Глава 2990
Коли вона закінчила, то вистрілила вперед сім довгих і гнучких золотих лозинок. Вони вправно й обережно обійняли людей, що лежать без свідомості.
Су Ло була в захопленні і нагородила Змінене дерево Акації схваленим поглядом.
Допомагати господині вирішувати проблеми — ось що завжди було головною спонукою для Змінного дерева Акації!
Отримавши схвалення від Су Ло, дерево ледве не пустилося в пляс з переповнення його збудження.
— Йдемо швидше, — сказала Су Ло. — Земля під ногами крутиться дедалі швидше.
Її тривожне передчуття закутіло серце, наче тінь.
Божий маленький дракон і Маріонетка Бога Бітви повернулися в Просте володіння Су Ло. Маленький лис-собол влаштувався у неї на плечі, вказуючи дорогу.
Змінене дерево Акації, перебираючи чотири корені-ногами, постійно слідувало за Су Ло.
Су Ло швидко мчала до місця, де раніше був Святий лорд-старійшин.
Всю дорогу вона носила наче вітер і блискавка, витискуючи з себе всі сили.
Але невдовзі Су Ло відчула себе погано.
— Що таке? — запитала вона Малого лиса-соболя.
Дитина з спантеличеним виглядом почухав затилицю. Чому в нього з’явилось відчуття, що вони знову повернулися на своє колишнє місце? Він сам нічого не розумів.
Су Ло і маленький лис-собол переглянулися в замішанні.
— Давай спробуємо ще раз! — Су Ло зрозуміла, що потрапила в якусь формуцію, тому й не може вирватися.
Маленький лис-собол серйозно кивнув.
Наприклад, працюючи в парі, вони вибрали напрямок і вирушили знову.
Але, пройшовши якусь відстань, Су Ло з розпачем виявила, що вони... Знову прийшли на вихідну точку.
Маленький лис ткнув двома вказівними палицями собі під ніс, змальовуючи крайній ступінь образи і готовність ось-ось розплакатися.
- Це все я винен... Якби я теж пройшов еволюцію, то зміг би допомогти Господині... — Дитину охопило почуття вини.
І правда, спочатку Малий лис був на одному рівні з іншими тваринками, але після того як маленький Божений Дракон, змінене дерево Акації і Маріонетка Бога Бітви еволюціонували, він залишився єдиним, хто не пройшов через це, а його вміння застрягли на рівні колишньої слави.
Раніше його здатність автоматично знаходити шлях дуже допомагала Су Ло, але коли рівень Сю - Ла ріс, то він почав хапати сили.
Су Ло з жалем тремтіла його по голові:
- Не хвилюйся, ми обов'язково знайдемо спосіб і для твоєї еволюції.
Хоча вона це сказала, в глибині душі Су Ло не була впевнена.
Маленький Божевільний Дракон еволюціонував завдяки чорним креслярським ядрам, змінене дерево Акації - поковтнувши Сяо Мейхуа, у Маріонітки Бога Біттви був камінь, залишений названим батьком... Який же артефакт для еволюції Малого лиса-соболя?
І Су Ло, і лисо-собол були в тупику.
У той момент, коли вони мовчки дивилися один на одного, в очах Су Ло раптово минув вогник.
Щось відбувається!
Су Ло вловила слабкий, непомітний звук.
Шуршаючий, ясний чутний і то з'являється, то зникає.
Чи це Святий лорд-старійшин чи Наньгунг Люунь?
У очах Су Ло спалахнула радість.
Але її брови швидко нахмурилися.
Не схоже.
Тому що там був не один і не два людини. Судячи з звуку кроків, це була велика група людей, принаймні людина п'ятдесят.
Велика група людей у Примарному каньйоні?
Інтуїція підскакувала Су Ло, що нічого доброго чекати не варто.
Вона вже збиралася разом з Зміненим деревом Акації сховатися в укриття, але не встигла навіть просунутися з місця, як її виявили.
Почувся свист розсіяного повітря, замікали тіні, і коли Су Ло прийшла в себе, вона виявила, що вони з деревом оточені великим натовпом.
Ці люди... Виглядає дуже примітивно.
