Розділ 2934
Су Ло інстинктивно відступила на три кроки.
- Що... Що тут сталося? - Голос Су Ло був ледь чутний, такий тихий, ніби душа її покинула тіло.
Наньгун Луюнь, з закритими очима, як і раніше зберігав мовчання.
Він не хотів лякати її і не намагався змусити її турбуватися навмисне - він лише хотів, щоб вона зрозуміла серйозність нинішнього стану.
Якщо клон Демони почне ще масштабне вторгнення, то до того як його рани загояться, він може не захистити її.
Су Ло дивилася на спину Наньгун Льов'я.
Його спина була найбільш досконалою з усіх, що їй доводилось бачити. Шкіра, яка була ніжною і білою, наче вишукана порцеляна, мала бездоганну гладенькість; сама статура могла дихати прихованим силою. Навіть найзахопливіші епітети не могли б описати це видовище.
Але саме ця досконала спина була вкрита шрамами від хлиста!
Кожен рубець ішов глибоко в тіло, шкіра була розсіяна і вивернута назовні, краю ран зяяли не можуть затягнутися.
В одну мить очі Су Ло налились кров'ю, і сльози одна за одною по її білосніжним щокам.
Довкола панувала цілковита тиша, не було чути жодного звуку.
Безмовні ридання Су Ло лухом віддавалися в просторому залі.
— Как... Це могло статися? — У голосі Су Ло чувся здавні всхли.
Наньгун Левюні з мирним виглядом вимовив:
— Не хвилюйся, скоро заживуть.
— Як я можу не хвилюватися? Ти мене за ідіотку тримаєш? Ці рани вже не один день, їм щонайменше кілька місяців! — Су Ло стиснула зуби. — Але чому протягом багатьох місяців рани від хлиста так і не зажили?
Вона підійшла до Нанґун Люню і встала прямо перед ним. Її погляд був серйозним і вимогливим.
— З твоїм рівнем розвитку і тілом звичайні рани від христа зажили б не протягом місяців, а кількох годин! Але зараз...
Наньгун Левуню обережно привозивно схвильовану Су Ло до себе, затягнувши її в обійми, і почав заспокоювати погладжування її тонкою спині.
- Його голос звучав рівно і холодно, але він був неймовірно надійний.
- Хто це зробив? — очі Су Ло палали люттю.
Наньгун Луюнь лише посміхнувся.
І Су Ло відразу зрозуміла.
Чи багато людей у цьому світі можуть завдати шкоди Наньгуні Люня? Крім її Величності Імператриці, хто ще міг це зробити?
— Шкода, що вона мертва, інакше я б відомстила! — Випалила Су Ло гнівно.
При згадці про це, красиві наче мечі, брови Наньгун Левюня здригнулися.
- Щось не так? — Су Ло помітила його дивну реакцію.
- Якщо не станеться нічого непередбаченого, вона ще з'явиться. Наньгун Люні раптом вагався, але вирішив сказати їй правду.
Він був абсолютно впевнений, що як тільки Імператриця повернеться першою, кому вона захоче помститися, буде Су Ло.
Хіба можна було в такій ситуації щось від неї приховувати?
- Ти хочеш сказати... Її Величність Імператриця не померла? — Су Ло зумлено розплющила очі. - Хіба названий батько не вбив її?
При згадці цього Наньгун Левюні теж втратив дар мови.
- Вчитель, схоже, дуже поспішав. Він з'явився і зник так швидко, що не дивно, якщо він щось пропустив - зітхнув Нангун Люнь.
Су Ло лише закоїла очі.
Як тільки названий батько почув новини про її матір, він відразу став таким ненадійним?
Су Ло подумала, що названий батько так хвилювався новинами про матір, і зовсім не пам’ятав подробиць...
— Названий батько і вчитель поїхали до Світу Духів на пошуки моєї матері, про це Су Ло не сказала навіть Святому лордові-старшею.
— Я знаю. Вони тебе призначили, Нанґун Льоунь з легкою усмішкою потріпнув її по голові.
Його усмішка була сонячною і сліпучо - яскравою. Дивлячись на нього спереду, ніхто б і не подумав, що він так важко поранений.
Його усмішка була такою яскравою, але коли він побачив її, Су Ло відчула лише біль у серці.
- Одного разу вб'ємо її! — З відвагою заявила Су Ло, потрясаючи кулачком.
Розділ 2935
Наньгун Левюнь посміхнувся:
- Твоєї сили поки недостатньо, а я так важко поранений. Не кажучи вже про її Величність Імператрице, навіть Оуян Юньці стане для нас величезною проблемою.
