Розділ 3386
Спочатку спустилися троє, потім ще три, а в кінці — останні четверо.
Су Ло не переживала за дикого звіра. Маленький Чорний Кіт прямо сказав: він не рівня Звірю Зірки Неба, і тільки п'ять таких котів, як він, могли б тягатися з цим монстром. А що таке п'ять маленьких Чорних Котів? Група загарбників була приречена.
Су Ло розуміла, що її час — на крадіжку жетонів. Як тільки ця десятка виявилася всередині, вона почала діяти.
Узявши тварин, вона безшумно рушила до десяти кілометрів. Завдяки захисту тройного просторового шару жоден з охоронців навіть не запідозрив її присутності. Вона не бігала надто швидко, але десять кілометрів пролетіли менше ніж за півпалички парфумів.
Су Ло швидко оцінила атмосферу: всі позосталі були нижче стадії Хуаньхуа третьої зірки. Кот міг відволікти п'ятьох, дракончик - трьох, а вона — двох. Але це був ризик, і в разі тривоги довелося б здирати. Су Ло віддавала перевагу силі розуму грубої сили.
Її проникливий погляд на справу « метал » з боку в бік, аж поки не знайшов вирішення. Десять охоронців не перемовлялися, вони сиділи в колі з закритими очима. У центрі лежали двадцять жетонів.
Чому двадцять, а не десять? Так зажадав Чжо Байю, і решта погодилися. Вони навіть не підозрювали, що їхня пожадливість тільки на руку Су Ло.
Су Ло знала, що на поверхні її легко видно. Тому зупинилася в п’ятистах метрах і наказала драконцеві прокопати підземний хід. Маленький богючий Дракон обожнював грати, тому з радістю взявся за справу.
Він забавно рухав своїм крихітним задом, швидко просувався під землею, поки не опинився прямо в центрі кола, де медитували практики. Вони продовжували «культурувати», навіть не підозрюючи, що під їхніми ногами прокопаний хід! Вони занадто зухвалі, покладаючись на охорону з десяти осіб — надійність безпеки. Але в таких дрібницях часто трапляються фатальні помилки.
Дракончик зробив крихітний отвір, висунув голову і озирнувся. Схопивши червону сумочку, в якій лежали жетони, він навшпиньках повернувся назад.
А в колі практики - порожнеча, жетонів немає... Але ті навіть не зрозуміли втрати!
Су Ло вирішила почекати. Вона поклала кілька каменів у сумочку і наказала драконцеві повернути її назад, щоб їх не хватилися занадто швидко.
Маленький Божевільний Дракон із захопленням виконав завдання. Знову безшумно підкравшись, він повернув сумочку на місце.
Розділ 3387
Він навіть з любов’ю розрвав землю, утратив її і по дорозі назад майстер засинав свій тунель так, ніби його там ніколи не було.
Зробивши це, вся Трійця зібралась йти.
І раптом — швидкі, нервові кроки! Цей звук вона дізналася відразу — шум втечі... Чи група Чжо Байюя так швидко програла Звіру Зоряного Неба?
Су Ло не почала задумуватись, з маленьким Божествленим драконом і котом вона телепортувалася подалі. Вона вирішила перевірити, як там Звірина Зоряного Неба, адже він все ще охороняв жетон другої зірки.
Таємний правитель міста Небесного Агнця не міг уявити, що з'явиться якийсь « Божевільний змій », який також буде справжнім господарем цієї звірини. Звір Зоряного Неба з радістю простягнув жетон другої зірки і зібрався було погладити дракончика в голові, але той, не чекаючи, схопив здобич і послизнувся до Су Ло хвалитися.
Бідний звір! Він з легкістю викинув десятку Байюя, але перед Маленьким божественним драконом готовий був схилитися вклоні.
Звір із образою подивився на Су Ло. Дівчина сховала жетон другої зірки за пазуху і помахала йому на прощання:
— Снаружи ще буде цікаве видовище, ми пішли.
Звірі проводив поглядом, як його маленький пан стрибнув на плече Су Ло, і з сумом відступив в темряву.
Су Ло вийшла з печери, і її свідомість пронизав крижаний голос:
— Номер 0561, Су Ло, який було зареєстровано за допомогою ензимації другої зірки. Координати...
Су Ло застила на місці. Звідки цей системний голос? Чому є порядоковий номер і ім'я? І чому вказано точні координати? Її розум на мить онімів, а прибувши в себе, вона відразу ж рвавнула геть, використовуючи всю доступну швидкість!
Десять кілометрів тому, Чжо Байюй та інші повернулися на собі сліди поразки.
— Забирайте свої жетони першої зорі, це було непросто.
Шань Сяоян дивувався:
- Чому? Брат Байю, ви ж так хотіли отримати жетон другої зірки!
Шуй Сіці витерла кров з кутка рота з гіркою усмішкою:
- А який сенс? Чекати смерті? Цей жетон нам, іспитуючим, не по зубах.
Побачивши їхній жалюгідний стан, вона повністю втратила надію. Чжо Байя нічого не відповів, але по його обличчю було видно — він здався.
— У вас все в порядке? — м'яко запитала Лю Ю’єр.
— Все добре, ми сиділи в колі, медитували, жтони лежали посередині, — з палкою посмішкою відповів Шань Сяоян.
Чжо Байюй кивнув і підійшов забрати жтони. І тут -
— Погодите! Щось не так! — Байюй втупився на землю у центрі кола, і його обличчя перекосилося.
- Що саме?
Вони не були ідіотами і швидко зрозуміли причину.
— Земля... Чому вона виглядає так, ніби її хтось копнув?
— Не просто копали, її навіть намагалися втрамбувати!
— Правда... Під нами прокопали тунель?