Глава 2752
Су Ло не рухалася з місця, вона стояла і спостерігала за цією лютою битвою.
Сьомий старійшина і Яо Цзя не вступили у бій, бо сотня ув’язнених роїлася вперед, швидко розібрала противників та з абсолютною вищість жорстоко їх знищила!
Коли Сьомий старійшина і Яо Цзя опам’яталися, ця група духовного вартових була вже перебита!
Ось же люті створіння!
Сьомому старійшині хотілося блювати кров’ю.
Яо Цзя теж хотів бити кров'ю від досади.
Їм було лише безпорадно спостерігати, як точки духовного світла попрямують до лоба Су Ло.
Сьомий старійшина побачив користь від в’язнів, тому подвоїв зусилля.
Він подумав, що коли він теж врятує в’язня, йому стане набагато зручніше.
Заточка сокири не затримає рубки дров — саме про це він і думав.
Яо Цзя явно поділяла думки Семого старійшини, і її ідеї були більш радикальними. Вона вирішила, що звичайні в’язні її вже не задовольнять. Тож вона вибрала для спасіння найсильнішого і найлютливішого з тих, хто був у вогняній річці!
Побачивши, як яо Цзя вибирає, Седьмий старійшина подумав: « Так! Замість того щоб звільняти звичайних полонених, краще звільнити могутнього магічного звіра, один такий вартий десятерих."
З цими думками Седьма старійшина і Яо Цзя почали використовувати власну культивацію, щоб силою пробити обмеження, які колись були встановлені паном Бай Цзе.
Але звільнити цих двох лютих звірів з вогняної ріки було нелегко.
У цей момент підійшов ще один загін духовних вартових.
Не дав Сьомому старійшині і Яо Цзя зробити вибір...
Вжух —
Соння в’язнів Су Ло з гуркотом і лютістю ринула у напад, демонструючи небачену доблесть та лють.
У цьому загоні духовних вартових було не менше двохсот воїнів, а лише сто в’язнів.
Але це аж ніяк не знеохочувало відвага та бажання вбити полонених.
Незабаром група із двохсот духовних вартових була повністю знищена.
Сьомий старійшина і Яо Цзя з заздрю ще більше прискорили свої дії.
Посеред вогняної річки, мабуть, були зоною патрулювання духовних вартових. Тому кожних десять хвилин з’являвся патрульний загін із сотень бійців.
Але, очевидно, всі ці духовні сторожі перетворилися на окуляри на лоба Су Ло.
Тепер окуляри Су Ло досягли п’ятого рівня, тоді як Сьомий старійшина та інші все ще шкодували на другому. Різниця була колосальною!
Зрештою, Сімома старійшина і Яо Цзя були близькі до звільнення своїх полонених.
Залишилося небагато.
Але саме в цей момент маленький Бай Цзе повідомив Су Ло:
« У околицях вогняної річки з 20 п’яти тисяч солдатів духовного вартового залишилося лише сто чоловік.
Су Ло: « Хіба в’язні є лише у вогняній річці? »
Су Ло мала на увазі, що вони могли б відправити загін в інші місця і продовжити різання там.
Маленький Бай Цзе з самозадоволення похитав головою:
— Не можна-я--~
- Тоді... — Су Ло вказала на Сімох старших і Яо Цзя, які так важко виконали завдання порятунку полонених на 99%, а невинно запитала: « А як же вони?...
Два обмеження: По-перше, у радіусі безліччю десятків тисяч кілометрів навколо вогняної річки всі духовні вартові вже були знищені її в'язнями; по-друге, полонені не могли залишати краю вогненної ріки.
Тобто виходить ... що Сьомий старійшина і Яо Цзя, з такою важкою працею рятувальники... Чи робили це без сенсу?
Яка сумна історія.
Але чому Су Ло почувалась такою злою?
Су Ло, очолюючи групу з сотні осіб, перебила всіх духовних сторожів біля вогняної ріки і отримала достатньо очок. У той же час кожен в’язень виконав постанову Су Ло норматив — вбити п’ятдесят духовної сторожі.
