Розділ 3336
- Є щось ще? — Су Ло спокійно запитала, перекладаючи на нього свій рівний і чистий погляд.
- І ще дещо... — У нерішучості почухав за вухом, а вираз обличчя Дун став трохи винним і невловим. - Тут така справа... Мешканці нашої вилли почали нарікати.
— О? — Су Ло злегка підняла свої тонкі, немов тушковані брови. Вона несхвально вкинула очі і подивилася на дев’ять величезних, ревучих вихорів, які постійно оберталися навколо тіла Наньгуна Люня.
Ці дев’ять потоків, що кружляли над Нанґуном Люня щільним коконом, втягувалися у себе з надзвичайної жадібності Божий Синяння війни та духовної енергії навколо нас. Потік був дійсно незграбним, а швидкість поглинання примусив навіть спокушену Су Ло з подивом зацікавитися.
Лі Дун, стурбований голос, продовжив ділитися своїми тривогами:
— Останнім часом слуги з сусідніх посадеб в нашому престижному районі вілл то й справа шепчуть і нарікають. Кажуть, що в окрузі відбувається щось неправильне: концентрація Божої війни за останні дні різко впала і вона стала набагато слабшою та більш розрідженою.
« Невже це сталося? » — подумала Су Ло.
Її погляд знову мимовільно перемістився на дев’ять нефілім, які бушували довкола зосередженої фігури Наньгуна Люня.
Невже винного всього ці жваві водолази, які вдосконалювали себе занадто багато благ Божого Сяття війни, через що його щільність у всьому житловому секторі так сильно знизився?
Хоча таке припущення здавалося неймовірним, на інтуїтивному рівні Су Ло розуміла, що ця версія є найближчою до правди.
- І наскільки все серйозно? — Нахмурившись, запитала вона.
- Через цю дивну аномалії нові порожні вілли в нашому районі тепер зовсім нікого не цікавлять, ніхто не поспішає їх орендувати або купувати. Цінь Фан сказав, що на дев’ятих небесах уже не жартома стривожилися і зробили офіційне розслідування.
Су Ло нахмурилась ще сильніша, і її гладкому чолі просувалася глибока складка.
Якщо за розслідування особисто візьмуться могутні майстри з Дев'ятих Небес, і серед них будуть експерти, які глибоко зрозуміли закони простору, вони можуть по слідах виснаження Сінія Бога Війни виявити цю Таємну кімнату синіх кристалів. І тоді їм з Наньгуном Левунем точно не уникнути великих неприємностей.
Зрештою, така Таємна кімната синіх кристалів у цілому місті Небесному Огню вважалася неймовірним скарбом!
Хто б відмовився прибрати до рук таке диво? Кожна впливова фракція побажала б зробити її своєю власністю. І якщо таємницю розкриють, це неминуче призведе до жорстокої боротьби і великого хаосу.
— Іди. Що стосується реєстрації на відбір, ми вирішимо це питання трохи пізніше - м'яко помахнула рукою Су Ло, відпочиваючи слугу.
Лі Дун поспішно вклонився і без зайвих слів залишив приміщення.
Залишившись наодинці з юним медитуючим, Су Ло вдивлялася у його гарне і зосереджене обличчя.
До кінця прийому заявок залишалося менше трьох шічнень. Очевидно, вони не встигали зареєструватися цього року у ряди Чорнокрилих вартових.
« Що ж, не встигнемо — так не заспемо, — зітхнула дівчина. - Найважливіше зараз - щоб ці дев'ять вихору навколо Нанґуна Ліюня встигли повністю намочитися силою і закритись до того, як ловці з Дев'ятими Небес виявлять хоч якісь зачепки..."
Інакше наслідки будуть просто непередбачуваними і вкрай небезпечними.
Але саме тоді, коли Су Ло точилася в цих важких думках, її серце раптом прокололо різке й цілюще передчуття небезпеки!
Не задумуючись ні секунди, вона блискавкою схопила нічого не підозрюючи маленького чорного кота і в той же момент рванулася назад, всім тілом притискаючись до міцної стіни з синіх кристалів.
І саме в цей момент по всій Таємній кімнаті синіх кристалів пролунав жахливий пронизливий скрегіт, від якого закладало вуха!
Простір навколо них почав розділюватися!
Повітря стало нестерпним!
Духовна енергія остаточно збунтувалася, перетворившись на шторм!
Су Ло відчула, як кров і ци в її тілі дико забурли, до горла підвівся солоний металевий присмак, і вона ледве стримав порив виплюнути кров.
А в самому центрі цього хаосу дев'ять вихорів, що бушували навколо Наньгуна Люня, заверталися з невимовною і шаленою швидкістю.
Вони крутилися настільки швидко, що людське око могло розпізнати лише невиразні білі фантомні тіні.
Поступово ці бурхливі водори енергії почали втягуватися прямо до тіла Наньгуна Люня, злиттям із його меридіанами.
Су Ло з завмиранням серця побачила, як чоло юнака покрилася рясним холодом потім. В долю секунди його одяг на спині наскрізь змокла, наче його щойно витягли із води глибокого озера.
Його кістки почали видавати частою, різкою тріску, ніби вся структура скелета його стала насильно ламається і перебудовується знову.
Зуби Наньгуна Люня були настільки скреготі, що серце не могло стриматися від цього звуку.
Су Ло не відриваючи погляду, напружено і ніжно дивилася на нього.
Вона добре розуміла, що в цей вирішальний момент її кохана зазнає справді невимовних мук!
А вона при всьому бажанні нічим не могла полегшити його страждання...
