Розділ 2928
Після слів Су Ло старійшина Тоба Е ледве не збожеволів.
Тільки тепер він зрозумів, що вони дійсно помилилися.
Та, що була раніше, дійсно була Яо Цзя, а ось ця, перед ними, і є справжня Су Ло.
Але в цей момент у них вже не було ніякого виходу.
Тому що їхня духовна сила була повністю знищена паном Лоном.
Тепер вони були схожі на тигрів з вирваними кликами і не представляли жодної загрози для Су Ло.
— Час вийшов, ви можете вирушати в останню подорож. Наньгун Люнґ поклав руки за спину і зухвало окинув поглядом цю юрбу.
"Останній шлях" про який говорив Нанґун Люнь, звичайно ж не означає, що він їх відпускає.
Він лише підняв одну вишукану руку.
Чорний вихір також закрутився навколо нього.
Очі Су Ло загорілися, вона поспішно підбігла і обняла Нанґун Люня за руку.
— Дозволь мені, - в її голосі звучала легка скромна усмішка.
Вона знала, що Наньгун Ляйню злиться на неї.
Наньгун Левуню важко фиркнув і відвернувся.
Навіть якщо він сильно злився на Су Ло, то не міг відмовити їй у прохання.
Су Лохикнувши, вона швидко розправилась з демонами одного за одним.
Адже за вбивство демонів давали окуляри бойових заслуг.
Усі ці люди перед нею були побиті і поранені Нанґун Левунем, у них не було сил чинити опір.
Коли Су Ло почала діяти, вони намагалися втекти.
Але коли вони впали в розпач, навколо нас з’явилася велика стіна.
Куди б вони не втекли, то не могли залишити цей простір.
Вони зневірилися, дивлячись на Нанґун Левуня.
Хто, крім нього, здатний на такі методи?
Цього разу Су Ло набирала окуляри бойових заслуг з особливим задоволенням.
В голові звеніло: "Динь-дінь, дон-дон".
Серце Су Ло співало з радістю, дивлячись на ці окуляри.
6500 очок.
7000 очок.
8000 очок.
9000 очок.
Швидше, швидше, скоро буде 10 000 очок!
Су Ло була в захваті.
9500 очок.
10 000 очок!
11 000 очок!
Зрештою Су Ло закінчила, коли лічильник досяг 13 000 окулярів.
Завдання, яке здавалося нездійсненним, з допомогою Нанґун Люня було завершено так швидко, що ніхто і очікувати не міг!
- Ти просто чудовий! — З радістю вигукнула Су Ло, обіймаючи Нангун Люня за руку.
Але прекрасне, як у небажителя, обличчя Нанґун Люуня в цей момент було похмуріше хмарі, чорні-чорні, хоч вижимай.
Су Ло показала мову.
Наньгун Люнь скинув її руку і рішуче закрокував геть.
Дивлячись на його віддаляючу спину, рішуче постановивши, серце Су Ло стисалося від болю, і вона поспішила слідом.
Су Ло слідувала за Наньгун Люнем крок у крок.
Наньгун Левуні йшов швидко, Су Ло також прискорювалася.
Наньгун Левуні сповільнився, і Су Ло також просувалася повільніше.
У той час до них навідався великий натовп людей у чорному з "Коварного Шіпа".
Побачивши Наньгун Левюня, всі вони виявляли глибоку повагу.
Бурлячий натовп в одну мить розступилася, створюючи широкий прохід, достатні для десяти чоловік.
Наньгун Левуні навіть не підняв очей, його обличчя було холодним і аура навколо нього — страшною.
З цим похмурим обличчям він пройшов крізь натовп.
Су Ло в голові зітхнула.
До цього моменту вона вже зняла чорну пов'язку, і надівати її знову було б незручно.
Чарівність обличчя Су Ло відкривалася перед очима всіх людей з «Коварного Шипа ».
Ці люди в чорному, можливо не знали інших, але Су Ло вони дізналися б, навіть якби вона перетворилася на попіл!
Розділ 2929
Адже всі вони отримували « Приказ про обов'язкове вбивство».
