Розділ 3166
Те, що вона нічогісінько не могла допомогти йому в бою, вже було для Су Ло достатнім приводом для роз’єднувального почуття вини. Вона твердо вирішила, що за жодних обставин не стане тягарем для неї.
— М-м! — Наньгун Люнґун окинув Су Ло глибоким, що пронизує очі своїх зоряних очей. Раптом він зробив глибокий вдих, його руки різко зомкнулися, і він стиснув її в міцних, відчайдушних обіймах!
Су Ло не встигла усвідомити, як він уже розчавився і швидко розгорнувся.
А Отець Маньхуан вже був на межі абсолютного божевілля!
Колись давно, в Плані гріха, у нього було семеро синів. Однак цей світ був дуже небезпечним, і його життя було вкрай об’єднане. Отже, протягом багатьох років п’ять з них були вбиті й вижили лише один і другий!
Ці двоє були його єдиною кров'ю у всьому цьому величезному світі! І ось тепер ... Тепер обидва його хлопчика були мертві! Мертві!
А-а-А- а-ак!
Розум Отця Маньхуана погрожував ось-ось розколотися на шматки!
Його очі, налиті кров'ю до такої міри, що, здавалося, готові були лопнути, з лютою, запеклої ненависті втупилися на Наньгун Луню!
У наступну мить!
Його вантаже тіло з спритністю розлюченого леопарда зірвалося з місця, кидаючись в атаку, а з глотки вирвався дикий, нечленороздільний рев:
- Мій перший! Мій другий! Ваш старий зараз помститься за вас!
Спочатку сила Отця Маньхуана була на рівні Сюаньгуа першої зірки. Завдяки щедрим ресурсам для культивації, які Юнь Ці люб’язно надав йому в обмін на помсту, він не тільки зміцнив свої позиції, але й досяг вершини Сюаньхуа першої зірки, перебуваючи у послузі від прориву на другу зірку!
Тоді як Нанґун Люнь перебував тільки на рівні Монарха дев'ятої зірки.
Між рогом Монарха і Ронгом Сюаньхуа пролягала величезна прірва, різниця між небом та землею.
Однак це правило стосувалося лише звичайних, простих практик.
"Бум! Бум! Бум!"
Два силуета зіткнулися в повітрі у жорстокому рукопі. Оглушливий гуркіт рознісся по окрузі, і весь простір між небом та землею здригнувся від потворних вібрацій!
Су Ло не відривала очей і затамувала подих, спостерігаючи цю величезну битву двох суперсильних експертів.
Хоча Нанґун Люньян був лише на стадії Монарха дев’ятої зірки, він умудрявся битися з Отцем Маньхуан рівних і не поступаючись йому ні п'яниром. Це показувало, наскільки сильним і прихованим був його потенціал!
Можна було з упевненістю сказати, що коли він сам зробить прорив і досягне Суаньхуа першої зірки, то Отець Маньгуан не буде проти нього й кількох ударів.
Су Ло з завмиранням серця стежила за ходом бою. Тепер єдине, про що вона молилася всім богам — щоб Юнь Ці не з’явився на полі бою... Якщо Юнь Ці прибуде і об'єднає свої сили з Отцем Маньхуаном, то ... Наслідки були навіть жахливі.
Наньгун Левюнґ навмисно провокував Отця Маньхуана, розпалюючи його гнів, щоб той, засліплений люттю, пішов у лобову атаку, дозволяючи закінчити бій якомога швидше!
Єдине, чого він зараз боявся - це те, що Юнь Ці втрутиться в бій ще до того, як він встиг прикінчити старого демона.
Тому кожен удар Наньгун Левюня був швидким, жорстоким і надзвичайно точним!
І саме через цю безкомпромісну тактику, коли їх сильні, нищівні атаки зіткнулися в фінальному ударі, обох відкинуло назад ...
Батько Маньхуан захитався на крок назад, відчувши нудоту-солодкий присмак у роті, але зусиллями волі проковтнув підшкірну кров!
Наньгун Левуню довелося відступити на сім кроків, щоб повністю погасити і розсіяти величезну кінетичну енергію удару. Але його внутрішні органи були відділені лише легким незначним струсом.
А обличчя Отця Маньхуана, навпаки, придбало лякаючий, мертво-блежний відтінок. У нього все перевернулося догори дном, а внутрішні органи змістилися, спричиняючи нестерпну агонію.
На губах Наньгун Левуня розцвіла крижана, презирлива усмішка.
Чудово!
Наньгун Левуні зараз же рвався вперед, переходячи в наступ, а меч Драконячої Крові спалахнув сліпучим смертельним крижаним світлом!
Лезання з ревом завалилося прямо на макушку Отця Маньхуана!
У грудях старого демона лютував, а уражені нутрощі завдавали пекельного болю. Ця пекельна суміш почуттів породжувала в його серці таке безпросвітне розчарування, що межує з усмішуванням, тобто він був готовий підірватися!
"Бум -!"
Ще одне зіткнення лоба!
У результаті Отця Маньхуана відштовхнуло назад, як зламану ляльку.
Су Ло до дріжджі в ногах хотілося вискочити зі свого укриття, кинутися до нього і запитати, наскільки серйозні його рани. Але, згадавши про суворе покарання Нангун Люня... Вона мала лише слухняно стиснути зуби і сидіти за своїм рятівним каменем.
Наньгун Левуні, високо вкинувши меч, подався до переможеного ворога.
Глава 3167
У даний момент тіло Наньгун Левуня дійсно отримав визначений урон, але травми не були критичними.
