Глава 2840
З неба зійшов могутній майстер, наче божество.
Його білі вбрання були чисті, як перший сніг, і розвіялися на вітрі.
Його обличчя було чудовим, наче коштовний нефрит і розкішне вбрання.
Його аура була сильною, могутньою і величною.
Його незрівнянна краса і дивовижний темперамент робили його схожим на вищого божество.
- Наставник! Це Наставник!
Су Ло була настільки схвильована, що ледь не розплакалася.
Ні в попередньому житті, ні у Су Ло не було батька, і вона ставилася до Грандстрара Жун Юню як до рідного тата.
У місті Чистилища вона винесла стільки образ, але ні словом не обмовилась про це стороннім людям.
Але варто було з'явитися її найближчій людині, Вчителю, як відчуття образи нахлинуло на неї з новою силою.
- Наставник! — Закричала Су Ло і кинулась до нього.
У цей момент обличчя Градочника почорніло.
Він схопив Су Ло за маленьку ручку, не даючи їй втекти.
Су Ло вирвала руку, обернулася і кинула йому:
— У місті Чистилища я не маю радості, а йду до Вчителя!
Сказавши це, Су Лолей полетіла до Жун Юню.
Протягом багатьох років він не відчував емоцій людини.
Але в цей момент він був глибоко уразливий...
У променях заходу сонця його одноока фігурка відкидала довгу тінь...
Усі дивилися на це, розгорнувши роти.
Су Ло... Вона справді!
Вона дійсно відкинула руку Градочника!
О боги!
Якщо Градочник візьме когось за руку, це найбільше щастя трьох життів, немає, тридцяти людей!
А вона ще й відмахнулася?
Яке марнотратство! Як же хочеться її придушити, а-а-ак!
Люди дивилися на Су Ло з заздрістю, ревнивістю і ненавистю, їхні очі почерпнули від заздрості...
А що ж Су Ло?
Залишивши всіх позаду, вона з радістю підбігла до Юни.
Лише тепер вона зрозуміла, що Вчитель був не сам.
У руці він тримав людину.
І цією людиною була...
Імператриця Коварного Шипа?
У цей момент навіть невтомна Су Ло осоромила.
Але Вчитель - найкращий!
Він все передбачив, все вчитав і вирішив всі проблеми ще до того, як вони виникли.
- Наставник!
Су Ло загорнулася в теплі обійми Юна.
Глядачі знову заціпеніли...
Сьогоднішній день приніс занадто багато жахів, у них кружляла голова, все здавалося якимось сном...
А що ж Грандстер Юнь?
Завжди відсторонений, холодний, благородний як божество, з патологічною тягою до чистості...
Він з легкою посмішкою поплескав Су Ло по спині.
- У-у, Наставнику вони мене ображали... — Су Ло без зупинки скаржилася.
Жун Юнь з усмішкою похитав головою.
Зазвичай ця дівчина виглядала сильною і незалежною, але зараз вона показувала свою рідкісну, по-дитячому вразливу сторону.
Жун Юнь ніжно погладив її по голові:
- Ну все, не плач, ти ж вже велика дівчинка.
Су Ло і не плакала, вона була просто ображена.
— Я не плачу! — Су Ло підняла на Учителя свої почервонілі очі і сердито подивилася на нього.
- Добре, добре. Моя Ло-Ло вже доросла, з чого б їй плакати?
Жун Юнь потішав Су Ло, наче маленьку дитину.
Глядачі були готові впасти в непритомність.
Одного Градочника, який балував Су Ло, було достатньо, щоб налякати їх до смерті. Хто міг уявити, що за спиною Су Ло стоїть ще і такий могутній захисник, як Грандюр Юнь...
Багато з них були шоковані через те, що їх били в груди.
Чому вони раніше не налагодили стосунки з Су Ло?
Хоча б просто заговорили з нею!
Тепер вже пізно щось говорити, про, як же вони жаліють...
Градочник з залізним обличчям спостерігав за цією зворушливою сценою між вчителем і ученицею. Його погляд був холодний як лід і різкий як ураган.