Су Ло так сильно зшила кулаки, що її гострі нігті глибоко встромилися у ніжну шкіру ладану і виступили на поверхню алої крові.
Вона і сама не мала достатньої духовної енергії, яка була в кімнаті синіх кристалів. Її біль був майже нездійсненним через те, що Ненґун Люнь терпіла її.
Звичайно, вона могла б прямо зараз втекти назовні. Вона не могла покинути секретної кімнати синіх кристалів, як уся ця нестерпна вага миттєво спала б з її плечей.
Але вона навіть не подумала зробити це.
Вона була щирою і сповненою радості, готова до будь - якого випробування.
Розділ 3337
На щастя, це люте буйство стихій тривало порівняно недовго.
Приблизно через час, необхідний для того, щоб не поспішаючи випити чашку чаю, шалена буря вгамувалась і все навколо поступово прийшло до норми.
Су Ло зробила глибокий, судомний вдих, відчуваючи таке полегшення, наче тільки що повернулася з краю могили.
Це було солодке відчуття чудесного визволення після пережитої смертельною загрозою.
Навіть не покладаючи рук, вона розтріпане волосся і забруднений одяг кинулися до Наньгуна Люню.
- Як ти? Все в порядке? — Нестямно запитала Су Ло, схилившись над ним і з любов’ю підтримуючи його за широкі сильні плечі.
Наньгун Левюнґ повільно привідкрив повіки. Спочатку його чорні як ніч очі видавалися туманними і безжиттєвими, наче подернувшими шаром попелу, але варто було його зосередитись на стривоженому обличчі Су Ло, як цей глибокий погляд спалахнула яскравіше найкрасивіших зірок на чистому нічному небісводі.
— Дуренька моя... — хрипло выдохнув Нангун Люнь. Коли він дивився на личко Су Ло, то стримувався. Але надзвичайно сильним поривом потягнув її до себе і міцно притиснувся до грудей. Оголошення його були настільки потужними, що з легенів дівчата ледве не вирвалося все повітря.
Відчувши, скільки сил та життя все ще перебуває в його руках, Су Ло з полегшенням і радістю розсміялася.
Оскільки його хватка така міцна, то небезпека справді минула.
— І в неї ще вистачає нахабства посміхатися! — Люб’язно, але з награною суворістю пожвавив її Наньгун Люню, легонькавшись рукою по затилку.
— Ой, боляче ж! — Наградно загнала Су Ло, забавно потираючи вухаблене місце.
- Тобі боляче? Якщо ти відчуваєш біль, то чому не відбралася звідси назовні, коли все почалося? Навіщо ти залишилася тут, що ти взагалі могла зробити в цій кімнаті? — Наньгун Левуні напустив суворий вигляд, його темні очі суворо втупилися на неї і виражали сильне незадоволення.
Су Ло миттєво розірвала весь свій запал. Коли вона відчувала себе винною, то боязко доторкнулася до його сердита особа і поспішно опустила голову, ховаючи погляд.
- Ну що, визнаєш свою помилку? — Прикрив Наньгун Левюнь, і сердито скинув її поглядом.
- Визнаю... — Майже чутно пробурмотів Су Ло, винним покусуючи нижню губу.
— І як ти поведешся у наступній ситуації? - Він холодно повідомив мене.
— Відразу ж вийду назовні... « Лагідно й слухняно відреагувала Су Ло.
— Так ти, виявляється, знаєш, що треба виходити? Скажи мені на милість, навіщо ти залишилася? Що ти можеш зробити? Чому я стала жертвою будь - якої травми? — Наньгун Люнґун помітив сліди крові на її ніжних ладонах, і його серце стискалося від сильного й нестерпного болю, що йому стало важко дихати. Від стримуючих емоцій на шиї та скринях він пронісся в вени.
— Но... — Су Ло ображавно надула свої пухкі губи, намагаючись боязко заперечити.
Однак Нанґун Люньн ще трохи її обірвав:
- Ніяких "але"!
- Але ж я так сильно переживала за тебе... — Су Ло смішно потерла те місце, де з’явилися кумедні шлепки Наньгуна Люня і її чудові очі стираються вологою пелюшкою. — Я шалено хвилювалася... Навіть якщо я нічого не могла тобі допомогти, мені було набагато спокійніше просто сидіти поруч і бачити тебе...
Пригадуючи про смертельну небезпеку, яку тільки - но опинився Нанґун Левюнь, серце дівчини знову заглушило біль, наче на її груди вилилася важка гірська крупка, яка перешкоджала зробити повноцінним вдихом.
Наньгун Люунь, який тільки що намагався напустити на себе суворий вигляд і відрубати її, при вигляді цієї зворушливої та скаргної картини миттєво здався. Його серце засяяло від безмежної ніжності.
Він ніжно притягнув Су Ло до себе, міцно обняв її і з незгладим зітханням почав лагідно гладити по голові:
— Ну все, все добре, небезпека минула. Будь ласка, не плач...
У очах будь - якої чужої людини, великий пан Наньгун був втіленням непохитної безпеки, влади та царської величі — тих, хто навіть під час падіння неба не покерував би і бровом. Але варто було йому побачити сльози своєї улюбленої Су Ло, як вся його хвалена витримка миттєво відлетіла і залишала його у повній розгубленості.
Але парадокс у тому, що його ніжні слова Су Ло відчули себе ще більш ображеною і беззахисною...
Колишня суворість могутнього майстра перетворилась у ніжність. Наньгун Люунґ з болем зітхнув і почав задумуватися, як йому полюбити та розвеселити свою ненаглядну дівчинку Ло.