Глава 2753
Отже, згідно з вищезгаданою угодою Су Ло звільнила цих в’язнів.
У цей момент секрети сотень рас, до яких належали ці сто полонених, опинилися в руках Су Ло.
Навіть сама Су Ло не знала, які нескінченні вигоди принесуть їй ці таємниці в майбутньому, але це вже зовсім інша історія.
Повернемося до справжнього.
Су Ло відпустила всіх сто полонених.
В'язні перетворилися на промені мерехтливого світла, їхні душі зникли, і Су Ло розвернулась, щоб піти.
Сьомий старійшина відразу ж почав відчувати зло, і він перешкодив шляху Су Ло:
- Чому ти йдеш?
Су Ло вдалася розгубленою:
— Тут вже не залишилося жодної духовної сторожі, тому я краще залишу їх вам. Або ви хочете, щоб я залишилася?
Пам'ятаючи про героїчний вигляд Су Ло, яка очолювала сотню в’язнів, Седьмій старійшина поспішно замахав руками:
— Иди, уходи!
Яо Цзя з складним виразом обличчя дивилася на Су Ло.
Ло Ін до цих пір не з'явився. Невже його дійсно тут немає? Су Ло просто блефела?
Сьомий старійшина помітив глибокодумний погляд Яо Цзя і втішився. Він хотів вбити Су Ло, але якщо вдасться усунути її руками Яо Цзя, це буде найчарівніша подія у світі.
Сьомий старійшина погладив бороду:
- Здається, пана Ло Іна тут немає.
Яо Цзя холодно посміхнулася у відповідь сьомому старійшині.
Сьомий старійшина хотів використати Яо Цзя, але хіба я не хотіла використовувати Семого старійшину? Обидва бажали скористатися один з одним, і результатом цього стало те, що...
Вони просто безпорадно дивилися, як Су Ло йде.
Коли Су Ло прийшла, вона ще й з готовністю хотіла звільнити більше полонених і вбити якомога більшу духовну вартову.
Сьомий старійшина і Яо Цзя зрештою звільнили полонених, яких доглядали.
Сьомий старійшина вибрав дев'ятиголового гігантського звіра-чау.
Яо Цзя звільнила Гігантського пітону з смарагдово-зеленою отруйною лускою.
Коли вони з неймовірною працею випустили цих двох гігантських звірів...
Вони чекали і чекають. Чекали і знову чекали.
Але духовні вартові все не з’являлися!
Сьомий старійшина та Яо Цзя переглянулися, і негативні передчуття в їхньому серці ставали дедалі гіршими.
— Су Ло пішла?
— Так, Су Ло пішла без коливань.
- Вона розпустила всіх полонених.
— Так, вона розпустила всіх сто в'язнів.
- ...
Що це означало?
Два ідіоти, засліплені хвилюванням, тільки зараз раптом прозріли: « Чи Су Ло з самого початку знала, що в середині вогненної річки більше немає духовного вартового? »
Раніше загони з’являлися кожні десять хвилин, але тепер вони прочекали три години і навіть не побачили тіні духовного вартового!
Сьомий старійшина і Яо Цзя: «...»
Вони обидва були готові лопнути від злості.
Вони хотіли увести Дев'ятиголового гігантського звіра-чау і Гігантського пітону в іншу зона. але вони не могли покинути межі вогняної ріки.
Сьомий старійшина був розлюченим.
Яо Цзя ненавиділа Су Ло до скреготу зубів.
Хоча це не Су Ло завдала їм шкоди безпосередньо, Яо Цзя все одно підсвідомо звинувачувала в усьому її.
Зрештою Седійому старійшині та Яо Цзю довелося залишити без іншого виходу, щоб кинутися з такої важкої праці випущених тварин і податись до інших земель.
Тому що вони обшукали все навкруги: в межах вогненної річки Су Ло вичистила усе, не залишивши навіть нігтя від духовного вартового.
Можна уявити, скільки очок зараз було у Су Ло.
Минав час.
Су Ло все ніяк не могла знайти Нанґун Люуня, і це почало її турбувати, тому вона запитала Маленького Бай Цзе.