Глава 2686
Але варто було йому приготуватися до поглинання, як раптово через пазухи Су Ло висунулась маленька головка. Безшумно простягнувши крихітну лапку, вона одним рухом вихопила Перлину Огненого дракона.
Коли впав Червоний Лотос намагався відібрати її назад, він обшарпано застиг: перли і слід простил!
Як це можливо!
Жемчужина Огнений дракон був для нього найсмачнішою їжею, найбільш поживною поживою!
Колишній Червоний Лотос знервував і, повернувшись у вогняного дракона, кинувся на маленького Божествного Дракона.
Маленький Божевільний Дракон втиснув голову у плечі і зі всіх ніг кинувся навтёк.
Незважаючи на свій зовнішній вигляд, він був неймовірно проворений. Він крутився і ховався, а потім гриз жемчужину Огненого дракона.
Побачивши, що той гризть перлину, падлий Червоний Лотос у розпачі звив і ще більшою ревністю прогнав.
Маленький Божевільний Дракон побіг ще швидше і їсти став теж швидшим.
Зрештою, коли впав Червоний Лотос наздогнав Малого Божечного Дракона, той вже з’їв усю перлину.
Після вечері з його очей виривалися язики полум’я, і він виглядав майже сп'янілим.
Колишній Червоний Лотос розлютився і відразу накинувся на маленького Божествого дракона.
Два маленьких вогняних дракони билися дуже брутально.
У той час, коли демони були зовні, вони відчули сильний розхисток велетенського казана. Їхні серця наповнилися невимовним захопленням!
Вийшло!
Це, безумовно, подіяла на Перлина Огненого дракона!
А-ха-Ха-х! Незабаром вони зможуть скуштувати суп з Су Ло, наповнений густою духовною енергією.
Демони були в захваті, дідусь-носоріг підніс руки до неба і видав протяжний рів, навіть той чоловік у чорному плащі послабив пильність.
А що ж тоді робила Су Ло?
Вона відчула, як у неї розболілася голова і безпорадно зітхнула, але втручатися не стала.
Саме в цей момент...
Під дією маленького Божечного дракона і Падячого Червоного Лотоса котів розхитався так сильно, що, здавалося, ось-ось вибухне.
В останню мить Су Ло прибрала Малого Божествованого Дракона і Пащачого Червоного Лотосу у свій простір, а потім розчинила « Божественне воду розєднання кісток та поні душі вищого рівня кандидата в грандмайти» в окропливій воді.
"Бум!"
Гігантський котел миттєво вибухнув.
Су Ло відразу ж, наче метеор, мітнулася геть.
З розірваного котла до всіх боків полетіли бризки.
А в цей час майже всі демони, включаючи дідуся-носорога і людину у чорному плащі, товпилися навколо котла.
Кіп'яток був змішаний з « Божою водою розчинення кісток і співу душі найвищої якості кандидата в грандистери».
Цілих десять цзіней « Божевільної води розчинювання кісток і успівання душі найвищої якості кандидата в грандмайстри»!
Не встигши зреагувати, всі вони до певної міри виявилися забризкані кип’ятком від голови до ніг.
Це було дуже погано.
« Божественна вода розчинювання кісток і співання душі вищого рівня кандидата в грантерапії» проникала всюди.
Крім того, в клубах вологого пара поширювалася її запах.
Демони попалися!
Першими, хто під дією зілля потрапив ті жадібні до їжі демони.
Спочатку вони відчули нестерпний жар, від якого все їхнє тіло покрилася потім. З громіздким гуркотінням вони повибивали тваринні шкури.
Опустивши погляд, вони побачили...
Ах!
Чому їхня шкіра стала такою червоною, така алоя, ніби ось-ось почнеться сочиться кров'ю?
У горі наче спалахнула пожежа, їх мучила нестерпна спрага...
Якби це сталося з одним чи двома, то проблема полягала б не в тому, що навколо котла скупувалися десятки демонів.
Усі постраждали. Кожен зірвав з себе шкури, у кожного палали щоки, і кожен... Почувалося шаленим, що спалює зсередини порив.
Якби це була « божественна вода розчинювання кісток і уповання душі» низького, середнього або високого рангу, можливо, було б протиотрутою. Але рівень кандидата в гранмайстри... Від такого не було порятунку.
Коли зілля все глибше проникло в кров, ці демони-толстяки почали сходити з розуму.
