Розділ 3026
Е Цинчен мало не зійшла з розуму від злості.
Спочатку вона планувала привести Наньгун Льов'я, щоб він став її чоловіком, але хто б міг подумати, що замість цього вона лише допомогла Су Ло!
Хоч би як вона злилася, їй залишалося лише покірно дозволити собі себе зачинити.
Інцидент з Е Цинчен був лише епізодом.
Пан Шефе подивився на Нанґун Левюня та інших, в його очах на мить відобразилася складна гамма чуття.
— Ви пройшли довгий шлях і втомилися з дороги, відпочиньте як слід, а про решту поговоримо пізніше, — сказав Шефе по І Мо та Ченю. — Добре попіклуйтеся про дорогих гостей.
Сказавши це, Шефе кинув глибокий погляд на Су Ло, розвернувся і пішов.
Його видалена фігура здавалась самотньою і понурою.
Су Ло не стрималася від запитання:
— Здається, пан Шефе не дуже радий?
І Чен дуже зітхнув:
Можливо, тому що ти не змогла успішно прорватися на рівень грандмайстера-алхіміка і шанси на вилікування цієї людини надто малі...
- Не прорвалася на рівень грандмайстера-алхіміка? — Су Ло люси закоїла очі. Хто сказав, що вона не прорвалася?
« Якщо б прорив був успішним, Дев’яті Небес би вдарила грозова скорбота, — з жалем подивився на Су Ло і Ченя.
Оскільки Су Ло вийшла з дому, грізний ураган не пішов на компроміс, всі вважали її невдалою.
Почувши, що Су Ло не вдалося стати грандмайстром-алхіміком, Юнці миттєво розплинувся в усмішку, яскравою, як найпрекрасніший літній квітка.
— Не вийшло? Нічого страшного, Ло-ло, я обов'язково допоможу тобі знайти Дев'ятизіркову траву Ясного Взора, - весело сказав Юньці, звертаючись до Су Лок.
Су Ло закоїла очі.
- Можеш знайти Дев'ятизіркову траву Ясного Взора? — Су Ло холодно усміхнулася. — Чи не у тебе є моя Дев'ятизіркова трава ясного Взора?
— Хехе-хе, - сухо розсміявся Юньці. Бачачи лютий вигляд Су Ло, він не тільки не розлютився, але й відчув щось знайоме і рідне.
Просто дивитися на неї ось так, бути поруч і розмовляти з нею - Юньці вважав це вже великим щастям.
- Коли прийде час, я подарую її тобі, домовилися? — Юньци сяяли від радості. Коли Ло-ло опиниться у World Демони, ось тоді він і подарує їй траву, а зараз ні за що не віддасть.
Су Ло холодно фирконула:
- Залиш цю Дев'ятизіркову траву Ясного Взора собі, вона мені дар не потрібна.
Се промовивши Су Ло, потягла Нангуня за собою, сяючи усміхаючись:
— Пошли.
Су Ловела Наньгун Левюня.
Наньгун Левуні весь цей час був похмурішим хмарами, але в цю мить його обличчя трохи пом'якшилося. Він кинув на Юньці погляд, повний не прочитаного сенсу, підхопив Су Ло на руки і відлетів геть.
На лобі Юньці здулася синя вена.
Коли він прийшов у себе, то виявив, що брати І Мо і Чен дивляться в тому напрямку, де зникло Су Ло та Наньгун, з таким же нечитованим виразом обличчя.
Юньці: "...
Нинішня Ло-ло дуже популярна. Юньці відчули небувале почуття кризи.
Су Ло і Наньгун Левуні віддалилися далеко за межі поселення племені, до тихого та усамітненого подвір’я.
Тропінка петляла в тіні дерев.
Над нею розкинулась прекрасна квіткова пергола.
Під перголою стояв вишуканий кам'яний стіл, оточений камінними табуретами. Все виглядало красиво і вишукано.
Однак умови для Наньгун Левюня і Су Ло не мали значення.
У цей момент вони дивилися один на одного, і в їхніх очах сяяли п’яні зірки.
Алі губи повільно наближалися... Наближалися...
ти справді вмієш вибирати місця.
