Розділ 2966
За цей неймовірно короткий період часу Нанґун Люнь зробив неможливе: учень не просто порівнювався з вчителем, він став його наче лазур, що народжується з індіго, але сяє яскравіше самої рослини.
— Как... Як це могло статися? Твоя сила... Звідки вона взялася? - Її Величність Імператриця в жахі і нерозуміння витарчалася на Нангун Люня, який повільно, розмірним кроком наближався до неї.
У цю мить все перевернулося з ніг на голову. Раніше саме імператриця звисала над ним, наказуючи йому здобути славу і владу. Але скільки часу минуло з того часу? Нічого, а ситуація змінилася на діаметрально протилежну. Тепер це Імператриця була жалюгідно замкнена в блискучій клітці з блискавиці і не могла навіть поворухнутися, щоб уникнути розряду, тоді як Наньгун Левун міцно стримував ініціативу у своїх руках.
Губи хлопця торкнулися ледь помітної, сповненої холодної урочистості усмишка, і він став свідком своєї в’язниці з виглядом кота, який помив мишу.
- Ти був шпигуном з самого початку! Ти людина з Чистилища! Імператриці буквально впилися поглядом у Наньгун Люня, і її очі плювалися такою лютою, неперевірливою ненавистю, що вона могла б спопелити його на місці.
Вона давно підозрювала, що за особою Ло Іна ховається хтось інший, який має таємне минуле, але їй і в голову не могло прийти, щоб люди з Чистилища були настільки зухвалими. Проникнути в саме серце "Коварного Шипа", діяти настільки відкрито і планомерно... Це було за межами її розуміння.
Наньгун Левуні відповів на це лише видав високомертний, демонічний смішок без підтвердження і не заперечуючи її слова. Він не повідомив Імператриці, що насправді є учнем самого Господа міста. Якби вона дізналася про це, її розум напевно повністю помучився б від люті та безсилля!
— Ти можеш звинувачувати в цьому тільки себе. Ти зробила жахливу помилку, коли видала наказ про обов'язкового вбивства Ло-Ло - зробив він.
Його голос лунав безсердечно і холодно, в ньому не було ані краплі співчуття - тільки морозна стужа, що копіювалася протягом трьох тисяч років.
— Су Ло? Ти вступив у "Коварний Шип" тільки заради цієї дівчини, Су Ло? — Імператриця мимовільно захиталася, наскільки дозволяли клітини.
Ця правда зворушила її до глибини душі. І все ж, при всій своїй неймовірності це пояснювало абсолютно все. Зрештою, Лоіна була першою справою після приходу до влади — відмінена тим самим кривавим указом проти Су Л.
— Ты... ти насправді... - Імператриця затремтіла всім тілом, її голос перервався, а слова застрелили в горлі від обурливого обурення.
Вона наївно думала, що Ло Ін втратив голову від чар Су Л в Мірі Бай Цзе, але хто б міг подумати, чи правда виявиться глибше і страшніше... Знову через цю кляту дівчину! Су Ло, будь вона невдала!
Наньгун Левюнґ продовжував наступати, скорочуючи дистанцію за кроком. І з кожним його рухом блискуча клітина зі блискавиці стискалася, стаючи все темнішою і теплішою. Імператриця у розпачі послала всю свою духовну енергію, щоб протистояти жалюгідним розрядам. На деякий час це допомогло їй стримати напади, але обидва вони добре розуміли: якщо так піде і далі, то Імператриці залишиться лише один шлях до неминучої загибелі.
Наньгун Левуні діяв впевнено, не знаючи страху. Він повністю контролював ситуацію. Імператриця ж була пов'язана по руках і ногах, не в змозі знайти вихід з пастки.
Коли між ними було всього десять кроків, в очах жінки пром’яв неприхований страх. Вона пильно стежила за кожним рухом, вважаючи його миттєвим до фатального зіткнення.
Десять кроків.
Дев'ять кроків.
Вісім кроків.
І ось, коли в глибині душі Імператриці вже зародилася слабка надія на якусь осичку ворога, Наньгун Льюні раптово завмер. На його обличчі промайнула крижана висмішка, яка не віщувала нічого доброго.
У наступну мить з-під його пальців вирвалося гостре лезо вітру - її найпотужніша атака, спрямована прямо в життєво важливу точку. У ту ж секунду силует Наньгун Льоуня тремтів, і він швидко зник, наче розчинився в повітрі.
— А-а!
З грудей Імператриці вирвався приглушений стогін болю. Кривдіння вітру повинно було проколоти її серце, але в останній момент вона встигла скинути руку, закриваючись від смертельного удару. Яка ж колосальна сила, що вклала у цей напад Наньгун Люнґун! Хоча рука Імператриці нанесла головний удар, лезо прошило її тіло і встромило у груди, намагаючись до самого серця.
