Розділ 3427
Що ж це насправді означало? Які таємничі зв’язки існували між ним і далеким Центральним Континентом? Наньгун Левуні втомився потер перетерпилу, занурившись у мовчанні роздуми.
Його не оминуло туманне, гнітюче передчуття неминучої біди.
Коли Наньгун Левуні надихнулася цим, Су Ло ніколи не перебивав його і не лізла з запитаннями, боячись порушити хід його думок.
Але невдовзі дівчина швидко піднялася.
Її чутливий нюх уловив туман, який був ледь помітним, але не можна було порівняти з запахом сирої землі.
— Там дійсно острів! — У її голосі лунали щирі й зворушливі слова.
Провівши стільки днів по хвилях, не дивно, що Су Ло була в захваті.
Дивлячись крізь туман, вони побачили обриси величезного острова. Цей острів був вкритий густим килимом соковитої зелені, яка буквально осліплювала очі після затягу води.
Су Ло з насолодою вдивлялася у яскраві зелені барви, які присипалися від безмежної блакитної води океану.
Хоча суходіл здавався дуже близько, аж поки дев’ятизірний дракон подолав відстань між ними, сонце почало ховатися за горизонтом і на світ опустились м'які сірі сутінки.
Дракон додав ходу, потужно розсікаюча хвилі, і нарешті м'яко висадив своїх пасажирів на пологовий піщаний берег.
Але їм треба було доторкнутися до твердого грунту, як брови Наньгун Левюня відразу зійшлися біля переносної речовини.
Су Ло відразу відчула, що тут відбувається щось недобре.
У самій землі цього таємничого острова була якась дивна, чужорідна енергія. Їм треба було зробити крок по вологому піску, подібно як ця невидима сила змійкою хлинула від підошви до їхніх ніг і глибоко встромлялася у тіло.
- Що це таке? « У очах Су Ло промелькнула якась хвилинна замішання, і вона з тривогою подивилася на свого супутника.
У цей момент Наньгун Льоун активно противився цій вкрадливій силі. Його обличчя стало надзвичайно суворим, а в очах сквоїла передова обережність.
- Ти теж це відчуваєш? — запитав він, брови його зійшлися біля переносниці.
Су Ло поспішно закивала:
— Да! Ця дивна енергія миттєво заблокувала мене і дала духовну силу в моїх меридіанах, позбавляючи можливості нормально циркулювати енергію. А ти?
Наньгун Левюнґ хмуро кивнув, запевняючи, що зіткнувся з точно таким же ефектом запечатання сил.
- Що відбувається на цьому острові? Тут все просочується якимись зловісними таємницями, - пробурмотіла Су Ло з підозрою розглядаючи непомітні в ночі силуети будівель далеко.
Побоювання Наньгун Левуня виправдалося, бо тверда земля дала таємниці найсуворіших штормів в океані.
- А що, якщо ми спробуємо повернутися в море прямо зараз? — запропонувала Су Ло і зробила кілька кроків назад, до купки прибою.
Але, діставшись до води, вона виявила тривожні обставини!
Її нога наче наткнулась на невидимі, але абсолютно нездоланні перешкоди.
Точніше кажучи, весь цей гігантський острів був накритий величезним куполом, який вільно впускав мандрівників всередину і блокував будь - які виходи назовні!
Су Ло в німому шоку повернулася до Нангун Левю.
Молодий чоловік також підійшов до кордону бар’єру і спробував зробити крок за його межі. Наткнувшись на пружну стіну, він лише гірко посміхнувся і безпорадно похитав головою:
- Здається, ми не зможемо піти звідси так просто.
Су Ло лише зітхає.
Як таке могло статися?
Вони тільки-тільки ступили на цей проклятий берег, не застреливши по дорозі ще ні однієї живої душі, а на них вже поспадали такі дивні і зловісні неприємності!
Яка таємниця криється за цим бар’єром?
Але оскільки доля закинула їх сюди, панікувати було безглуздо. Крім того, поряд був Нанґун Люнь, тож Су Ло швидко взялася за роботу і заспокоїлась.
- Там видніються якісь будівлі, там напевне живуть люди. Давай сходимо туди і все з'ясуємо! — Вона запропонувала своєму партнеру.
Зараз, коли їх сили були повністю заблоковані, а самі вони нічого не знали про це місце, залишатися пасивними було верхом дурості. Треба було діяти рішуче і брати на себе ініціативу.
Наньгун Левюнґ пильно дивився вдалечінь, злегка придивившись до очей. Через деякий час він неквапливо сказав:
— Що ж, давай оглянемося. Але спочатку поверни своїх тварин назад у простору. Нехай вони залишаються нашим таємним козиром на крайній випадок.
Су Ло слухняно кивнула і миттєво сховала всіх своїх бойових звірів.
Після цього молоді люди, міцно тримаючись руки, попрямували вглиб острова.
З огляду на це рельєф був досить простий і суворий.
На вершині крученого пагорба, що височіє над островом на тисячі жанців, з’явилися дивні кам’яні будівлі. Щоб добратися з узбережжя, потрібно було багато часу і сил.
