Розділ 3210
Відтоді атмосфера всередині металевого літального апарата стала відчутною, нестерпно гнітючою і похмурою.
Можливо, саме ця жорстока холоднокровна розправа над людиною стала тим самим триггером, який змусив їх по-справжньому зрозуміти всю льодяну кров насильства і безжалісність законів світу Духів. Усіх їх охопило гнітюче відчуття безнадійності, неначе вони були отарою овець, які чекають своєї черги на бойні.
У наступні дні в салоні панував труновий мовчання.
Від того оригінального, радісного збудження та ентузіазму щодо прибуття в світ Духів не залишилось і сліду.
Оскільки при посадці на корабель Нанґун Левюнь передбачливо забрав Су Ло в самий хвіст салону, їхня черга на висадку ще не підійшла.
Але після того жаху, що розгорнувся на їхніх очах сьогодні, в душу Су Ло закралася крижана тривога.
Духів світу справді безмежний. Якщо їх з Наньгун Левюнем розлучать і роздирають по різних кутах, то скільки ж років їм треба буде пройти, перш ніж вони знову зможуть знайти одне одного? Цілком можливо, що в цьому житті їм більше ніколи не призначено буде зустрітися.
У цей самий момент, коли Су Ло була налякана та занепокоєна, довгі, елегантні і теплі пальці Наньгун Льоня ніжно обхопили її маленьку долоні. Він схилився до її вуха і прошепотів:
— Не тривожся. У тебе є я.
Хоча це були лише кілька простих слів, але вони дали Су Ло таке колосальне, непохитне почуття безпеки і захищеності, яке не могло б подарувати більше людей у цілому світі.
Наньгун Левуні завжди серйозно ставився до своїх обіцянок. Якщо вже слова слетіли з його губ, він ніколи не порушував цього слова. Отже, Су Ло з полегшенням кивнула і на її обличчі розцвіла легка усмішка:
— Ладно.
Поки цей чоловік поряд з нею, він служитиме їй нескладним щитом від будь - яких труднощів. Їй зовсім не про що було турбуватися.
З бігом часу один за одним пасажири вилітали за борт металевого корабля. І ось, в цей день, черга нарешті дійшла до Су Ло.
Побачивши обличчя Су Ло, красуня-наглядателька мимовільно моргнула, і в її очах спалахнув вогник подиву.
Вона завжди вважала себе привабливою особливою, але за все своє життя їй ще ніколи не доводилось зустрічати когось, чия краса і витонченість сягали б такого незземного та завданого рівня. Тому, дивлячись на Су Ло, вона несхвально проковтнула толика дивного і суперечливого інтересу.
У цей момент Наньгун Люун м'яко, але рішуче відіслав Су Ло собі за спину. Потім він повільно піднявся у повний ріст і, чеканя кожен крок своєю високою статною фігурою, попрямував прямо до краси.
Су Ло бачила лише широку спину Наньгун Левуня і не чула, про що саме він говорив з цією дівчиною.
Але буквально через мить Наньгун Левуні обернувся і поманив Су Ло рукою, викликаючи до себе.
Хоча Су Ло був дуже здивований, вона слухняно і швидко підійшла до них.
Красуна з нескверлим, майже хижим інтересом окинула Су Ло, що оцінював поглядом від ніг до голови, а потім перевела погляд на Нанґун Луюня, вдаривши його багатозначною і глибокодумною посмішкою:
- Якщо вже все так, то й бути. Цього разу я готова зробити виняток з правил. Ви двоє можете спуститися звідси разом.
Су Ло з несхвальною цікавістю витріщилася на Нангун Льюня. Ну він дає! Цікаво, що ж такого він напнув цій дівці, Що вона посміхається з таким явним підтекстом?
Мабуть, ауру і елегантність Наньгун Левюня були настільки вражені його красою.
Це разюче контрастувало з її колишнім, варварським і грубим стилем роботи.
