Розділ 3258
Форма Тридцяти двох Семи Зірки впала з усіх боків на Су Ло!
Су Ло чудово розуміла, що така атака не відбиватиме її, а просто стояти й чекати смерті.
Але на її обличчі гралася легка усмішка, без найменшого натяку на напруження чи тривогу.
Все тому, що вона знала: поряд з нею був Нанґун Люнь.
Як Су Ло і планувала, не встигла Форма Тридцяти двох Семі Зірки звалитися на неї, як раптом з'явилося біле сяйво, що повністю окутало фігуру Су Л та створило навколо нього безперервний захист.
І в той самий час з усіх боків навколо Су Ло роздалися один за одним пронизливі крики!
— А-а!
— А-а!
— А-а-А!
Тіла всіх тридцяти двох в чорному майже одночасно з величезною силою відкинуло назад!
Цзінь Юаньбао безпорадно дивився, як його найбільш здібних підлеглих розкидало в мить ока. Він застиг з відкритим ротом, не в стані повірити у те, що відбувається. Його погляд став зовсім розгублений...
Зрештою, він з витриманими очима і відвислою щелепою втупився на Нангун Люня.
Бо він бачив, що з усіх присутніх на атаку перейшов один лише Нангун Люнь.
— Ты... « Кідик Цзінь Юаньбао сміявся, але відмовився вірити те, що з’явилося перед його очима.
Обличчя Нанґун Левюня було відчужене, погляд був жорстоким і холодним.
Тільки в цей момент Цзінь Юаньбао по-справжньому зрозумів, яка ж справжня сила Наньгун Люня.
І як тільки він усвідомив цю силу, то все наче заціпенів...
Оцепенелл не тільки Цзинь Юаньбао, але й його дядько Дунфан.
Дунфан Юй спочатку вважав, що цих тридцяти двох людей у чорному буде досить щоб взяти справу під контроль. Але він не очікував, що це тільки початок нападу. Як же розкидає всіх тридцяти двох чоловіків як котят!
- Молодий чоловік, а ти виявляється, на дещо здатний! - Під повною палкою надією погляду Цзінь Юаньбао Дунфан Ій нарешті виступив вперед.
Він похмуро втупився на Нанґун Льоуня, на його губах грала кровожлива, холодна посміховисько.
Наньгун Левуні, мов легкий вітерець, стояв на своєму місці нерухомо. Його висока й струнка фігура не мілкочеснула, лише поли одягу розвіювалися на вітрів і плескали звуки.
Він не вимовив жодного слова, лише загорнувши очі Дунфан Юя таким легким поглядом, ніби вітер ковзав по воді і не залишив сліду.
У цьому погляді не було нічого поганого.
Коли Дунфан Юй побачив вираз обличчя Нанґун Левюня, то відчув, як у нього в горлі встав кома — ні туди, ані сюди. Він мало не зомлів від гніву!
Адже треба розуміти, що саме він, Дунфан Юй, був справжнім майстром у цих краях! Хто цей сопляк перед ним? Як він може вимовити йому таке презирство!
Дунфан Юй подав полум'я люті у своїй грудях і крізь стиснені зуби процідив:
- Якщо ти так хочеш померти, тоді вирушай на те світло!
Це слова Дунфана Юї швидко наступив!
Він не дав Наньгун Левюні ні одного миття на підготовку!
Тому що Дунфан Юй чітко розумів, що хоча він сам і вилучав велику ауру, цей нерухомий юнак був на нього небаченим тиском.
Його мовчазне мовчання здавалося, що сила ворога з’являється в нескінченній черзі до велетенських вершин гір, які гуркотять на його голову!
Атака Дунфан Юя пішла раптово!
Майже всі в загоні Лі Юньліна з жахом на обличчях почали поспішно відступати назад!
А все тому, що атака Дунфан Юя була поривом зловісного Штормового Ветра!
Цей Штормовий Ветер, наче згусток диявольського полум’я, зі всіх боків обрушився на загін Лі Юньліна!
Так, щоб напасти Дунфан Юя був не Нангун Левунь, а загін Лі Юньйона!
Те, що він хотів зробити, — це завдати великого удару усім загонам і принизити авторитет Наньгуна Люня в їхніх очах до мінімуму! Він хотів знищити їхній бойовий дух!
— А-а-А!
Підкорені Лі Юньлін, переслідувані зловісним Штормовим Ветром, у шаленій паніці кинулися втікати.
