Глава 3404
Він дізнався! Він знає, що вона відправила маленького чорного кота подивитися за керуючим Лю Ю’ер і Шуй Сіці... І йому стало її шкода?
Су Ло раптово спалахнула лють. Вона різко розвернулась, і в її очах похнув лютий вогонь:
- Що ти маєш на увазі?
Наньгун Люун злегка нахмуріл брови:
— Ло Л ло...
- Побачив, як я змусила їх працювати і тобі стало їх шкода? - Голос Су Ло тремтів від образи.
Всю цю ніч вона не зомкнула очей. У голові панував хаос, думки плуталися і кружляли у вихрі. Їй не з ким було навіть посваритися, щоб випустити пару. Коли зрештою повернувся Нанґун Люнь, його першою фразою стала турбота про тих двох ненависних жінок. Су Ло відчула себе дуже приниженою і ображеною.
— Хіба я не віддав їх тобі в управління? Роби з ними, що хочеш, — спокійно відповів Нанґун Люнь.
- Віддав мені в управління? А з якою статою я повинна ними займатися? Хто вони? — Су Ло знову повернулася до нього, сгорнувши його грізним поглядом.
— Вони всього лише служниці. Служниця, яка мала служити тобі, підкреслила Нанґун Левюнь.
Су Ло сердито штовхнула його в груди — примхливо і вперто:
- Мені не потрібні жодні служниці! Зараз же відправ їх геть!
Наньгун Люуні втомився потер переношення, раптово встав і вимовив:
— Я піду в кабінет.
З цими словами він розгорнувся і пішов. Швидко. Рішуче.
Су Ло застила на місці... Це було дійсно приголомшливо.
Це був перший раз, коли Нанґун Люнь ось так просто кинув її у гніві і пішов.
Чим більше вона думала про це, тим сильніше злилася і чим сильнішою стала образа. Зрештою вона сильно заколола кулаками по ліжку, і сльози виливалися з очей нестримним потоком.
Всю ніч вона не зомкнула очей.
Су Ло виглядала дуже виснаженою.
Вона лежала одна в величезному ліжку, бурчиться з боку на бік, і не могла заснути. У голові царював повний сумбур - вона думала про все і ні про що одночасно.
Я думала, як Нанґун Люунь покликав до себе Лю Юеєр і Шуй Сіці.
Думала, чи вони будуть додавати йому аромату червоних рукавів чи надто близьких і інтимних рухів.
Роздумуючи про це, вона одночасно висміювала себе за те, що так сильно переживає.
Серце Су Ло розривалося від болю. Сльозы капали и капалі: "кап-карап" - пропираючи наволочку знову і знов.
Су Ло чудово розуміла, що не мудро влаштовувати такі сцени Нанґун Люню. Вона могла б використати свою винахідливість і силу, щоб безшумно й без сліду позбутися цих двох жінок.
Але її гордість змушувала її високо тримати голову.
Її гордість не дозволяла їй особисто пакувати руки, щоб розібратися з проблемою.
Вона думала, що їй навіть не потрібно нічого говорити. Наньгун Левуні сам усуне всі її надокучливі перешкоди. Але в цей момент... Наньгун Левуні змінився.
Він ... став іншим. Су Ло відчула таку жахливу образу, що хотіла кричати.
Наньгун Люунь вийшов за двері. Не встиг він зробити і декількох кроків, як у роті різко піднялася солодко-солонинова кров. Він глибоко вдихнув, помазував металевий привкус, випрямив високу і струнку фігуру і з неозмутим виглядом подався у підземний синій хрищальний таємний спокій.
Коли Нанґун Люнь знову вийшов з дому, настав наступний день.
Він крокував назустріч світлу, а теплі сонячні промені сяяли за його спиною.
Під очима лежала легка тінь втоми, а на блідому обличчі розлилася виснаженість.
Він вже не виглядав таким енергійним і сильним, як раніше.
Су Ло спочатку хотіла запитати, що сталося, але коли вона згадала про його « виправдання », то відразу втратила інтерес і відвернулася.
Наньгун Леунь зітхнув, сів позаду неї і пильно подивився на дівчину.
Під його гарячим поглядом Су Ло відчула себе ніяково. Вона сердито встала з ліжка, намагаючись піти.
Але коли проходила повз нього -
Її руку міцно перехопила його долоню.
- Куди зібралася? — Стомилось запитав він.
- Туди, де тебе немає! — Пиркала Су Ло, вперто відвертаючись.