У той самий момент, коли Су Ло і Наньгун Левюні вже готувалися крокнути в порожнечу, хтось з натовпу раптово схопився на ноги і у весь голос заволок.
— Это несправедливо! Чому іншим не можна стрибати разом, а їм дозволено стати компаньйонами? Якщо вже на те пішло, значить ми з моїм братом теж можемо зістрибнути вдвох!
Су Ло огорнулася і побачила, що кричав якийсь чоловік.
Чоловік з надзвичайно огидним, желкуватим і злобним виразом обличчя.
У погляді красуні раптово спалахнула крижана, вбивчий холод. Вона змірила його презирливим поглядом:
— Життя набридло?
Під прицілом цього пронизуючого погляду жовтий чоловік раптом відчув, як у нього волосся встає дибки від жаху. Однак він все - таки намагався зберегти обличчя, вперто витягнувши шию.
На губах красуня заграла зловісна напівусмібка, а голос лязнув металом:
- Якщо ти умудришся в найближчі кілька днів завагітніти від свого "братана", то милості просимо, можете вирушати на те світло разом.
«...»
У цю мить в салоні повисла така звеня, мертва тиша, що було б чутно, як падає голка ...
Обличчя цього жовтого типу миттєво засяяло густою фарбою, пофарбувавши настільки, що здавалося, з нього ось-ось бричить кров ... Ці слова були просто верхом...
— Не можеш? Тоді закрий свою пащу і посади свій зад на місце! Ще хоч одне писане слово, і я пригощу тебе зарядом з Огненого списа! — Прекрасні уста красуні викидали не елегантно.
Розділ 3211
Після такого жорсткого і принизливого відпору з боку красуні, цей чоловік остаточно й безповоротно заткнувся, не сміяючи більше ні звуку.
А Су Ло, нарешті, знизився озаріння: тепер їй стало критично ясно, під яким саме соусом Наньгун Льюню вдалося уломити цю кроктиву дівчину.
Красунниця нетерпляче прикрила:
- Стрибай вже, швидше! Якщо ви зараз не стрибнете, то почнеться відкрите море.
Су Ло коротко кивнула. Вони з Наньгун Левунем міцно сплели пальці і, відштовхнувшись, синхронно кинулися в зіяючу порожнечу під ними.
Су Ло відразу відчула жахливий тиск гравітації, коли вона не полишала корабля. Ця невидима преса настільки сильно обрушилася на неї, що дихати стало неймовірно важко, і вона ледве не задихнулася в перші секунди.
Проте, варто було їм подолати цей початковий, найжорстокіший бар'єр у верхніх шарах, як при швидкому падіння гравітаційний тиск почав зменшуватися і дихання мало-помалу вийшло в норму.
Коли ноги Су Ло і Наньгун Левуня зрештою торкнулися твердої землі, вони зрозуміли, що гравітація на поверхні є прийнятною й терпимішою.
Через м’язи та суглоби вони почали ретельно вивчати нове, незнайоме середовище.
Вони опинилися в найбільш дебрях дикого, незайманого первісного лісу. Здавалося, що там ніколи не згасала нога розумних істот.
Зробивши глибокий вдих, вони відразу відчули, як в обличчя їм вдарив густий, насичений аромат давніх і дикої природи.
Їх оточували лише зелені, вкриті густим лісом гори та нескінченні ланцюжки стародавніх вершин. Людське помешкання, струмки диму — це ніщо інше, як незабутня частина світу.
Це був світ Духів! Навіть стародавні ліани та реліктові дерева тут переважали все, що Су Ло колись бачили в її рідному світі, десятки і сотні разів.
Товсті ліани звивалися і перепліталися, нагадуючи свої велетні - гіганти.
А стовбури стародавніх дерев були настільки великими, що їх не могли обхопити навіть сотня людей.