Глава 2841
Під крижаним поглядом Градочника всім стало не по собі за Су Ло, ніби їм самим в спину встромилися голки.
А Су Ло хоч би хни: базікала і сміялася.
Вона ніжно тримала Джун Юня за руку, щебеча « Наставник то, Наставниче се".
Обличчя Градочника стало чорним, як дно старого котла.
Він ступив до Су Ло, схопив її за шкарку і відірвав від Жун Юня.
— Наставник!.
Су Ло жалібно простягнула руки до Юню.
Градочник з похмурим обличчям шлепнув її по руках:
— Чоловікам і жінкам не личить торкатися один одного!
- Це мій Учитель! — Сю Ло обурився, витаривши очі.
- Він все одно чоловік! — відрізав Градочника з кам'яним обличчям.
Су Ло вирішила, що Градочник зовсім не милий, фиркала пару раз і відвернулася.
Вона знову включила примхливу дівчинку.
Градольник почувався безпорадним.
Бідний Градочник, володар миру, владний правитель земель, всемогутній правитель... але він зовсім не вмів умовляти маленьких дівчаток.
На мить він розгубився, не знаючи, що робити.
Цю тендітну дівчину не можна лаяти чи бити, навіть голос на неї підвищувати - як же важко їй догодити.
Але ось біда... Градочник просто хотів бути добрим до неї, хотів принести до її ніг все найкраще у світі, тільки б вона посміхнулася.
Побачивши цю сторону Градочника, Жун Юнь леґонька змахнув своїм віялом і тихо розсміявся.
Чого смієшся? — Похмурував Градочник, свердли поглядом Ґрандмаса.
Зря Жун Юнь з'явився тут і почав боротися з ним за увагу маленької Ло-Ло.
Жун Юнь проігнорував ревнощі Градочника і поманив Су Ло рукою:
— девочка, иди сюда.
Перед Жун Юнем лежала переможена Імператриця, а поруч - Нестямний Король-Леїв, який все ще був без свідомості, але продовжував намертво стиснути зубами її зап'ястя.
— Ура, ура! — З радістю вигукнула Су Ло і підбігла до них.
Операція за приманюванням пройшла успішно.
Який підступний Грандстер Жун Юнь... Він був у захопленні від того, що побачив.
Градочник: «...»
Він у безсилій люті стиснув кулаки!
Всі переживали за Градочника!
Їх треба задобрити, зголювати!
Але у нашого Градочника немає досвіду...
Коли його обличчя, не посміхаючись десять тисяч років, намагалося зобразити усмішку, це виглядало зловісніше, ніж плач ...
Імператриця повільно приходила на землю.
Насправді вона прокинулася вже давно.
Вона своїми вухами чула, як Градочник і Юнь змагалися за увагу Су Ло.
У цей момент вона хотіла померти.
Імператриця знала, що Су Ло важливо, але не підозрювала, настільки.
Два найвидатніших майстри, здатні одним топком ноги завалити цілий континент, відкрито і таємно боролися один з одним, щоб ублагти Су Ло... Це здавалося неймовірним, але відбувалося наяву.
Янь Хуа, о Ян Хоа... Як ви по - справжньому зачаровувались, що ці чоловіки все ще божеволіють від вас і зберігають вірність та любов до вашої дочки?
Су Ло присіла на коточки перед Імператрицею і з ухмилкою подивилася на неї:
— То це ви та сама Імператриця, яка уклала на мене наказ про обов'язкове вбивство?
Наказ про обов'язкове вбивство?
Як тільки почули ці слова, обличчя Градочника і Вчителя Юна миттєво потемніли!
- Який ще наказ про обов'язкове вбивство?
Двоє могутніх захисників запитали це в один голос.
У той же момент місто Чистилища накрила хвиля густої, що вбиває людей!
Глядачі були далеко, але навіть вони відчували, ніби чиєсь велетенська рука стиснула їхні серця грозою розчавити їх в будь-яку секунду.
Але найсильніший удар наступив на Імператрицю!
Під лютими поглядами двох незрівнянних майстрів на лобі Імператриці виступив холодний піт.
— Кажи!
Градочник мав вибухівку, і він вдарив без зволікання.