Су Ло не хотіла згадувати Юньці в присутності Нангун Люня і тому м'яко змінила тему.
— Ваші рани будуть дуже важко лікувати, — сказала вона.
Наньгун Левюнґ кивнув, ніби це було само собою зрозуміло.
Вдари, які особисто нанесли її Величністю Імператрицею були наповнені її внутрішньою силою та енергією. Хіба їх можна було легко вилікувати?
- Але у мене є спосіб. Я обов’язково тебе вилікую, — урочисто присягнула Су Ло.
- Ти ще не досягла рівня грандмайстера-алхіміка, тобі це не під силу, — Наньгун Люунь подивився на Су Ло з незрозумілим виразом. Його темні очі, глибокі, як туша, сяяли міріади зірок.
Слова Наньгун Люня мали подвійний зміст, і не варто було думати, що вона цього не зрозуміла.
Су Ло тнула його тонкою паличкою в груди:
— Навіщо стільки розмов? Я допоможу тобі помити спину.
Наньгун Левуні завжди був чисто дружнім. Навіть після пораненого він щодня приймав ванну.
Вода знову і знову потрапляла на рани, як вони могли швидко зажити при такому розкладі?
Су Ло дістала з свого особистого простору ціле відро Небесної духовної води найвищу якість.
Звичайна вода не повинна була торкатися ран, але Небесна духовна вода мала найвищі якості сама по собі цілющими властивостями, так що жодних проблем немає.
Інші благали б про єдину краплину, а Су Ло витягала її відерми спеціально для Нангун Левюнь прийняти ванну.
Легкі дотики, ніжне обмивання.
Су Ло дюйм за сантиметром очищала тіло Нангун Люня.
Верхня частина тіла помити було легко, але ось нижня ...
Наньгун Левуні піднявся на ноги. На ньому були лише тонкі шорти, а його довгі, ідеально прямі ноги, покриті ніжною шкірою, відливали жіночим сяйвом.
Наньгун Левуні своїми темними очима невідривно і серйозно дивився на Су Ло, і в його погляді читалася толіка жалю.
Су Ло навіть не наважувався відмовити.
— Добре, добре. Я допоможу тобі, я помогу, домовилися?
Су Ло посадила цього великої дитини, Наньгун Левуня, на попереднє місце.
Його ноги, довгі і стрункі, прямі та з сліпучо білою шкірою були просто втіленням спокуси.
Коли вона побачила це в Су Ло, то почала думати про кров і мало не втратила самовладання.
Наньгун Левюні, здавалося, не помічав її сорому і навіть прийняв спокусливу позу...
Су Ло: «...»
Вона підняла відро з небесною духовною водою.
Наньгун Люні подумав, що вона збирається полити його ноги.
Але хто б міг подумати, що після дзвінка води Су Ло з голови до ніг виявилася мокра.
- Ти що робиш? — Безмовно споглянув на неї Нангун Люнь.
Що роблю? Охолоджую свій запал! Інакше, чого доброго, втрачу голову, накинуся на нього і з'їм!
Су Ло мітнула на винуватця всього цього гнівний погляд і фиркала:
— Тут так душно і жарко, просто нестерпно.
- Тоді, може мені допомогти тобі помитися? — усміхнувся Нангун Люнь. Він явно був дуже зацікавлений.
У той самий момент, коли він вже готовий був схопити Су Ло, вона з гучним сплеском стрибнула у воду і зі сміхом запливла геть.
Бассейн був майже сто квадратних метрів завширшки і трохи більше метра завглибшки.
Вода в гарячому джерелі була кришталево чистою і переливалася бліками.
Як же давно вона не плавала.
Су Ло, наче рибка з гумою, насолоджувалася плаванням у воді весело.
Вона і сама не знала чому, але щоразу, коли Нанґун Ліюнь був поруч, він здавався їй непорушною горою, яка дає безмежне почуття безпеки.
Не треба було боятися переслідування, бо у неї був Нанґун Люнь.
Не треба було боятися інтриг і хитрощів, адже у неї був Нанґун Люнь.
Не треба було турбуватися ні про що, адже у неї був Нангун Люнь.
Тільки в цей момент Су Ло з надзвичайною ясностю усвідомила, яке важливе місце він займав у її серці.
Він поранений. Коли вона смиє з себе пил, то обов’язково допоможе йому зцілитися і вони разом будуть йти рука в руки по світу та разом долати всі труднощі.