Розділ 3160
Су Ло, задихаючись від переповнюючих емоцій, задихала ротом повітря. А потім вона зісковзнула на нього, щільно обхопивши ногами струнку талію Нангун Льюня, і, наче коала, міцно-накріпко, з усією доступною їй силою обвікрутила руками його шию!
— Нангун Люнь... Наньгун... Луюнь... Луюнь... — Су Ло палка, як в лихоманці, раз у разом повторювала його ім’я.
Це був перший раз, коли Су Ло назвала його не повним ім’ям, а лише його особистим іменем — Люнь!
І без того схвильоване серце Нанґун Люня забилося в грудях з шаленою швидкістю, видаючи приватний барабанний дріб "тук-стук"!
Для людини, яка досягла рівня Наньгун Люня, що стоїть на вершині світу в числі найвидатніших експертів, у цьому житті залишилося мало речей, які здатні вислизнути його почуття і пустити б'яб по гладіаторах його спокою. Проте одного-єдиного погляду, одного слова Су Ло було більш ніж достатньо, щоб змусити його серце тремтіти. Вона, як і раніше, з жахливою легко влаштовувала над радістю, гнівом, смутком та щастям цього неперевершеного майстра.
Як каже стара приказка: чоловіки підкоряють світ, а жінки слухають чоловіків... І Су Ло, безсумнівно, була неймовірно успішною в цьому.
Її чоловіки мали більше ніж достатньо сили і могутності, щоб поставити на коліна весь цей світ. І водночас цей самий чоловік був щиро і охоче готовий кинути все до її ніг, схилити перед нею голову та дозволити їй підкоритися.
Несподівано Юнь Ці, який стояв на вершині гірського піку, побачив брови.
Він вловив щось ледь помітне, але явне відхилення від норми.
Спочатку він вважав, що все йде згідно з його планом і перемога вже в його руках. Але раптом, на якусь мить, він відчув, як по його хребтах пробіг крижаний холод.
Якщо ще зовсім недавно у нього було бажання пограти з Су Ло в "кошки-думки", насолоджуючись своєю перевагою, то тепер він відчував тільки пекуче, маніакальне прагнення негайно підмити її під себе, приховати під своїм крилом і сховати від чужих, жадібних думки!
Фігура Юнь Ці розлилася в просторі, і коли він з'явився знову, то вже стояв на тому самому місці, де ще мить назад була Су Ло.
Він буквально тільки що дивився прямо на неї, коли бачив її крізь переплетення гілок.
Тепер на стовбурі цього стародавнього дерева все ще чітко виднівся відбиток долоні, залишений Су Ло в пориві гніву, але сама дівчина немов крізь землю провалилася.
Куди поділася Су Ло?
У цю мить Юнь Ці промайнула тінь абсолютної розгубленості... Він дійсно не розумів, як саме вона зникла і не мав ні найменшого поняття, куди вона робилася... Це було так, ніби якась могутня і невидима сила обкутала її коконом, виліковувавши її ауру від решти світу.
Особа Юнь Ці в мить витіснила лють.
Зміни настрою Юнь Ці моментально, наче вибухна хвиля, передалися безлічі могутніх експертів Клану демонів.
Всі вони обмінювалися нерозумними, сповненими збентеження поглядів... Хіба вони щойно не взяли цю людську дівчину в щільне кільце середовища? То як же вона могла безслідно випаруватися? Чи навіть Пан Повелитель демонів не вештається, де вона зараз ховається?
Ніхто з них навіть не здогадувався, що це Нанґун Люнь з'явився нізвідки і забрав Су Ло на руках.
Якщо не йти тією дорогою, яка переслідувала Юнь Ці, то була лише одна дорога — шлях через урагани Штормового Ветра...
Однак брови Юнь Ці скинулися в глибоку складку на переносниці.
Не сходиться! Су Ло було недостатньо сили, щоб пробитися крізь ці вітри. А це могло означати лише одне: саме в той момент, коли він спустився вниз, щоб перевірити оточення, Су Ло використала його відсутність і прослизнула нагору...
Молодий Ці був змушений визнати, що захопився Су Ло... Вона була вивертана і слизька, наче маленький в’юн. Як їй вдалося досягти такої досконалості? У ті часи, коли вони ще жили в сучасному світі, він ніколи не помічав таких видатних талантів мистецтва ховатися і втікати.
Юнь Ці і невдомек було, що з тих пір, як Су Ло перенеслася в цей чужинний, альтернативний світ, її звивиста "удача" постійно зіштовхувала її лобами з величезним кількістю ворогів - як за своєю власною волею, так і за нею. І весь її шлях до сьогоднішнього дня майже повністю складався з нескінченних пагонів і битв за виживання. Вона ніколи не могла насолоджуватися хоча б кількома безтурботними днями.
Усі ці неймовірні вміння таємничості і бігу були вив'язані в горінілі нескінченно смертельних небезпек, коли вона раз за разом балансувала на тонкому краю, що відділяє життя від неминучої смерті.
Юнь Ці різким розмитим рухом змив у повітря, приземлившись на вершині того самого скелястого краю, де він стояв раніше.
На самому піку гуляв до кісток, що здіймав нічний вітер, який змітав все на своєму шляху.
Він безсердечно розсіював і приносив геть незліченні запахи та аури.
Однак, обгорнені почуття Юнь Ци все ж змогли вичленити і вловити один ледь помітний, незвичайний слід аури.
Розділ 3161
Це був...
Слід Наньгун Люня и Су Ло!
Наньгун Левуні був вічним суперником Юня Ці. Як відомо, часто краще за всіх тебе розуміє не твій найкращий друг, а ваш запеклий ворог. Саме тому знання Юнь Ці про Нангуну Люне було набагато глибшим і сильнішим, ніж будь - хто інший.
