Розділ 3270
Їхні серця швидко охопили дику паніку. Обидва звірі дуже загальмували, як вкопані, високо підкинули передній копита і видали пронизливий оглушливий рух.
Лі Юньлін використав цю мить, щоб змити повітря. Він вихрем пронісся над дорогою, схопив маленького жебрака і відтягнув його у безпечне місце.
Наступної секунди передні копита двох високих тварин Пурпурної блискавиці зі гуркотом завалилися на землю — саме там, де стояв маленький жебрак...
Якби хлопчика не врятували, зараз від нього лиш би лише калюжа кривавого місиву...
Усі довкола були приголомшені, коли дивилися на цю льодяну сцену з завмиранням серця хапаючись за груди.
Все це сталося зі швидкістю іскри, висіченої з кременя. Ми були настільки швидкими, що люди майже не зрозуміли, як це відбувалося.
Тантай Хай все ще тримався. Завдяки високому рівням культивації він зміг приборкати розгнівену звірину Пурпурної блискавиці.
А ось Лі Юнья не справився. Саме цього високорівневого звіра Пурпурної Молені спочатку допомагав йому приручити його дядько. А тепер, коли звір впав у лють, як він міг тримати його під контролем?
Звір Пурпурної Молені почав шалено, люто брикати. Лі Юнья підкинулося високо в повітря, і він з силою полетів на землю.
На щастя, Таньтай Хай відреагував блискавично: він схопив Лі Юнсь за руку і відірвав його вгору. Якби не це, Лі Юнься давно б вже розтоптали надвоє.
— Умри, питво! — Тантай Хай з силою опустив долоню прямо на макушку розгублений скаку Лі Юньсь.
Від удару череп високорівного звіра Пурпурної Молнії розколовся, мозоки виризнули у всі боки. Звір мотлав головою і з важким звуком "бам" звалився на землю.
І тільки тепер цей кошмарний хаос підійшов до свого тимчасового кінця.
Лі Юнья, ще не опритомнів від шоку, притиснув руку до грудей і жадібно хапав ротом повітря. У цей момент полум’я гніву в його грудях досягло абсолютної межі!
Але коли його погляд впав на знайоме обличчя перед ним, він збліднув так, ніби побачив привида, і з тихим свистом міг сховатися за спину Тантай Гая!
Звичайно, Лі Юнья боявся.
Адже саме він поговорив з Цзінь Юаньбао, щоб убити свого старшого брата Лі Юньліна.
Вони все ретельно спланували і переглянули багато разів. Кожен крок був виділений, удар ззовні координувався з невірністю зсередини — у них не було жодної колоди. Лі Юньлін мав померти. Але тепер... серед білого дня... він що, бачить привида?
Коли Таньтай Хай роздивився чоловіка, який стояв перед ним, його темні зіниці злегка звузилися, а в глибині очей затулилася недовіра.
Хоча це відбулося дуже швидко, але з погляду Юньліна, який був морально до цього готовий, це не зникло.
— Здається, дядько і брат дуже здивовані, побачивши мене? — Лі Юньлін обережно опустив маленький попрохайку на землю, відрізав неіснуючі пилочки зі свого одягу і підняв погляд. Його очі залишалися такими ж спокійними, а на губах грала легка усмішка.
Це був вираз обличчя Лі Юньліна, це був його голос. Помилки не могли бути, але Юньлін дійсно був живий.
Зробивши висновок, Лі Юнья та Тантай Хай обернулися короткими поглядами, в яких мілини гніву і жалю.
Тантай Хай змагався швидше. Згадавши, він відразу підхопив розмову:
— Ми тут прикинули за часом, сьогодні саме той день, коли ти повинен був повернутися. Твій брат просив мене взяти його з собою зустріти тебе. Хто ж знав, що ти вже добрався до міських воріт? Як це могло не здивуватися?
"Зустріти мене? Чи не допомогти Цзінь Юаньбао вбити мене?" — обличчя Ліуніліна залишалося спокійним як вода, але в душі він уже був повний зневаги.
Загадивши це питання, Тантай Хай відразу перейшов у наступ як злодій, що нарікає першим. Використовуючи свій статус дядька, він почав відчитувати Лі Юньліна:
— Юньлін, ах, Юнлин! Ти хоч розумієш, що тільки що мало не знищив свого молодшого брата? Хоч ви і народжені від різних матерів, але ти ж знаєш, як моя сестра та Юнься ставляться до тебе! Як ти міг так підставити його?
