Розділ 3098
Його одяг на грудях вже перетворився в попіл, тому можна було чітко бачити чорно-червоні відбитки ладану. Пізня шкіра горіла вогнем, і було чітко видно язики полум’я, що пожирали тіло.
Обличчя Нанґун Левуня було шаленим, але його зрада похитнулася.
Біечен Юін і Цзи Ян кинулися вперед, щоб допомогти йому. Але Отець Маньхуан лише махав рукою, створюючи порив вітру, та Бієнн Іуні з Цзою Ян миттєво відлетіли далеко в сторону, важко рвучись на землю й втратив свідомість.
Хто міг протистояти такому сильному противнику?
"Бум-бум-бам!"
Неперервна серія ударів впала на груди Наньгун Левюня.
Наньгун Левуні постійно відступав, його рот виривав кров, але його очі залишалися такими ж непорушними!
Зустрівшись очима з цими глибокими, як океанічна безодня, оком Нанґун Люнья, серце Отця Маньхуана чомусь раптом тремтіло і мимовільно зародилося відчуття страху.
Як він міг відчути цей страшний страх перед молодим чоловіком, який поступався йому в силі? Батько Маньхуан вважав це неймовірним.
Усі присутні вже були розбиті синами Маньхуана в пухах і прах, навколо яких панувала повна розруха.
У очах Наньгун Левюня мигнув холод!
Це була битва, але Су Ло досі не вийшла. Це могло бути лише одне пояснення...
— О небеса! Шлюбні покої горять!
Невідомо хто раптом викрикнув цю фразу.
Почувши ці слова, Отець Маньхуан розтягнув губи у посмішку.
Його співробітниця з Юнь Ці проектувалася на тому, що пожежа у шлюбних муках буде сигналом. Раз кімната горить, значить його місія виконана.
- Відходимо! - Батько Маньхуан.
Батько Маньхуан вже давно наводив довідки і знав, що тут є таємничий Пан міста з надзвичайною силою - брати Кристалальні Дракони загинули саме від його рук.
Тому він боявся, що запеклий бій призведе до непередбачуваних наслідків і поспішить втекти разом з синами.
У цей момент тіло Наньгун Люня покреслилося.
Він дуже жалкував.
Якби колись він почав застосовувати таємну технологію меча, залишеного Паном міста, сьогоднішні події не дійшли б до такого ступеня.
Тіло Наньгун Левюня захиталося, і тепер він був виснажений до межі.
Але він, як стріла, кинувся в сторону палаючих шлюбних спокійів!
Ло-Ло!
Метою тієї групи був не він, а Су Ло!
Через короткий шлях, який зазвичай мав Нанґун Льюньюн, тепер йому було важко подолати за мить. Він тяжко поранений, спотикався і падав безліч разів, аж поки не дістався кімнати нового шлюбного життя...
Але до цього моменту кімната вже була охоплена бурхливими полум’ям.
Вогонь був лютим і нестримним.
Очі Наньгун Левуня налились кров’ю, готові лопнути від напруження!
Він ледь не впав головою вперед!
Наньгун Левюнґ помахнув рукою, і потік води вирвався з його тіла, тягнувшись на розбурхане полум’я.
У той же час його поранлене тіло, швидко як блискавка, міталося всередину охопленої вогнем кімнати.
Усередині, крім спаленої дотла меблів, не було нічого.
Наньгун Люунь метался всюди, але так нічого і не знайшов.
— Ло-Ло! — У очах Наньгун Левюня спалахнув жах!
Ні! Ні! Немає її!
Су Ло зникла, наче розчинилася в повітрі!
Саме в цей момент з-під землі прорвався маленький паростки. Ріст дерева зростав дедалі більше, і незабаром його почав рости Льоун.
Наньгун Люнґун дізнався про це — Змінене дерево Акації Су Ло.
Виявляється, Су Ло заздалегідь підготувала два варіанти. Сяо Шень Місяця заховала в кутку ліжка, навмисно дозволивши Юні Ци виявити його.
А змінене дерево Акації перетворилось на насінину і глибоко закопалося в землю...
Ветро Зміненого дерева Акації зклалися в два ієрогліфи.