Тоді там лунали пронизливі крики.
- Відпусти мене! А-а!
— Катитесь! Котитесь! А-а, не підходьте!
- Відпусти, відпусти, я старійшина... ах!
Глава 2687
Головний табір демонів в одну мить занурився у пучі хаос і страждання.
Кожна особа мала багровий, очі налиті кров'ю, голова кружляла, а розум замутився.
Єдиною людиною, яка мала ясний розум, була людина в чорному плащі.
Нехай до цього він і вів себе таємничо, зарозуміло та непроникно, але зараз він був у повній розгубленості і згортав від сади й безсилля.
Він був єдиним, хто змінив місце події, і тепер сидів на дереві.
Він був би радий спуститися і допомогти цим демонам, але він вже намагався. Йому треба було стрибнути на землю, як цей натовп, немов зграя голодних вовків, кинувся на нього, намагаючись розірвати його ковдри, що поставила його в край незручне становище.
Таємнича людина в чорному плащі була у розпачі...
Су Ло, звичайно, втекла і носила з усіх ніг, але вона ніяк не могла забути про зібрані демонами артефакти-метики, а також їй було цікаво подивитися на ефект від « Божественної води розчинення кісток та упікання душі вищого рівня кандидата в грандистери», тому вона таємно повернулася...
Су Ло прикрила рот рукою і хіхнула.
А коли людина побачила жалюгідне становище в чорному, то дуже зраділа.
« Ось тобі за те, що зловив мене! Якби ти дозволив мені втекти раніше, нічого б цього зараз не було!» " Су Ло захватно посміхалася без жодних докорів сумління за скоєне.
Вона безшумно прокралася в оселю дідуся-носорога і, побачивши хлопця-ностога, який спав так міцно, що його хропіння нагадував розкати грому, подумки порадувалася за нього.
Потім, використовуючи свої навички пошуку, Су Ло стягла всі існуючі у демонів артефакти-метики і спустилася.
Су Ло з'явилася зовсім непомітно і зникла безшумно, так що демони навіть не зрозуміли, що вона вкрала їх артефакти-метики.
Пробігши повз, Су Ло побачила чоловіка в чорному плащі одним ударом кулака вирубує одного демона за іншим, і її серце наповнилося ще більшим веселощами.
« Якщо не випустити пару, це може завдати шкоди здоров’ю. Сила цих демонів після такого значно ослабне".
Су Ло з радістю втекла, висміюючи себе.
Відбившись на тисячу кілометрів, вона зрештою зупинилася і знайшла віддалене місце. Їй треба було привести думки в порядок.
Су Ло ля лягав на траву, заклавши руки за голову.
Разом з тими, що вона отримала від демонів, у неї тепер було п'ятнадцять видів артефактів-метачок.
Можна було сказати, що ні в чистилищі, ані у демонів артефактів-меток більше не залишилося. Залишки декілька мали бути у "Коварного Шіпа".
Су Лос, запалила в голову демонів помінною свічкою.
Якби вони не наполягли, щоб викрасти її, то не втратили б свого найбільшого скарбу — Огненого дракона.
Якби вони не здумали її варити, то всі були б до одного не відрівнялися « Божественною водою розчинення кісток і успівання душі вищого рівня кандидата в грандистери».
Якби вони не захотіли з'їсти її тіло, вони б не впустили вовка у вівцю і не втратили би останнього артефакту-мітки, який вона у них вкрав.
Роздумуючи про це, Су Ло усміхалась.
Спадщина Бай Цзе повинна була дістати в будь-якому разі.
З вісімнадцяти артефактів-меток вона вже зібрала п'ятнадцять.
Дев’яносто з сотні — це лише половина шляху. З останніми трьома нею треба було бути надзвичайно обережною.
Тепер у неї була єдина мета - "Коварний Шип". Цікаво, Наньгун Люні прийшов цього разу чи ні? Якщо так, то вона буде в більшій безпеці... Як же я за ним сумую.
Су Ло дістала через пазухи маску « Тисяча маска».
Тридцятиденний період відновлення нарешті закінчився, і маскою знову можна було користуватися.
За десять днів треба дістати останні три артефакти. Вперед!
Підбадьоривши себе, Су Ло переодяглася в чорний одяг « Коварного Шипа» і її тіло, як метеору, швидко відійшло у напрямку їх табору.