Розділ 322
Юнак у білому перекосився від люті!
Він різко обірвав слововиливи старого:
— Дядюшка Лінь, я ціную твою турботу і дякую за відданість, але я не сліпий і сам можу відрізнити щирість від обману. Краще мовчати і не провокувати конфлікт.
Старий палаций все ще поривався щось заперечити, але під лютим, не терпить подиву хлопця був змушений з ганьбою відступити.
Однак він і далі вважав Наньгун Левуня небезпечним лицеміром з подвійним дном. Він був абсолютно впевнений у своїй правоті і почувався дуже пригніченим, що його мудрість ніхто не хоче оцінити.
Протягом наступних кількох днів їхня подорож зникла. Час від часу на їхньому шляху почали з’являтися невеликі групи магічних звірів.
Хоча ці сутички не завдали серйозної шкоди загону, вони змусили всіх залишатися в стані постійної бойової готовності.
Глибоко всередині кожного оселилося гнітюче, нервове відчуття, що вороги постійно йдуть по їхніх п’ятах.
Внаслідок цього швидкість їхнього просування значно прискорилась.
І ось, зовсім раптово -
Аж ось перед ними з’явилося велетенське зелене дерево — монстр!
Це створіння було потворним і дивним, але найстрашнішими були її очі, всередині яких зловісно спалахували блискавки.
На маківці монстра височіє лише один ріг, який пильно вдивляється у небо.
На самій обстріленій ріг постійно виблискували і сяяли сліпучо білі дуги електроенергії, внаслідок чого з’являються світло.
За винятком Нанґун Левюня і Су Ло, в очах усіх інших членів загону відобразився первісний жах.
Це був магічний звір бурі грому!
Ті, хто володів громовою силою, мали руйнівну силу.
Крім того, саме цей примірник викликав жахаючу аура.
Звичайні загони не могли точно визначити рівень розвитку цього монстра; вони лише інстинктивно відчували, що воно неймовірно сильне.
Насправді навіть сама Су Ло не могла розпізнати справжню силу зеленого монстра стихії грому. Вона розуміла лише одне: ця тварина набагато вища за її культивацію.
Але оскільки поряд був Наньгун Левюнґ, Су Ло ні на секунду не сумнівалася, що дні цього монстра пораховані.
У цей момент всі погляди з благанням звернулися до Наньгуна Льюню.
У їхній колишній загоні він був єдиною надією на порятунок, єдиним, хто міг хоча б спробувати протистояти цьому тиску.
Магічний звір грому стояв нерухомо, склавши групу людей лютим і альким поглядом. У цьому погляді читалися зарозуміле презирство, ніби він дивився на жалюгідних комах.
Для нього вони були лише кучкою мурашок, а він був їхнім абсолютним володарем.
— Це магічний звір, зелений монстр. — Хлопець у білому поспішив, щоб відмовити своїм людям тихим, але дуже напруженим голосом.
Зелене чудовисько грому, це дійсно воно ... Усі присутні відразу побліднули, втративши всі кольори!
Коли Су Ло почула цю назву, то відчула в її пам’яті спалахи іскрапізнання.
Їй здавалося, що вона вже десь чула про цю істоту... Але де саме? Су Ло пурхала себе по лобі, відчайдушно намагаючись вхопитися за вислизаючий спогад ...
Але думка про мілину так швидко зачепила голову, що вона не могла пригадати, чому їй було дуже прикро.
— Магічний звір — це зелена потвора грому. Друга зірка рангу Хуаньхуа — голос Наньґун Левуня, подібний до голосу безсмертного небіблійного чоловіка, який спустився з неба, була відсторонною, об’єктивною і абсолютно безстрашною.
- Зелене чудовисько грому? Друга зірка ранга Хуаньхуа? І воно тут не одне? — На очах людей відображалося глибоке розчарування!
— О небеса! Це ж монстр з топа рейтингу найсмертоносніших чарівних звірів! Його смертоносна сила не піддається опису, як нам взагалі захиститися від нього!
— Тим більше, у нього друга зірка ранга Хуаньхуа!
- Який сенс битися? Треба бігти з усіх ніг!
Розділ 3223
Ніхто з них не вірив у успіх. Всі вони вирішили, що хоча Нанґун Люньо недавно виявив неймовірну силу, він не міг витримати жодного нападу другої зірки рангу Хуаньхуа — монстра з однієї із найвищих атакуючих потужностей.