Глава 3099
Юнь Ці.
Саме цьому Су Ло навчила його раніше.
Два слова: « Юнь Ци» пояснювали все.
— Пф-т... — Наньгун Люнґун, чиє тіло і так перенесло жахливі удари, почувши цю новину, викинув повний рот крові, яка фонтаном бризнула назовні.
- Пане Наньгун!
Група людей, що слідували за ним, жахнулася і почала кричати.
Вони безпорадно дивилися, як ця фігура, володіє незрівнянною красою, падає прямо в них на очах...
Святий старійшина поспішно кинувся вперед, підхопив Наньгун Левуня і швидко натиснув на кілька акупунктурних точок на його грудях.
Насправді, Отець Маньхуан залишив на грудях Нанґун Ляйня сорок дев'ять відбитків ладаном, і ці відбитки постійно спалювали шкіру Наньгун Люнюня, проникаючи потім у внутрішні органи...
Хоча біль прошив до кісток, Нанґун Люнь терпів увесь цей час і не кашляв.
Але коли він почув цю приголомшливу новину, його тіло не витримало і впало у пориві гніву та розпачу.
Тепер Святий старійшина натискав одну за одною на крапки.
Але -
Скрині вогню, які спалюють тіло Нанґун Люня, ніяк не могли погасити.
Біечен Юін, спотикаючись підповз до них. Побачивши Нанґун Люуня в такому стані, він відчув гострий біль у серці:
— Як же так? Святий старійшина, благаю, спасіть його! Якщо горювання продовжуватиметься, він помре!
Обличчя святого старійшини виражало велику проблему.
Хіба він не хотів вилікувати його? Але в нього просто не було способу.
З його силою він зовсім не міг контролювати поширення цього зоряного вогню.
Святий старійшина безпорадно похитав головою, обличчя його затемніло.
— Ні, не може бути способу! Рятуйте його, швидко рятуйте його! Якщо Ло-Ло повернеться і побачить його таким, вона зійде з розуму! — Побачивши, що розкішний червоний халат Наньгун Левуня пропалий до чорноти, очі Бієчен Юіна почервоніли.
Чому небо таке жорстоке?
Чому в найрадісніший момент вони приносять йому таке знищення?
Куди ж подівся Су Ло?
Святий старійшина подивився на Нанґун Люня і тихо сказав:
- Якщо тільки Грандстер Юнь або Пан міста особисто не прибудуть, чи він сам не відновить своє тіло, інакше...
Ситуація була дуже брудною.
А в той час Су Ло вже була викрадена Юнь Ці.
Всю дорогу вона була без свідомості.
Су Ло не знала, скільки днів пройшло.
Коли вона відкрила очі, то виявила, що зовні яскраво світить сонце, світло було добре як ніколи.
Су Ло відчула, що промені осліплять очі і підняла руку, щоб спрямуватися від світла.
— Очнилась? — Юнь Ці сидів прямо поруч з Су Ло.
Протягом усіх цих днів він зберігав цю позу мовчки охороняючи Су Ло, жадібно розглядаючи це обличчя, яке змусило його серце битися частіше.
Хоч би як змінилася її зовнішність, вона залишалася єдиною прихильністю в його серці.
- Де ми? — Су Ло закрила очі.
Вона не хотіла розмовляти з Юнею Ці, але їй доводиться прихиляти голову під дахом. Їй треба було з’ясувати, що́ вона робить для того, щоб зважити план втечі.
— Ще через годину ми увійдемо в місто Демонів. У майбутньому ти будеш слухняно стояти поряд зі мною, і ми будемо щасливі жити разом у місті Демони, добре? — Юнь Ці серйозно дивився на Су Ло, в його очах читалася надія.
Су Ло усміхнулася:
цей жарт зовсім не кумедний.
— Я не жартую з тобою, - серйозно поправив її Юнь Ці.
— Тоді я навчу твої мрії занадто гарні, чи не пора прокинутися? « Тон Су Ло був повний сарказму і глузувань, — каже вона. — Він не шкодував про свої почуття.
- Ло-Ло, як наші стосунки могли стати такими напруженими? Колись ми так любили один одного...