Відколи вони приземлилися в цьому первісному лісі, Су Ло відчула себе як з усіх боків на неї накопичуються густі хвилі чистої духовної енергії. Її тіло, в якому так довго не відбувалося ніяких хороших стрибків, у цей самий момент раптово відреагувалося сильним, майже вулканічним бурленням, готовим ось-ось вирватися назовні.
У цю саму секунду погляд Нанґун Льов'я був спрямований прямо на Су Ло.
— Я зараз зроблю прорив, — серйозно подивився їй в очі і промовив Натан Люнькін.
— І я теж відчуваю, що ось-ось прорвуся, - з не менш серйозно відповіла Су Ло, не відриваючи від нього погляду.
Вони обмінялися радістю.
Хто б міг подумати, що коли вони перейдуть поріг світу Духів, то відразу зрвуть такий колосальний джекпот?
Слід визнати, що хоча світ Духів був переповнений смертельними небезпеками на кожному кроці, він дійсно став обіцяним раєм для будь - якого практикувальника.
Не гаючи ні секунди, Наньгун Льоуню забрав у лісу Су Ло, де вони незабаром знайшли надійний і прихований від сторонніх очей печер. Зайшовши всередину, обоє відразу осілися в позу лотоса і занурилися у глибоку медитацію.
З чотирьох боків безкрайного лісу, наче річки, що впадають у море, до них хлинули незліченні потоки духовної енергії.
Над їхніми макушками з’явилися напівпрозорі стрійки сизовойтого пара.
Пройшло не так багато часу, коли Нанґун Люнь нарешті відчинив очі. Його глибокий, пронизливий погляд, який і раніше нагадував чистішу, обмиту водою сталь, тепер сяяв ще більш сліпучим світлом. Його очі стали глибокими, наче океан, приховаючи в собі дійсно незбагненну бездонну силу.
Після нього відкрила очі і Су Ло.
Ледве її вії тремтіли, обличчя осяяло яскравозаїною і щасливою посмішкою.
- Ха-ха, цей світ Духів і впрямий земля благословенна! Ми тільки-тільки прибули, навіть відпочити не встигли, а вже зробили прорив відразу на дві зірки підряд! Тепер я перебуваю на ранзі Сюаньхуа сьомої зірки! Дивись в обидва, а то не ровен годину, я тебе обжену! — З веселим сміхом заявила Су Ло, звертаючись до Нангун Люню.
Наньгун Левуні з усмішкою віщував її волосся, і в його усмішку читався глибокий та прихований сенс.
— Э-э? — Су Ло раптово втупилася на Нанґун Люня з крайнім подивом. Вона моргнула раз, потім ще раз не довіряючи своїм очам.
— Та ви, мабуть, жартуєте! — Раптом у весь голос скрикнула Су Ло.
Вона різко схопила Наньгун Люня за руку і, з розширеними від непередавленого шоку очима, втупилася на нього:
— Ну, щиро визнай! На скільки зірок ти прорвався?
Наньгун Левюнь, лякаючись, дивився на Су Ло:
— А ты вгадай.
Су Ло абсолютно ясно, всім своїм істотам здавалося, що духовні речі, аура та сама енергетична енергія Наньгун Льов'я зазнали колосальних і кардинальних змін. Здавалося, він переродився, ставши абсолютно чужим істотою!
Таке переродження могло відбуватися тільки в одному випадку — коли воно було цілком новим!
Це був не просто стрибок на пару зірок, це був перехід на новий ранг!
- Тільки не кажи мені... що ти вже досяг рангу Хуаньхуа! — Су Ло ледь не підстрибнула на місці від переповнюючих її емоцій!
Пам’ятаймо, що до цього моменту Наньгун Льоун перебував на ранзі Суаньхуа дев'ятої зірки. Сама вона тільки що прорвалася до ранги Сюаньхуа сьомої зірки, і в душі наївно вважала, що нарешті змогла наблизитися до нього. Але реальність виявилася жорстокою: цей неможливого чоловіка знову здійснив ривок, і відстань між ними стала ще більш непереборною!