Усвідомлюючи це, наступної ж секунди всі вони як за командою повертались спиною до ворога... і навшпиньках, намагаючись не видавати ні звуку, почали відступати.
Оскільки зелене чудовисько грому було занадто сильним, навіть втручання незбагненного Наньгун Ліюня не давало їм жодних гарантій на виживання...
Люди повільно п'яталися назад.
Зрештою, лише чотири залишилися на місці зіткнення.
Наньгун Льюнья и Су Ло.
І юнак у білому зі своїм палацом.
Су Ло залишилася, тому що випробувала абсолютну непохитну віру в силу свого коханого.
Дворець в цей момент відчайдушно потягнув хлопця до білих за рукав, благаючи його бігти, але молодий пан, не відриваючи напруженого погляду від Нанґун Люнюня, рішуче хитав головою.
У його серці була міцна віра: цей надзвичайно дорогий експерт, якого він найняв за весь свій стан, обов’язково зможе захистити його від цієї катастрофи.
Тому він спробував заспокоїти дворецький:
— Не панікуй. Сила пана Наньгуна величезна. Це чудовисько не зможе зашкодити нам.
Але хлопець не міг сказати, що хотів на власні очі побачити, чи той чоловік вартий п’ятисот двадцять тисяч зелених кристалів. Чи зможе він забезпечити їм безпечне повернення до племені? Якщо ж у нього недостатньо сили, то справді доведеться шукати інші способи спасіння.
Дворець продовжував тяжко вдихати, розуміючи, що молодий пан все менше і менш схильний слухатися його порад.
Хоча йому було важко, старий слуга, відданий своєму одруженню, все ж затримався від цього молодого пана, готуючись пожертвувати своїм життям у разі непередбаченої небезпеки, щоб виграти для нього хоча б частку секунди на втечу.
У той же час Нанґун Левюнь крунем очі, з легкою зневагою розглядав масивну фігуру зеленого монстра стихії грому.
Монстр у свою чергу також скинув Наньгун Левюня кровожерним поглядом.
Раптом здійнявся крижаний вітер.
Повітря навколо, здавалося, в одну мить застиг і покрився іншим.
Наньгун Левуня захопило поросло на вітрі чорного халата, а його фігура ще більша.
Зелене чудовисько грому небезпечно приглядало очі.
Його інстинктивні інстинкти кричали про те, що ця людина представляє для нього велику загрозу.
З тіла монстра вирвалася хвиля концентрованої, що задушила ворожість!
І ось ...
Його велетенська хмара раптово відштовхнулася від землі і, наче розряд блискавки, мітилася прямо на Наньгун Льов’я!
Наньгун Левюнґ різко відштовхнув Су Ло далеко в сторону, приводячи її з лінії атаки!
Помітивши це, юнак у білому не чекав особливих запрошень. Схопивши свого старого-дворецького за комір, він рвав у ту сторону, де знаходилася Су Ло.
У ту ж мить, коли на Нанґун Левуня несподівано з’явився страшний звір у ривці, той навіть не хотів ухилятися. Він залишався непохитно на своєму місці, наче скеля.
Рог на голові монстра засяяв сліпучими спалахами блискавиць, настільки яскравими, що людям довелося запалитися, осліпленим цією білою пелічкою.
Побоюючись людини, яка стоїть перед ним, монстр вирішив не брати участі в церемонії і відразу ж застосувати свій найспекотливіший прийом!
Але коли смертоносна блискавка, яка зірвалася з рогів звіра, вже була готова виспішити його ціль...
Наньгун Люун, не зробивши ні кроку назад, різко викинув вперед стиснутий кулак і нанося нищівний удар по діагоналі знизу вгору!
Роздався глухий, важкий звук удару!
Потім усі присутні на власні очі побачили, як велетенська хмара монстрів відлетіла назад у одну мить — і ще й прокинула в повітрі надзвичайно вишукану дугу!
Су Ло широко розплющила очі, тупо кліпаючи і намагаючись зрозуміти побачене.
Юнак у білому теж витащував очі, не вірячи власному зору.
Старий палац застиг з відвислою щелепою, нагадуючи дерев’яну статую.
Всі без винятку дивилися на розверту сцену з розширеними від шоку очима...
— БУМ! —
Здалека донісся оглушливий гуркіт падіння важкого тіла.
Усі ці погляди відразу попрямували до місця, звідки пролунав цей звук.