Спочатку вони проїжджали густими, тінисте заросли диким лісом. Там дерева росли настільки щільно, що крізь їхнє листя майже не проникає світло зірок. Але коли вони підіймалися вище, буйна рослинність почала витиватися аж поки не зосталася тільки безплідне і голе скелю.
Розділ 3428
- Це ж родовище... — Су Ло з великим подивом дивилась на Нанґун Люня. — Прямо під нашими ногами залягає найстаріша шахта зелених кристалів!
Звичайно, про існування давніх зелених кристалів Наньгун Левуню було добре відомо.
У світі Духів практикували зелені кристали як основне джерело чистої духовної енергії для вдосконалення. Однак ці кристали не з’являлися нізвідки, їх добували у таких копальнях і потім піддавались складній алхімічної очистки.
Наньгун Лууні прикрив очі, скануючи навколишній простір своєю ментальною силою, і вираз його обличчя стало дуже спантеличеним:
- Ці засідки найдавніших кристалів...
- ...і справді величезні за масштабами! - Закінчила за нього Су Ло. Її власний радіус сприйняття зараз був сильно обмежений пригніченою силою, але навіть тих крихт інформації, що вловило її духовне трохи, вистачало, щоб зрозуміти: під землею цього острова ховалося немислиме, безхмарне море необробленої кристалічної руди.
— Хтось наближається, - негромко попередив Наньгун Люуню, захоплюючи її за собою трохи правіше.
Ця місцевість була нагромаджена голими, вивітряними скелями без кущика або дерева, за яким можна було б сховатися. У цьому місці не було жодного сенсу, тому молоді люди вирішили відкрито стояти і чекати на приходьків.
Через поворот скелі з'явився невеликий загін із п'яти чоловік.
Усі вони були міцними чоловіками в розквіті сил. Їхні м’язи були напівобвалені — грубі шкури диких звірів накопичувалися, щоб прикрити торси і не відчиняти широкої плечі. Під променями сонця їх бронзова, обвітряна шкіра відливала металевим блиском.
Заздрість Наньгун Левюня і Су Ло, п’ята з незнайомців була закопана й позбавлена дару промови від подиву.
- Хто ви такі і як тут опинилися? — крижаним тоном запитав керівника загону, міцний чоловік з суворими обличчями.
Су Ло обеззброївще посміхнулася їм:
- Вітаю вас, шановні брати. Наш металевий корабель розбився через раптове виверження і затонув в океані. Нам тільки чудом вдалося врятуватися і дістатися до берега вашого острова...
— Можете звати мене Старина Юань, — відповів керівник. Оцінивши неземну красу Су Ло і високу поставу Наньгун Левюня, він змінив свій гнів на милість. - Що ж, мушу сказати, вам обом великим не пощастило опинитися в цьому місці.
— Брат Юань, чи ти так легко повірив моїм словам і навіть не запідозрив, що ми можемо бути ворожими лазутчиками? — Су Ло закрилась довгими віями, дивлячись на нього своїми чистими й невинними очима.
На її здивування, Старина Юаня лише розхвилювалася:
— Лазутчиками? Ха-ха-Ха-хо!
Четверо друзів, що стояли за його спиною, теж були друзями і не могли стриматись від ххоти.
Су Ло заплутано перекладала погляд з одного веселка на іншого. Невже її невинне питання справді заслуговувало такої бурхливої реакції?
— Не дивуйтеся, маленька сестолиця: крізь сміх утерів сльози і промовив Старина Юань. — Ми віримо тобі без зайвих запитань. Розумієш, за своєю волею ніхто з розсудливих людей не зможе потрапити до цього проклятого Богом місця!
— Проклята місце? — Су Ло знову зародився поганий передчуття.
Старина Юань посміхнувся:
- А ти думала, що це курорт для втомлених практик? Дівчинко моя, невже ти перед виходом у море навіть не встигла заглянути в карту?
Звичайно, вона мала мапу ось тільки...
- На наших картах в цій частині океану не було взагалі ніякої суші.
- Ось у цьому і вся сіль! « Старина Юань, яка бачить наївних новачків, що тепер розділяють сумну ситуацію, не упустила нагоди трохи положити. У зв’язку з цим він пояснив: « Зовнішній світ не має уявлення про існування цього клаптика землі. Але ті, хто опинився замкнений тут, називають цей острів Ада.
— Острів Ада? — Су Ло і Наньгун Левюні обернулися швидкими, тривожними поглядами. Тільки назва цього місця не зулівала їм нічого доброго.
Ці два слова - "ад" — явно не віщували нічого доброго.
— Ваша удача и впрямь... — Старина Юаня зробив вигляд, що йому дійсно шкода їх. — Ви ж знаєте, що острів Демони цілий рік оповита густим туманом. Тільки в п'ятнадцятий день вісім місяців туман розсіюється, і тільки у цей єдиний день інші люди можуть потрапити сюди. Як, наприклад, ви.
Су Ло:
— Тобто за цілий рік лише один день, коли можна сюди зайти?
Старина Юань впевнено кивнув.
— А як же вийти? — Су Ло широко відчинила очі. — Як взагалі звідси вибратися?