нього, не мігши вимовити ні слова.
Але було вже пізно. У запалі їхньої суперечки вона ненавмисно підвищила голос, і тепер їх усі чули рудокопи.
Довкола піднявся шум, а в їхній бік посипалися глузливі висміювання:
- Сто двадцять шматків за дві години? Ха-ха-хо!
— Здається, у цих новачків зовсім мозки від жари попливли.
— Якщо вони добудуть хоча б двадцять штук, я особисто готовий поставити свою голову на кон і служити їм табуреткою!
Насмішливі голоси наповнили шахту, перетворюючи Су Ло і Наньгун Ліюня в об'єкт загального презирства.
Розділ 3434
Су Ло ледве не спалахнула лютістю, коли з градом насмішок повставало глузування. Але Наньгун Левюнґ лише посміхнувся.
Він лише недбало махав рукою і ніжно потріпав Су Ло по волосах:
— Навіщо нам сперечатися з ними? Давай просто покажемо результат. А поки що... випусти-ка свого маленького дракона.
Су Ло здивовано подивилася на нього. Невже цей маленький малюк може стати ключем до розгадки?
Однак вона без жодних вагань закликала Сяо Шень Місяць з Простірства.
Маленький дракон, все ще сонний, потер свої очки, визираючи максимально невинно. Але йому варто було повести носом, як його погляд миттєво змінився.
— Ау-у! Смачно! як же смачно! — Зітхнув дракон, вчепившись у сукню Су Ло і мало не пританцьовуючи від очікувань.
- І що це означає? — Су Ло з подивом подивилася на Нангун Люня.
Той поклав долоню на кам’яну стіну шахти, і в ту ж секунду на камені видрукувався контур його руки. В наступну мить Сяо Шен Лун - "вжух!" — зник, проковтнувшися у породу прямо через пальці Наньгуна Люня.
— Це... — Су Ло замерла, не в стані повірити, і підняла очі на Нанґун Люня, чиє обличчя було незрозумілим.
Він стояв, склавши руки за спиною, його висока, струнка фігура здавалася втіленням досконалості. Обличчя, яке було витіснене з нефриту, сяяло від м’якого і загадкового обличчя. А очі темного ока були глибші й яскравіші за нічні зорі.
« Вгадай сама, — сказала вона. — Він лише підмивав її і втішався моментом.
Су Ло затамувала подих і спостерігала за тим, що відбувалося.
— Невже та чорна магія, що окутує кристали і з’явилася малюкові на смак? — Вона ледве підбираючи слова, запитала.
Наньгун Левуні лише посміхнувся, не давши прямої відповіді.
Обличчя Су Ло миттєво осяяло захопленням.
Приблизно через чверть години маленький дракон повільно, хитаючись, точно п'яний, виповз назад. Він виглядав надзвичайно задоволеним і милим.
Су Ло поспішила підхопити його на руки і погладила по голові, а потім, уважно спостерігаючи за Ненгун Лууня, вирішила перевірити стіну.
Вона приклала палець до каменю і — про диво!
Чорна магічна субстанція, з якою вона так довго боролася, зникла! Просто взяла і випарувалась!
Одним легким рухом Су Ло підчепила шматок руди і легко витягнула його назовні.
Старина Юаня мала лише три хвилини.
— Ну що, тепер у тебе достатньо впевненості? — Наньгун Люні ніжно доторкнувся до її щоки, і в його погляді читалась безмежна ніжність.
— О да! — Очі Су Ло сяяли, як найяскравіші зірки на нічному небі.
Однак вона запитувала себе:
- Але звідки ти знаєш, що малюк може поглинати цю погань?
Наньгун Левуні тихо розсміявся, але відповіді не було.
- Хіба тобі не здалося, що ця чорна магія... ну, знаєш, вона по своїй енергетиці до болю нагадує чорну рибку, яку ми колись зустріли? - Він обережно підказав.
Стояло йому це вимовити, як до Су Ло дійшло: "Точно! Вона ж дійсно має ту саму природу!"