Розділ 3246
А потім...
— А-а-ак! — Здалеку розступилася низка вистошних, сповнених агонії криків.
Від цих звуків кров в жилах звучала, а волосся на потилиці вставали дибки!
Су Ло очепеніння втупилася на Нангун Люня.
Наньгун Левюнь, заклавши руки за спину, як ні в чому не було, легковажно обронив:
« Отримавши удар прямо в серце, вони пробудяться.
Су Ло рефлекторно доторкнулася до місця, де билося її серце.
Наньгун Левуні з награним розчаруванням ущипнув Су Ло за щічку:
— Дурне дівчисько, про що ти переживаєш? Хіба у мене піднялася б рука вчинити так з тобою?
Коли він будив Су Ло, Нанґун Льоунь діяв надзвичайно обережно. Але ось що стосувалося цих п’ятдесятох чоловіків, то панові Наньгуну було абсолютно наплювати; він вдарив так, як йому було зручніше.
Як тільки п'ятдесят два спалахи білого світла встромилися у їхні спини, люди миттєво опритомніли і потім забігли в нестерпних криках.
Але коли їх зачепили... І нарешті вони роздивилися картину, що розгорнулася перед ними...
П’ятдесят два чоловіки вишикувались у довгий ряд, наче живий міст. До того ж озеро вже закривало їм роти, і ось-ось була готова залити носа.
Люди переглянулись, і наступної миті по їхніх спинах пробіг холод крижаної гори!
Хіба вони не спали на березі? Як вони взагалі тут опинилися? Зроби ще хоч крок, будучи в абсолютно несвідомому стані, вони б неминуче захопилися і пішли до дну!
Що, чорт візьми ... Тут сталося? Хто заманив їх у цю пастку, і хто витягнув їх з того світу?
Охоплені сумішшю паніки і глибоких підозр, вони один за одним повернули голови на берег Наньгун Льоуня.
— Спочатку повертаємось, — каже Лі Юньлін. — Молодий чоловік у білому стилі, який був нав’язаний самовладанням і глибоко зітхнув та віддав наказ.
Під проводом загону він поспішно вивів своїх людей на суходіл.
Побачивши хлопця в білому, Су Ло з шехідною усмішкою поцікавилася:
— Що, вдень не накуплялися, вирішили влаштувати собі тут вічну нічну ванну?
Почувши це, старий палац миттєво скрикнув! Ця дівчина, хіба вона не проклинає їхнього старшого молодого пана?
- Ах ти мерзенна дівчинка...
Але він не встиг домовитись, як той у білому вбранні різко обірвав його.
- За порятунок наших життів нам нічим відплатити. Прошу, прийміть мій шанобливий поклон. — Хлопця в білому низько, у пояс поклонився Наньгун Льюню.
Він не був дурнем. Оглянувшись на цю подію, він швидко зрозумів, що весь його загін опинився у владі жахливого жаху, і, наче маріонетки під чужим контролем, вони самі голили в воді озера півмісяця. А про легенди, що розповідають про небезпеки цього озера, юнак у білому кряжі вуха, та чув.
— Що ж, принаймні не дурні набиті, — Су Ло дивилася на них з легкою і поблажливою усмішкою. — Я вперше бачу, щоб люди вистраждалися в чергу для масового самогубства через утоплення. Сьогодні я справді розширив свій вигляд.
Молодий чоловік у білому жмулі отримав тінь нестерпного сорому.
« Я ще ніколи не чула, що озеро Півмісяця загрожує вам », — попереджала я. Але ви і слухати не хотіли, вперто лізли купатися, наполягали на ночуванні саме тут. Ну як, тепер-то зрозуміли, що таке справжній страх? — Су Ло обвела поглядом їх поблудлі, наче крейдяна. Знаючи, що їхні серця вдарилися енергетично, вона викричала губи у холодну посмішку: « Якби пан Наньгун не втрутився, то зараз би хвилювалися не про біль у серці, а про те, як зручно влаштуватися на день для вічного сну.
Поки Су Ло красномовно відчитувала їх, на обличчях присутніх пройнявся ясний сором і вони один за іншим винні в опускали голови...
Молодик в білому не став винятком. Раніше, бажаючи зцілитись у водах озера Півмісяця, він подав приклад і наполягав на тому, щоб розбити табір...
— Нам дійсно дуже шкода... — Він глибоко зітхнув і знову відвісив Наньгун Люню низько вклонився. — Якби пан Нанґун не простягнув нам руку допомоги, то ми всі обов’язково...
Наньгун Люунь байдуже кинув:
— Якби ви здохли, з кого б мені накажете вимагати зелені кристали?
Юнак у білому застиг, відкривши рот від подиву:
—...