Тепер перед нами постало головне завдання — покінчити з цим могутнім експертом, Отцем Маньхуаном!
Як тільки він буде усунений, залишиться лише один Юнь Ці, а з ним справиться вже не так складно!
І не тільки Су Ло міркувала так: Наньгун Левюні також керувався цією логікою. Міцно стискаючи меч Драконячий Крові, він крок за кроком наближався до переможеного Отця Маньхуану.
Батько Маньхуан, розтягнений на землі, дивився на нього очима абсолютного жаху!
Він пам’ятав це з бездоганною яснотою!
Коли вони вдерлися на весілля, щоб викрасти наречену, то цей людський вискочка був всього лиш у Монарха восьмий зір! У той день йому, батьку Маньхуану, було потрібно докласти трохи більше зусиль і він міг розчавити його, як букушку, шиття життя!
Але через те, що вони панічно боялися легендарного Господаря міста, який міг нагрянути в будь-яку секунду, він пощадив його, дарувавши життя ... І хто б міг подумати, що пройде лише два місяці!
За якийсь нікчемний, сміхотворний термін у два місяці цей цуценя виросло і зміцніло настільки, що сьогодні зміг відправити в неіснування всю їх Трійцю, батька та синів, одного й того ж дня!
Кішки Отця Маньхуана скручили від запізного, нестерпного каяття!
Якби тільки він убив його того самого дня... якби тільки... Але в цьому світі не існувало ніяких « якщо» і не було зілля, що лікує від жалю!
Тому сьогодні йому залишалося лише лежати в пилюці, розчавленому та переможеному, і він безпорадно дивився на Нанґун Левунь як свого караючого клинок.
Наньгун Люунь дивився на нього зверху вниз, немов божество на жалюгідного смертного, високо підняв меч Драконячої Крові!
Су Ло глибоко в серці розпачливо молилася: « Убий! Убий його! Убий!»
Однак життя сповнене іронії, а події часто відбуваються всупереч нашим бажанням. Те, чого ти найбільше боїшся, неминуче трапляється.
Юнь Ці, незважаючи на очікування, так і не з'явився, але зате...
У повітрі, немов у стіканні з нізвідки, матеріалізувалася таємнича людина в масці та зеленій одежині — Гість у зелених халатах.
- Гість в зеленій халаті, допоможи мені! « Заздрю таємничого експерта, Отець Маньхуан, чиє розчарування раптово змінилося дикою надією, чесно кажучи, у всю горю заволав! »
Гість у зеленій халаті, і Отець Маньхуан обидва були вихідцями з Плану Бездні. Хоча між ними не було якоїсь особливої дружби або близьких стосунків, їх зв'язувало відчуття солідарності земляків. Коли він побачив жалюгідний стан свого Отця Маньхуан, якого побили до напівсмерті, то вже довгий час думав про втрутитись у бій.
Тим не менш, на його обличчі застигла холодна, відсторожена маска, і він вимовив тоном, позбавленим будь-яких емоцій:
- Вбити його? А яка мені з цього буде вигода?
Батько Маньхуан у розпачі вигукнув:
— Ти навіть не можеш собі уявити, з якою страшною швидкістю він розвивається! Ще два місяці тому я міг би розчавити його одним пальцем, а сьогодні він вже може вбити мене! Якщо ти не скористаєшся можливістю і не прикінчиш його прямо зараз, то через два місяці будеш ридати кривавими сльозами від каяття, так само як я сьогодні!
У цих словах... Справді було зерно правди. Але цього аргументу було недостатньо, щоб похитнути таємничого держава в зеленому халаті.
- Якщо ти вб'єш його! Я... Я віддам тобі секретне керівництво Пливучого Дракона! - Викрикнув свій останній козир Отець Маньхуан!
— По руках, — байдуже висловився Гість у зеленому халаті.
Він кинув на Нанґун Люня зневажливий, принизливий погляд:
- Ти думаєш вбити себе сам, або будеш чекати на мене поки я не зроблю це за тебе?
Наньгун Левюнґ не чув такого зарозумілого, поблажливого тону до себе.
Губи Наньгун Ляйня трохи здригнулися, склавшись в холодну і зловісну усмішку:
— Якщо хочеш битися, то давай битись! До чого розводити цю порожнечу базікання?
« Молодий чоловік, навіть будучи на пікі своєї форми, ти б і в підмітки мені не допоміг, не кажучи вже про твоє теперішнє поранене здоров'я — у очах Дертя в зеленому халаті промайнула тінь жалю та легкого зітхання. — У такому юному віці можна знищити Трійцю батька і синів Маньхуан... Не можна заперечити, що твоє майбутнє може бути безмежним.
— Але, на твій найбільший жаль, ти зустрів мене, а я ні за що не дозволю тобі вирости і стати загрозою - Гість в зеленій халаті холодно, безжиттєво посміхнувся. Потім він повільно розкрив долоню, і прямо з повітря в його руці матеріалізувався меч Пурпурного Снега.
— Померти від леза мого меча Пурпурного Снега — це найбільша честь для тебе, — Ґотість у зеленій халаті міцніше стискувати меч, кинувши на Нангун Люня похмурий і лінивий погляд.
А в цей самий момент Наньгун Левуню яскраво відчув, як моторошна, неприродна аура вбивства невидимими кільцями обв’язується навколо його тіла!
За його хребтом криголам, який пробирає до кісток холод.
З десяти найбільших демонів Бездні Плана гріха на його шляху з’явилося вже вісім.