Глава 2674
Чистилища не мала оружейних міток, отже ті що залишилися мали бути біля « Коварного Шіпа» і клану демонів.
Су Ло вирішила поїхати до "Коварного Шип", бо без Маски « Тисяча маскування» їй було простіше вдавати себе одним з їх людей у чорному.
А в той час у головному таборі "Коварного Шипа" висока фігура в чорному плащі стояла перед створом воїнів, і її крижаний голос поширювався по окрузі:
- Це був мій наказ?
Цей голос, здавалося, доносився з найбільш препіднів, а вбивча аура пронизувала кістки і замулювала кров стиснути в жилах.
Упевнені в собі воїни у чорному зараз не сміли навіть дихати. Вони стояли на колінах, опустивши голови, їхні обличчя виражали благоговійний жах, а за скриньками стругався холодний піт.
Таємничий могутній пан був повністю захований під чорним плащем, але навіть вільна тканина не могла приховати ідеальні форми його спини, які тішили око. Але його чудова темна аура змушувала серце тремтіти від страху.
— Пан... Пане Ло Ін, тоді... тоді... — Він почав бути командиром великого загону, але коли зустрів пана, то був впевнений і сміливий.
- Голос пана Ло Іна був спокійний, але мав необмежену владу.
Командир дуже хотів плакати, але він стримався, проте холодний піт продовжував капати з його обличчя.
Бог свідок, коли привів свій загін у погоню за демонами, він виявив, що ці нібито сміливі, але недалечі істоти вже розбіглися хто куди.
Ім'я людини, тінь дерева - хочеш не хочете, а доведеться визнати.
Отримавши наказ від пана Ло Іна, командир не посмів ослухатися. Він знав, що це марно, але відправив своїх людей на пошуки демонів. Вони витратили багато часу, але нікого не знайшли.
А пан Ло Ін так і не повернувся.
Командир чекав день за днем і, нарешті, набравшись сміливості, відправився до гробниці Лазуряного Дракона, щоб перевірити, але там вже нікого не було.
Коли командир згадав усі деталі, він нарешті зрозумів: чорт забирай! Їх обдурили люди з Чистилища! Пан Ло Ін був фальшивим!
Командир уже зібрав своїх людей, щоб помститися чистилищу і тому самозванцеві, який прикидався паном Ло Іном. Але не встигли вони дійти до воріт, як перед ними з'явилася висока, благородна фігура в чорному плащі, точ-всього як у пана Лона.
— Ах ти, самозванець! — Не задумуючись, він вигукнув: « Взяти його! »
Бідний командир, він посміявся змусити атакувати справжнього пана Ло Іна ...
Хто такий пан Ло Ін? Він навіть не вважав за потрібне щось пояснювати. Одним з таких хвиль, як лавина гори та обвалює моря, він вдарив невидимий дланью і воїни « Ковварного Шіпа» попадали на землю, наче їхній ураган.
Одна з цих руйнівних сил не залишила у командира жодних сумнівів. Він відразу впав на коліна перед паном Ло Іном.
Так і сталося те, що описано вище.
Крижані очі пана Ло Іна були гострі, як клинки, і прокололи наскрізь.
- Хтось видав себе за мене? — На губах Наньгун Левюня з’явилася ледь помітна усмішка. Він окинув поглядом коліно злочинців воїнів, і в його очах промайнуло презирство.
Командир набрався сміливості, тремтячим голосом детально розповів про те, що трапилося і в кінці додав:
- Хтось видавав себе за наших людей і боровся з демонами, знищуючи підрозділи один за одним. Думаю, це та сама людина, що прикидалася вами, пане.
Треба сказати, що командир був близький до правди.
Такий стиль дій... дуже нагадував його хитру і винахідливу Су Ло. На обличчі пана Лоа Іна, який був прихований під маскою, з’явилася рідкісна і ледь помітна усмішка.
Глава 2675
Якби командир загону знав, що їх пан Ло Ін і є справжній шпигун ... Цікаво, чи він не знепритомнів від жаху?
Голос пана Ло Іна був пронизаний крижаним холодом:
- Те, що ворог видав себе за мене не виправдовує твоєї глупоти.
Пот з лоба командира капал, наче дощ.
- Прийми покарання третього рівня і забирайся! - Пан Ло Ін помахнув рукавом і увійшов у шатер.
Обличчя командира миттєво стало білим як сніг.
Третій рівень — це триста ударів батогом!
Триста ударів битью, та ще й який! Це не звичайний батіг, він насичений шкідливою енергією і від одного удару душа може вилетіти з тіла. Звичайна людина такого не витримає.
Всі переглянулися.
Триста ударів... це не означає, що командир отримає їх і все закінчиться.
Якщо командир отримає триста ударів, то хіба його підчинені залишаться без покарання?
Помітивши, що пан Ло Іна віддаляється, командир зі сльозами на очах не знав, як діяти. Триста ударів він ще витримає, але його люди ... Вони можуть померти.
Саме в цей момент у небі пролунав холодний сміх.
Це був жіночий голос.
Незабаром з неба спустилася жінка незрівнянної краси.
Командир, побачивши її, був вражений. На ній не було ані маски, ні пов'язки, вона впевнено демонструвала своє справжнє обличчя.
Це було обличчя неймовірної краси, кожна риса якого була ідеальна. Довга фіолетова сукня підкреслила її шляхетність і холодну елегантність.
Побачивши цю жінку, командир був шокований і дуже посміхнувся. Його тіло зреагувало швидше, ніж мозок, — він поспішно і шанобливо опустився на коліна.
- Вітаємо пані Яо Цзя.
У порівнянні з нею, пан Ло Ін був хоч холодний, але з ним було набагато простіше.
Ця ж пані Яо Цзя була непередбачуваною. Люди, яких вона вбивав, навіть не розуміли, чим її образили.
І оскільки її статус був високим, вона стояла над тисячами і сама імператриця балувала його до крайнощів, то ставала все більш пов'язаною та безглуздою.
Казали, що приїде пан Ло Ін, але ніхто не говорив, ніби пані Яо Цзя теж буде тут... Ходили чутки, що пані Яо Цзя переслідує пана Наньгуна. Невже це правда?
Пот з лоба командир знову почав капати.
Моя пані Яо Цзя, високо піднявши підборіддя, пройшла повз нас, одним словом — з повною зневагою.
Вона була не одна, за нею слідували чотири охоронця.
Пані Яо Цзя ледве повела очима, і один з охоронців, що стояв ближче до всіх, відразу опустився на четверньки, створюючи ідеальну лавку.
Двоє інших підняли шлейф її сукні.
Пані Яо Цзя випустила кільце диму, підняла руку, і останній охоронець тут же підвівся і підставив тильну сторону долоні.
Пані Яо Цзя затушила сигарету про його руку.
Випустивши ще одне гарне кільце диму, вона нарешті удосконалила командира поглядом:
- Що сталося?
Усі солдати, дивлячись на поведінку пані Яо Цзя, тремтіли від страху.
Це ж могутня і владна імператриця... Не кажучи вже про те, що сьогоднішня імператриця вже готувала пані Яо Цзю в преемниці.
Командир набрався сміливості і розповів, як хтось видавав себе за воїнів "Коварного Шипа".
- Хтось посмів видати себе за Ло Іна? — Пані Яо Цзя трохи підняла брову, і на її темно-червоних тоненьких губах з'явилася цікава насмішка.
— Да... — З тремтінням у серці відповів командир.
— Не знати Ло Іна, подвоїти покарання, — сказала пані Яо Цзя і розвернулася з холодним та байдужим виглядом.