Розділ 3271
Юньлін лише з сором'язливістю кивнув:
— Пані та Юнья дійсно ставляться до мене дуже, дуже добре.
Тантай Хай не вловив прихованого сарказму у словах Лі Юньліна і продовжив відчитувати його:
— Ти хоч розумієш, наскільки небезпечною була ситуація? Якби твій дядько не зреагував вчасно, ти б уже втратив молодшого брата! Щоб більше такого не повторювалося!
Чи Юньлін слабо посміхнувся і більше нічого не сказав.
Він добре розумів: якщо він виявлятиме свої справжні емоції, то лише натрапить на змія в траві.
У той час Лі Юнья вже повністю оправився від переляку, і першою його реакцією була дика лють.
- Що ви тут взагалі робите? Ви вискочили на півдорозі - ви що, моєї смерті хочете? — Лі Юньлін напав. — Брате, невже заради якогось брудного малого прощайки ти готовий знехтувати життям свого власного брата?
Ні Лі Юнья, ні Тантай Хай не зрозуміли, що простір тяжіння Су Ло відіграла ключову роль, тому їхня ненависть не перейшла на неї.
На обличчі Лі Юньліна, як правило м’який, елегантний і безстрашний, тепер ніби випав крижаною льодовою Інею.
У темних очах Лі Юньліна розчарувалася, коли побачив у приступі гніву свого молодшого брата.
Лі Юнья чудово бачив, що попереду жива людина, але без найменших вагань погнав свого звіра прямо на нього. Йому було байдуже до людського життя, і він навіть не каявся.
Хіба така людина гідна бути наступним головою племені Лі? Якщо покласти в руки таку людину, то вона помре!
Погляд Лі Юньліна став холодним, як ніколи раніше. Показавши на маленького жебрака, він крижаним тоном сказав:
- Юдься, це теж чиєсь життя.
Лі Юньсь розхохотівся:
— Життя? Ха-ха-Ха, це ти називаєш життям? Ну добре, якщо старший брат каже, що це життя, тоді давайте подивимося, чи він справді має таке життя!
Ледве він договорив, як в його очах спалахнула зловісний, жорстокий блиск.
Зклавши пальці у вигляді кігтя, він закликав ілюзорну проекцію Золотого дракона та люто кинувся прямо до горла маленького попрошайки.
Випад Лі Юнья відбувся настільки швидко, що майже ніхто не зміг би відреагувати.
"Майже ніхто" - але Нанґун Люнь завжди був винятком з правил.
Саме в той момент, коли всі вже вирішили, що лютий Лі Юнсь сверне шию маленькому попрохайку, Наньгун Люні завдав удару. Ніхто навіть не зрозумів, як саме він це зробив, але коли люди зрозуміли те, що відбувається, вони побачили лише, яким чином Лі Юнья по ідеальній параболі летить далеко назад...
Усі застигли в оціпенінні, проводячи Лі Юйся поглядів. Вони безпорадно дивилися, як той з гучним свистом "В'ють" відлітає вдале.
Потім пролунав гучний звук "Плюх" - це тіло Лі Юнья з силою вдарило об землю.
Тільки цей звук, нарешті, вивів всіх з заціпеніння.
— А-а...
Люди розгубилися.
Потрібно розуміти, що ця територія повністю належала племені Лі!
А Лі Юнсья був улюбленим сином голови Клана. У звичайні дні він поводився як типовий синок-хуліган, який звик робити все що заманеться. Тільки він мав право знущатися над іншими, і ніхто ніколи не смів навіть косо подивитися в його сторону.
Але зараз... Його швирнули на таку велику відстань, і він з такою силою вдрукувався у землю...
Ой-ой-ою! Деякі з них поспішно закривали очі руками, інші відвернулися, а найсміливіші вже давно кинулись навтеки.
Таньтай Хай в шокі і збентежено зупинявся на Нангун Люня, з його очей вирвалася лякає спрага вбивства!
Але обличчя Нанґун Левуня було безтурботним, наче вітер над водою і не залишив слідів. Здавалося, що він просто відтрухнув порох зі своїх рукавів — не більше того.
Губи Танітай Гая тремтіли, але він з усіх сил стримав свій гнів.