Всі вони бачили портрет Су Ло.
Тому її зовнішність була їм дуже знайома.
У цей момент, дивлячись, як вона йде за паном Ло Іном, наче його маленький хвостик ... Всі були збентежені.
У день смерті її Величності Імператриці спершу не зайнявся похоронами імперарійці, а відмінив « Приказ про обов’язкове вбивство» відносно Су Ло.
У всьому цьому... щось дивне і таємниче.
Зараз ніхто не смів проронити ні слова.
Тому що всі розуміли, що він міг швидко пересуватися до фортеці Юньфена з силою пана Лоа.
Але він вирішив піти пішки.
Це виглядало так, ніби він щось говорив чи демонстрував...
А цей маленький хвостик позаду нього тримався на відстані всього одного кроку.
Усім було відомо, що пан Ло Ін вкрай голзнув і не підпускає людей ближче ніж на три чжани.
Але Су Ло була всього в крокі від нього...
Люди з "Коварного Шипа" дивилися на Су Ло з несхвальною подивом.
У них не було особливої ненависті до Су Ло; вони раніше виявляли ворожість виключно за наказом Імператриці.
Новий імператор — це нові піддані. Тепер їхнім лідером був пан Ло Ін.
Тому навіть якщо пан Ло Ін вирішив негайно одружитися з Су Ло, вони б тільки зраділи і підтримали це.
У цій дивній атмосфері Наньгун Луюнь дійшов до вежі Юніфена.
І Су Ло мовчала за ним до самої вежі.
Усередині вежі Юньфен переховувався цілий світ.
Звисті драбини, численні сходи.
Попереду був високий і статичний силует.
На губах Су Ло грала легка усмішка, а серце сповнювалося радістю.
Слідувати за ним ось так, дивитися на його спину - яке ж це щастя.
Наньгун Левуні на одному подиханію піднявся на найвищий поверх вежі Юньфена.
Зайшовши всередину, він відразу спробував закрити її за собою.
Він хотів залишити Су Ло зовні.
Су Ло поспішно просунула руку в щілину, не даючи дверей закритися.
— Відпусти! — Голос Наньгун Люня був крижаним, з нотками нароченого байдужості і жорстокості.
Су Ло променично усміхнулась йому:
- Мені потрібно тобі дещо сказати.
Наньгун Левюнь зарозуміло фирснув:
— Не хочу слухати, уходи.
Су Ло таємно посміялася.
Цей гордий і незграбний чоловік... Якби він дійсно хотів прогнати її, хіба дозволив би йти за ним всю дорогу?
— Але я хочу сказати це тобі, — Су Ло покачала руку Нангун Люня, підняла свій гострий підборіддя, дивлячись на нього вологими, милі і живими очима.
— Хм! — Наньгун Луюнь зняв руку Су Ло зі своєю руки, виштовхнув її назовні і знову спробував закрити двері.
Але в цей момент Су Ло просто обняла Нангун Люня за його худорляву спину.
Цей чоловік, від одного похмурого погляду якого ніхто в « Колишньому Шіпе» не смів спати спокійно, у цей момент застиг.
Су Ло нехтувала його увагою, міцно обхопила руками тоненьку талію і притиснулася до нього.
Су Ло, тонку тканину одягу, відчувала жар його тіла.
— Я так скучала за тобою, що голос Су Ло був низьким, м’яким і ніжним, наче легке перо, яке зігнило серце Наньгуна Люня.
Ці прості слова мали величезну руйнівну силу.
Вони змусили владного і панівного лідера « Коварного Шипа», пана Ло Іна, заціпеніти на місці.
Його спина була напруженою, і він поквапився через довгий час.
Наньгун Люун обернувся. Його очі, глибокі і темні, як чорнила, пильно дивилися на Су Ло.
Су Ло прикусила нижню губу і боязко почала визнавати свої помилки.
— Я была помилялась... — Голос Су Ло був тихим, наче м'якування котеня.
Наньгун Левуні більше не намагався виштовхнути Су Ло за двері. Його обличчя залишалося похмурим, а голос холодний:
— У чому ж помилка?