Розділ 3259
Однак ці пориви Штормового Відра, здавалося, були наділені на власні очі. Вони, наче приклеювалися до них безупинно і люто їх переслідували!
Ця група людей перелякалася до смерті, їх душі ледве не покинули тіла, а на обличчях застигло вираз крімшної паніки.
І в той момент, коли вони були до крайнощів налякані, у справу увійшов Нангун Люнь.
Було видно тільки, як він підняв руку. Між його пальцями з'явилася сфера, яка в наступну мить зі вибухом розкололася на частини.
Вся сфера миттєво перетворилась на розсипання крихітних зоряних іскринок.
Незліченні іскри, які несуть в собі гостру як бритва, спрага вбивства, кинулися назустріч струмкам Штормова Ветра!
У той самий момент, коли Штормовий Ветер був готовий завдати людям серйозні каліцтва, зоряні іскри, випущені Нангуном пізніше, попередили його.
Чулась лише низка гучних потріскаючих звуків, схожих на "бах-бах".
А потім настала велика тиша.
Подібно до статуй, люди на своїх місцях застигли і зберігали свої пози.
А тінь смерті, що спочатку нависла над ними, повністю розчинилася.
Дунфан Юй, остолбенів, дивився на цю сцену. А коли до нього повернувся розум, його легені ледве не розірвалися від люті.
Тому що він виявив, що його атака була повністю, до основи зламана Нангуном Люнем.
А насправді той його випад містив в собі цілих дев'яносто відсотків його сили.
Але для Наньгуна Ліюня відображення цього удару виглядало так легко, ніби він накинув легкий ескіз, так недбало... Іншими словами, це означало, що він тільки - но продемонстрував лише малу толіку своєї справжньої сили.
Ця людина... Настільки молодий, але має таку велику силу! Це справді лякало страх!
При думці це по спині Дунфан Юя пробіг легкий холодок.
Очі Наньгун Левуня були немов холодні зорі в глухий ніч. Коли він дізнався про похмуру жагу до крові, то крок за кроком вирушив у дорогу до Дунфана Юю.
Дунфан Юй, побачивши Нангун Левуня, що наближається, підсвідомо відступив на крок. Але, згадавши про все це на очах натовпу, він швидко запам’ятався і повернув свою ногу назад у вихідне становище.
І хоча все це сталося в мить ока, хіба серед присутніх були дурні? Усі без винятку вловили цю секундну замішання Дунфан Юя.
Вираз обличчя Цзінь Юаньбао трохи змінився.
Його головним козирем був саме Дунфан Юй, але те, як той поводився зараз, виглядало дуже ненадійно...
Очі Наньгун Левюня викрикували вбивство, але його руки були скреготі за спиною. Він, наче на прогулянці по подвір’ї, повільно і недбало підійшов до Дунфана Юю.
Дунфан Юй не здавався низьким, але стоячи перед Нангун Левунем, він ніби зменшився на добру голову.
Крім того, на фоні гори Дунфан Юй одразу виглядав жалюгідним клоуном.
Обличчя Цзінь Юаньбао затьмарило ще більше.
- Зробиш самогубство чи мені зробити це самому? — Наньгун Левуні дав йому лише два простих рішення.
На лобі Дунфан Юя відразу ж здулися вени!
- Молодий чоловік, а ти дуже зарозумілий! — Дунфан Юй розсипався у холодному сміхі.
Як майстер цієї території, Дунфан Юй мав власну гордість. Якби не ця гордість, він ніколи б не зміг вирости до теперішнього рівня.
— Да, я високомерен. Ти щось проти? — Наньгун Люнюнь зневажливо хмикнув.
— Ха-ха-Ха-хо! — Підлеглі Лі Юньліна дуже злагоджено розірвалися диким хохотом.
Вони так довго зносили приниження, що такий рідкісний момент, коли вони могли випустити пару і підняти голову, був для них на вагу золота.
Обличчя Дунфан Юя миттєво почервоніло, потім різко стало багровим і після цього з’їлося від люті.
ти сам шукаєш смерті! — Дунфан Юй міцно стиснув кулаки.
— Навіть якщо ви всі до єдиного переморете, я залишуся живий. Не віриш — спробуй, і сам дізнаєшся, — ледь Наньгун Люні вимовив це, як відразу ж наніс удар!
Цього разу він не дав Дунфан Юю жодної нагоди на перепочинку.
Його пальці швидко пурхали в повітрі, і незабаром навколо Дунфан Юя матеріалізувалися одна за іншою білі ручні печатки.