Біля старого палацового від гніву на чолі здулися вени! Та як цей пан Нанґун сміється говорити такі речі!
Розділ 3247
Зрештою старий палац не витримав з сил. Він раптом почав голосно кричати:
— Якби це не була винагорода, то чи ти просто стояв би склавши руки і дивився на смерть нашого старшого молодого чоловіка?
Наньгун Луюнґ подарував старого палацового таким поглядом, ніби дивився на справжнього ідіота. На його обличчі було ясно читати: "А що, це ще потрібно розжовувати?", чому старий палаций від злості ледве не впав навзнач!
Старий палаций в упор не розумів простої істини: це для нього молодий в білому був безцінним старшим молодим паном, важливішим від власного життя, а ось для всіх інших він був не більш ніж випадковим прохожим.
Хлопець у білому лише гірко посміхнувся. І справді, не варто було живити ілюзій та очікувати занадто багато.
І все ж, він ніяк не міг взяти в те, яка саме чортовина стоїть у цьому озері Півмісяця... Як воно могло позбавити їх усіх розуму і змусити добровільно піти на вірну смерть? І з якою метою їх заманили на дно?
Саме в цей момент.
В очах Су Ло раптово спалахнула іскра розуміння, і вона попрямувала пронизливий погляд у глибини озера півмісяця!
А все тому, що Сяо Шен Лун зірвався з її плечей і, мігнувши розмитим плямою, пірнув прямо у воду озера!
Швидкість маленького Божествованого дракона була дійсно феноменальною! У мить від нього залишився тільки примарний, непомітний слід.
Усе сталося так швидко, що ніхто, крім Су Ло і Наньгун Люня, не встиг зреагувати.
- Що це було?
— Здається, промайнула якась біла спалахи?
— И пірнула вглиб озера Полумісяца?
Люди занурилися в ту сторону, де зник білий силует. Піднімаючись на курчах, вони вдивлялися у темні води!
У цей час Су Ло, будучи господарем контракту з Сяо Шен Луном, чітко вловила хвилю його нетерпіння і бурхливого захоплення. Очевидно, та сама тварюка, що влаштувала весь цей нічний переполох, ховалася глибоко на дні озера Півмісяця, і маленький Божественний Дракон був твердо постановив дістати її будь-якою ціною!
Зрозумівши це, Су Ло кивнула Наньгун Люня. Її фігура прийшла в рух, і за наступну секунду на її місці залишився тільки таючий у повітрі силует.
Су Ло також швидко занурилося на дно озера.
Коли Су Ло опустилася під водою, то відчула тиск і дихання! Озерна вода ставала нестерпною, навалюючись на неї вагою в тисячі цзінів і з усіх боків!
Через деякий час Су Ло зрештою змогла адаптуватися до місцевої підводної гравітації і почала шукати Сяо Шень Місяця.
Маленький Божевільний Дракон почувався як риба в морі, коли опинився у воді. Порівняно з Су Ло, він переміщався з неймовірною легкістю і грацією, встиг відплисти на пристойну відстань, через що Су Л спочатку не могла його знайти.
Але незабаром перед нами з'явився якийсь шум! І хоча він був малозрозумілим, чи міг би він вислизнути ззорого погляду Су Ло?
Набравши в груди повітря, вона немов стріла зі цибулі кинулася сильним ривком вперед! Невдовзі вона опинилася неподалік від Сяо Шень Місяця.
Вона могла чітко бачити, як маленький божественний Дракон прямо зараз увійшов в люту сутичку з якимось чорним згустком. Їхня швидкість була настільки немислимою, що навіть у Су Ло рябіло в очах від цього вихору рухів.
Су Ло чудово розуміла, що коли вже маленький Божевільний Дракон відчуває таке збудження і нетерплячість, то це незаперечно свідчить про те, ніби ця дрібна істота є скарбом! Отже, її не можна було пропустити!
Тому Су Ло вирішила розтягнути непереборну мережу-ловолицю. Але не встигла Су Ло закінчити приготування, як чорний згусток, судячи по всьому, щось відчув. Його силует різко збився, а потім, в мить ока ...
"Вжих!"
Цей свист роздався майже непомітно, і він зник!
Су Ло широко розплющила очі! Вони з Сяо Шень Луном в німом шокулися один на одного... Хіба так буває? Ця крихітна тварюка вмудрилася втекти прямо у них з-під носа?
— У погоню! — Су Ло діяла швидко і рішуче!
І ось, чоловік і дракон один за одним кинулися в погоню за цим маленьким чорним створінням!
Тепер уже Су Ло не намагалася економити сили або щось приховувати. Оскільки сильний тиск на дні озера Полумісяця не дозволяв їй розвивати фізичну швидкість, то її головним козиром і повною перевагою стала телепортація!