Стала вітру в її грудну клітку на три цвянки. Якщо б не перешкода у вигляді руки, Імператриця була б вже мертва. Але через цю доле секунди основна атака була ослаблена, і хоча рана було дуже важкою, прямий погрози життя в цей момент не з'явився.
Глава 2967
Саме в цей момент на тому самому місці, де повинен був виявитися сьомий крок Нангун Люня, зіткнулась з повітря примарна фігура. Спочатку вона була ледь помітною, але швидко набула щільності і стала живою людиною.
Якби Су Ло була тут, вона б відразу впізнала приходька. Це був не хто інший, як Юнь Ці — Володар демонів з роду Демони.
Імператриця, обливаючись кров'ю, злотила на нього:
— Ты... Ти весь цей час сидів у засідці! Чому ти не вийшов раніше?
Кров постійно тече через рану на її грудях. Її смерть поки не загрожувала, але сили Імператриці через цю атаку зменшилися майже наполовину. Вона була виснажена і зла.
На губах Юнь Ці грали ледь помітну холодну усмішку. Він навіть не шевельнувся, але в наступній мить його рука вже мертвою хартія зачепила горло Імператриці. Та заніміла від несподіванок і жаху. Вони були союзниками, вони домовилися про співпрацю! Чому Юнь Ці намагається її вбити?
- Що... Що ти робиш? — Прохрипела вона задихаючись. Її очі були повні гніву і непорозумінь.
- Ти весь цей час тільки і думала про те, як вбити Су Ло? « Обличчя Юнь Ці, зазвичай таке прекрасне, вмиг було спотворене люттю. Воно стало лютим, страшним і зовсім невпізнаним.
Імператриця спочатку намагалася протестувати, але коли побачила вираз його обличчя, відчула, як її серце йде в п'яту. Їй стало по-справжньому страшно. І все ж, подолаючи слабкість, вона прошила:
- Що тобі до того, хочу я її вбити чи ні?
Пальці Юнь Ці на її шиї зомкнулися ще міцніше!
— Кх... — Перед очима Імператриці поплили темні кола, а в голові зашумилося. Дивлячись у спотворене ненавистю обличчя Юнь Ці, вона все зрозуміла.
І раптово вона розхвилювалася. Це був божевільний сміх, від якого на очах виступили сльози.
— Ти любиш її! Ти справді закоханий в цю дівчину, Су Ло! — Викрикнув вона з цілковитою впевненістю.
Юнь Ці не заперечив цього, але й підтверджуючи не спішив. Його хватка стала майже нестерпною. Імператриці придбали синюшний відтінок, вона була в крокі від непритомності.
Повелитель Демони проричав їй в самому обличчя своє останнє попередження:
- Цього разу я залишу тебе живим. Можеш будувати козні проти Нанґун Люуня, мені плювати. Але якщо ти посмієш вражений хоч один волосок на голові Су Ло, я особисто відправлю тебе до того світла, і місця для поховання тобі не знайдеться!
З цими словами він розтиснув пальці, і тіло Імператриці мимовільною купкою ковзнуло на землю.
- Кхе-кхе-ке! — Вона зайшла в корабельному кашлі, жадібно хапаючи ротом повітря. Її погляд, повний отрути і затаваної злоби, був встрелений у спину Юнь Ці.
« Оуян Юнь Ці, ким ти себе вважаєш? Насправді ти такий же, як я - жалюгідне ніщо, яке ніколи не любитиме у відповідь!»
Але Юнь Ці вже не чув її мислих проклять. Він швидко вибирався. Зовсім недавно він намагався використати Імператрицю як приманку, щоб спровокувати Нангун Люня на атаку. Юнь Ці був упевнений: зроби Нангун ще один крок, і він зможе з ним розділитися.
Але цей « один крок» не був питанням фізичної відстані. Це було питання проникливості. Наньгун Лууні розгадав мотиви Юна Ці. Він знав, що на полі бою присутні два могутні вороги і якщо вони об’єднають зусилля, то він опиниться у дуже скрутному становищі.
Але, перебуваючи в такій пастці, Наньгун Люні не просто хотів втекти, але й завдав болю Імператрицю перед самим зникненням. Така проникливість, рішучість і спрага до дій були винятковими.
Юнь Ци миттєво відкинув залишки нехтування суперником. Той чоловік, який підкорявся серці Су Ло, був справжнім випробуванням.
« І все ж, Ло-Ло, ти завжди повернешся до мене» — з непохитною впевненістю подумав він про себе.
Тим часом Наньгун Левуні швидко догнав загін. Су Ло, побачивши його, просяяла з радощів. Вона відразу ж кинулась до нього назустріч, вірно заглядаючи в очі:
— Ну як? Вона тебе не скривдила?