- Мене вже так сильно зненавиділи? — Наньгун Люун вдруге обгорнув її тонку талію і розгорнув дівчину обличчям до себе.
Глава 3405
Вона стояла між його ніг, обличчям до нього.
Проте Су Ло все ще високо задрала підборіддя і нехтувала ним.
Наньгун Левуні безпорадно зітхнув:
- Так і збираєшся дутися до нескінченності? Навіть не питаєш, чому я так вчинив?
Су Ло холодно посміхнулася:
- Такий могутній, як пан Нанґун, звичайно ж може робити все, що захоче! Відпусти мене! Іди до своїх двох чудових служниць тризіркового рангу Хуаньхуа!
Наньгун Люуні тихо розсміявся:
— Вот же дівча. У тебе такий же характер, як і в інших. Люди до тебе так і льнуть, а ти навіть питати не хочеш - відразу винесла мені смертний вирок.
У такий момент він ще і сміється? Су Ло мало не зомліла. Вона навіть не хотіла розмовляти з Наньгун Люнем. Вирвала руку і зібралася йти.
Але наньгун Лууні нарешті її зловив, хіба він міг так просто відпустити?
— Ло Ло, все не так просто як ти думаєш - Нанґун Люнь Потер переноснику. У голосі стримувала хрипота і втома.
Такого Наньгуна рідко бачили. Зазвичай він завжди виглядав свіжим, гордим і шляхетним.
— Хм! — Су Ло не пішла, але й відповідати йому не збиралася.
— Ло Ло, - Наньгун Люунь примусив її до себе на коліна, заткнувся обличчям в її теплий, ароматний груди і глибоко вдихнув знайомий запах. Тільки так йому вдалося придушити кров, яка підходила до горла.
— У тебе залишилася одна хвилина на пояснення! — Горділо встявши гострий підборіддя, холодно фирснула Су Ло.
Наньгун Левюнь безпорадно посміхнувся. Його маленька Лоа завжди була такою - горда, яка звикла насолоджуватися плодами чужих праць і ще скаржитися, що подарунки недостатньо гарні. Він чудово розумів, що коли бавиться нею так сильно, то страждатиме саме він, але все одно не міг змусити себе хоч у чомусь її докорити.
— Вони залишились у справі, — терпеливо пояснив Нанґун Люнь.
- У чому ще справа? Чи будуть тобі молодшими жінками прислуговувати? — Су Ло гнівно сяяла очима.
Її красиві очі, які стали від сліз вологими і блискучими, зморщений носик, два надутих комочка на щоках ... Навіть коли вона злилася, його маленька Ло - була такою милою і чарівною, що Наньгун Левуні просто не міг відвернути погляд.
Побачивши, що він мовчить, Су Ло вирішила, він визнає її правоту. Вона розізлилася ще сильніше, навіть в очах потемніло:
— Кажи! Навіщо ти їх до себе взяв? Спеціально мене роздратувати хотів, так?
Говорячи це, вона колотила його кулачками по грудях!
У пориві гніву вона не стримувала сили.
Оскільки Нанґун Люнь був набагато сильнішим, навіть її найсильніший удар для нього був не важче лоскоту.
Однак -
— Кха-кга-хаха -
Цього разу Нанґун Люнья раптом сильно закаштувався. Кашель був таким важким, що обличчя його стало білим як папір, наче у важкого хворого.
— Ты...
Почувши цей різкий, надривний кашель, Су Ло повністю заціпеніла. Вона широко розплющила очі і здивовано дивилася на Нангун Люня.
У цю мить весь її гнів вилетів без сліду. Залишилася лише гостра, біль у грудях і глибока жалість. Що з ним... Що з ним сталося?
— Кха-кха... Ло, не бійся... Кха-кха... Я в порядку, - Нанґун Люунь боячись її налякати, встав і спробував піти.
Але цього разу вже Су Ло схопила його за руку і квапливо запитала:
- Що з тобою насправді?
Наньгун Люуні все ще намагався пояснити:
- Ті дві жінки... Спочатку залиш їх живими... Кха-кга-хаха... Коли прийде час... Кха-кха...
- Не кажи нічого! Тобі що, мало кашля? Як ці дві жінки - у мене немає часу на це думати. Зараз я питаю, що з тобою! - Голос Су Ло тремтів від болю. - Швидко сідай як слід!
Наньгун Левуні слухняно сів.
Су Ло взяла його за зап'ястя. Наньгун Люунь спробував відтнути руку і слабо подивився на неї:
— Я уже подлечився...