В основному це були юнаки та чоловіки середніх років, з шкірою старої бронзи, що скидалася на сонце. На плечах у них були шкури, на стегнах — шкіряні спідниці. Вони виглядали як справжні дикуни.
Глава 2991
Вони були одягнені в стилі стародавніх племен.
Суламітка пильно дивилася на них.
А ця група людей у даний момент так само обережно розглядала Су Ло.
У цій напруженій атмосфері з натовпу раптово вийшла дівчина.
Вона була одягнена в гарне плаття з шкур, фігура її була звабливою, а обличчя - дуже миловидним.
Вона кинула один погляд на Су Ло, і в той же мить на її гарненькому личку з'явився вираз незадоволення.
Її тонкі, вигнуті брови щільно зрушилися і погляд став прискіпливо та оцінююче ковзати по Су Ло зверху вниз.
- Хто ти така? Вона дивилася на Су Ло згори вниз, показуючи свою вищість.
Су Ло не мала жодного уявлення, чим могла образити цю особу, але чітко відчувала сильну ворожість.
— Мене звати Су Ло. А як величати панночку? — У чужому даху треба нахиляти голову.
Ці люди виглядали як корінні жителі Примарного каньйону. З огляду на те, що вона заблукала, Су Ло довелося бути обережною.
— Су Ло? Ніколи не чула! Мені плювати, хто ти така! Негайно забирайся звідси! - Голос дівчини був різким і повним образи.
Су Ло злегка нахмурилася.
Хоч би якими добрими були ваші батьки, Су Ло не легко контролювати себе.
Су Ло розвернулась і пішла геть.
З таким натовпом їй дійсно не впоратися в відкритому бою, але ось по-тихому схопити одного-двох, щоб розпитати дорогу, буде зовсім складно.
Коли дівчина побачила, що Су Ло так просто розвернулась і йде геть, то ще більше розізлилась на неї.
Будучи дочкою вождя Огненого Клінка, діва Е Цінчена звикла робити все, що їй заманеться, і поводилася як принцесо, якої ніхто не відважився перечити.
— А ну стояти! — Е Цинчена вказала пальцем на Су Ло і розгнівано вигукнула.
Су Ло холодно посміхнулася про себе.
Нечувши слів І Цінчена, вона далі уникала.
— Эй, я з тобою розмовляю! Стояти! — Е Цинчен пішла на погоню за Су Ло і одночасно рявила на інших: « Ви що, померли всі? А ну швидко зупиніть її!
Стояло Е Цинчен віддати наказ, як у лісі попереду замієнні тіні.
Коли Су Ло доглянутись, то виявила, що група чоловіків у шкурах щільно оточила її.
Су Ло глибоко нахмурилась, обернулася і збудилася на Е Цинчен:
- Чого ти хочеш?
- Думаєш, тут прохідне подвір'я. Хочеш піти? — Е Цинчан зверлила очі на неймовірне прекрасне обличчя Су Ло, і від заздрості її очі здавалося металами блискавки. - Уйті можеш, але залиш той маленький звірок на плечі.
Почувши це, Су Ло відразу ж знущалася.
- Це що ж, пограбування? — Су Ло схрестила руки на грудях і з напівулибкою подивилася на Є Цинчен.
- Грабіж? Ха! Я скажу тобі так: це плата за те, що ти розмовляла з Принцесою - Е Цинчан була повна самовпевненості і самовдоволеності. - Я витратила на тебе стільки слів, так що забрати твого звіра — це ще деше.
Вираз обличчя Е Цинчена був настільки природним у своїй нахабстві, що Су Ло втратила дар мови.
— Ідіотка, — холодно кинула Су Ло два слова.
- Що ти сказала? — Е Цинчен миттєво підстрибнула на місці і люто закричала на Су Ло.
- Я сказала, що ти самозакохана ідіотка. Тепер розчувала? — Холодно посміхнулась Су Ло.
Вона знала, що Е Цинчен навмисно провокує її.
Але що з того? Терпіти приниження і мовчки зносити виття цієї дури вона точно не збиралася.
— Ты! — Е Цинчен шалено затонула ногами і завмерла на своїх людей: « Ви чули? » Ви всі чули? Вона мене образила! Чому ви ще не напали? Чого вилупилися?