Він завжди знав, що та спільна атака батька і двох синів з Диких земель не призведе до його смерті.
Ось чому Юнь Ці тоді, напливаючи на почуття і бажання Су Ло, з такою наполегливістю та наполегливість наполягав на швидкому весіллі, задумавши у що б не стало "сварити сирий рис" і поставити всіх перед тим фактом. Але серія наступних, непередбачуваних подій почала швидко виходити з-під його жорсткого контролю.
Наньгун Луюнь з'явився, і саме він своїми власними руками вирвав Су Ло з його кігтей ... Усвідомлення цього незаперечного факту змусило Юнь Ці розгніватись до самого неба!
Саме в цей момент з неба обрушився розкотистий, божевільний і громовий хохот.
На якусь мить здавалося, що весь простір між небом і землею здригнувся в жорстокому конвульсії.
Вся гірська колона Цілянь затряслася, а земля ходила ходуном і безлічі ком’ятів жовтої землі та гігантські кам'яні валуни зі гуркотом посипалися з відвесних скель у прірву!
Незважаючи на цей катаклізм, кутики губ Юнь Ци поповзли вгору у зловісну і страхітливу захмилку.
« Ти, звичайно, прийшов, але твій старий противник теж тут! Думаєш, ти все ще зможеш вирвати Су Ло з моїх рук? Навіть не думай про це!"
Тим часом Су Ло, Наньгун Левуні, притиснута до себе і швидко віддалявся від цього місця.
Ще до того, як Юнь Ці встиг щось зрозуміти і виявити підміну, вони вже розчинилися в просторі, не залишивши після себе ні найменшого сліду.
Швидкість Наньгуна Люня була настільки вражаючою, що навіть Юні Ці з його гострими почуттями не могли відстежити момент їхнього втечі.
І справді, як Юнь Ці згодом і вирахував: в той момент, коли він спускався до місця схованки Су Ло, Нанґун Левюн, тримаючи дівчину на руках, рвався прямо на вихідну гору.
Саме на ту саму точку, де спочатку стояв Юнь Ці.
Таким чином, вони просто-напросто розминулися з Юнь Ці, прослизнувши повз нього в вирахованих дюймах.
І хоча Юнь Ці швидко зрозумів свою помилку і відразу ж, взявши з собою групу демонів, кинувся в погоню за кров’ю...
...корість Наньгун Люнюня була величчю абсолютно іншого порядку. Упустивши фору в ці кілька дорогоцінних хвилин, Юнь Ці було б неймовірно важко нагнати їх тепер.
Наньгун Левюнґ ніс Су Ло, летів уперед зі швидкістю падаючої зірки.
Су Ло, розпластившись на широкій спині Наньгун Ліюня і палючий жар його тіла, відчувала, як її серце солодко замирає та тріпотить, а по тілу спалахує тепла хвиля хвилювання.
- З твоїм тілом вже все гаразд? — Су Ло, обхопивши його шию своїми тонкими вишуканими руками, м’яко видихнула це питання прямо йому на вухо.
Спина Наньгун Люня миттєво закаменилася від напруженості.
Одна крихітна, необережний рух Су Ло міг змусити його скинути обладунки і здатися на милість переможця без найменшого бою.
- Що таке? Чому ти раптом так напружився? « У очах Су Ло мигнула справжнє здивування, і вона пурхла палицею у міцні груди Наньгуна Люня.
Ого, які ж міцні грудні м'язи! Тверді, наче висічені з цілісного каменю. Су Ло тхнула пальцем один раз, потім ще раз і далі.
Наньгун Левуні різко, зі свистом втягнув у себе холодне повітря.
- Припини вертатися! — Хрипло, важко дихаючи, прорив Наньгун Люнь. Його голос став низьким і лякає глибоким.
Су Ло зовсім не зрозуміла причини такої реакції.
Можливо, останнім часом вона занадто сильно додала ваги? Інакше з чого б Наньгун Левуню так важко і часто дихати, несучи її?
— Не буду вертатися, так і бути. Але до чого так лютує? Адже я з такою важкою працею, нарешті змогла знову побачити тебе... — Су Ло ображено надула губки, прийнявши неймовірно жалюгідний і покинутий вигляд.
Вузьки губ Наньгун Левюня ледве помітно прослизнули, але він не проколов ні слова у своє виправдання. Та і як, заради всього святого він міг би пояснити їй подібну річ?
Не міг же він прямо сказати їй, що, тільки відчувши дотик м'якого тіла Су Ло до своєї спини, він ледве міг змусити свої ноги переступатися, і що йому до божевілля хотілося просто тут і зараз кинути всі справи та опанувати нею?
Коли Су Ло так наковталося, це сталося саме в їхню шлюбну ніч!
Він лише пригадав собі цей інцидент, як у серці та очах Нанґун Ліюня спалахнула люта полум’я гніву.
- Так твої рани вже зажили? Що взагалі сталося того дня?
Су Ло, як і раніше міцно обіймаючи Нангун Люня за шию, м'яко, майже пошепки відіслала свої запитання йому назустріч.
І ось, відступаючи з ворожої території, вони спокійно розмовляли одні з одними.
Наньгун Луюнґ описав свою частину історії буквально в декількох коротких, миготливих фразах, розставивши всі точки над "і".
Су Ло були переповнені крутими сюжетами, безперервним смертельною небезпекою та ситуаціями, в яких вона жила буквально чудом.
Су Ло була дуже красномовною, тому її розповідь стала надзвичайно яскравим і захопливим.