Саме в цей момент з'явився той, хто зіпсував всю атмосферу.
Цим чоловіком був Оуян Юньці.
Глава 3027
Хоча Юньці посміхався, дивлячись на Су Ло, в його очах спалахнув холодний блиск!
Наньгун Люунь глибоко нахмурився.
Су Ло миттєво похолодила і сердито втупилася на Юньці:
- Навіщо ти переслідуєш нас?
Юнці з невинним виглядом відкинулися на кольорове перголу, заклавши руки за голову, і задумливо втупився у лазурне чисте небо, ліниво вражений:
— Пейзаж тут просто чудовий, найспекотніший сон після обіду.
Су Ло: ""
Чи зможуть вони з Наньгуном продовжити поцілунок?
- Йдемо! — Су Ло сердито потягла Нангун Люня за собою.
На губах Натан Люуня грала легка усмішка, повна потворства і ніжності до Су Ло.
Вона в одній команді, вони разом противляться Оуян Юньці - це відкриття значно покращило настрій Нанґун Левюня. Увесь похмурий час подорожі розпорошився від усвідомлення того, що серце Су Ло належить йому.
Цього разу Су Ло привела Наньгун Левуня до бамбукової гаї.
Тільки вони зібралися зрадитись ніжними, обійнятися і вилити один одному душу, як раптом ...
— Ах, тут віє легкий вітерець, прохолодно і свіже, тішить серце, гарне місце, добре місце.
Юніці невідомо звідки вилетів, тримаючи в руці складний віяр, і, немов витончений благородний пан, почав обмахуватися ним.
Обличчя Су Ло потемнело.
Вона втупилася на Юньці.
Юньці ж, обмахуючись віялом, дивився у небо, ніби там був якийсь неймовірно чудовий пейзаж, від якого він не міг відвернути очей.
Су Ло відчула безсилість і крикнула Юньці:
- Ти не можеш просто дати нам побути наодинці?
« Будьте здоровими, — з усмішкою відповів Юньці, дивлячись на Су Ло.
- Ти так себе ведеш і говориш, що не заважаєш? — Су Ло закоїла очі.
В минулому житті вони були знайомі так довго, і спосіб Юнці завжди був чином підступного, але благородної та стриманого еліти. Ще ніколи він не поводився так безсердечно, як тепер!
— Хіба це вважається перешкодою? — Юньці гримнув себе по лобі, потім відсунувся на метр назад і знову подивився на Су Ло. — А так?
Віддихнувшись ще на метр, він знову з посмішкою подивився на Су Ло:
- Тепер я вам точно не заважаю, вірно?
Су Ло: ""
На жаль, Юньці не поступалася силою Нангун Левюня. Інакше вона б просто прикрила його і відправила в політ, не давши можливості так нав'язуватися.
— Підемо в дім, — з жахом задрижала Су Ло, відкинувши ідею романтичного усамітнення на волі з Нангун Левунем.
На будівництво, яке так довго існувало, було повністю зруйновано Юньці.
Дивлячись на обличчя Су Ло, Юнці чомусь відчув себе чудово.
Оскільки він може впливати на її емоції, це принаймні доводить, що в її серці все ще є місце для нього, вірно? - Юньці подумки міркували.
Але саме в цей момент...
Наньгун Лууні раптово обернувся і, зосередивши звук у тонку нитку, передав Юньці одну фразу.
Тільки коли вони досягли піку їхньої сили, можна було використовувати техніку передачі звуку, щоб спілкуватися один з одним так, що сторонні нічого не помітять.
Невідомо, що саме сказав Наньгун Люні, але Юнці відразу звузилися.
Він знущався на Нанґун Левуня, і в його погляді спалахнула лють!
"Наньгун Люуню, ну і що, що ти тимчасово взяв верх? Ло-ло врешті буде моєю, я - її доля!" — холодно вимовив про себе Юньці з рук кулаків.
Далі Юньці продовжували слідувати за ними скрізь.
Коли Су Ло повернулася в кімнату, Юнці розлігся на карнизі даху.
Коли Су Ло пішла в кімнату для алхімії, Юньці притулився до стовпа біля входу.