Глава 2630
Після грози всі попередні конфлікти знову посилилися, і Су Ло стала мішенню для всіх.
У критичні моменти вона врятувала своє життя, хоча й була прожорваною і поковтнула багато скарбів Су Ло.
Зараз енергії в тілі Маріонетки залишалось небагато, але вона все ще могла функціонувати.
Вислухавши наказ Су Ло, Маріонетка Бога Бітви, несучи її на плечах, рвав величезні кроки. З топотом вона перетворилася на смугу світла, зникаючи з неймовірною швидкістю.
— У погоню! — Фея Лежаної чистоти прийшла в себе першою і відразу кинулася переслідувати.
Але Лінь Сяофен тільки холодно подивився на неї.
Вони не могли б порівнятись з його швидкістю битви навіть у кращій формі, і вже не кажучи про те, що більшість цих людей були поранені або переможені.
Фея Лежаної Чистоти в люті вдарила кулаком по землі!
Маленький Божевільний Дракон не дістався їй, Дубіна Білого Тигра зникла в поспіху, а сама вона була зганьблена Чу Сюняном ... Чому ж вона зазнала деяких труднощів?
- Я й подумати не міг, що у цієї Су Ло є такі козири. Вона змогла покликати Маріонетку Бога Бітви. Ми дійсно її недооцінили, - роздратовано проговорив Чу Сюн'ян.
— У погоню! — Командир « Коварного Шипа» ледве піднявся на ноги і кинувся в напрямку, куди зникла Маріонетка.
Линь Сяофен, подумавши і пішов за ним:
- Ми теж будемо переслідувати. У мене передчуття, що енергії в тілі Маріонітки Бога Бітви надовго не вистачить.
І ось серія фігур, наче стріли, що зірвалися з тетиви і попрямували в одному напрямку.
А Великий Носоріг до цих пір не міг прийти в себе!
« Ой, мамо! Ці блискавки ледь не вбили мене!" Великий Носоріг потертий груди і, відчувши шалене серце, зрозумів, що все ще живий.
— Жіночка, жіночка! Великий Носоріг теж гнався за Су Ло.
У той час Су Ло сиділа на плечі Марионетки Бога Бітви.
Маріонетка рухалася гігантськими кроками вперед.
А голова Су Ло ставала все важчою і важче, свідомість затьмарювалася.
Боячись звалитися з Марионітки Бога Бітви, вона знайшла мотузку і міцно прив’язала себе до шиї голенят.
У порівнянні з величезним тілом Маріонетки Су Ло була так мала, наче кулон на його шиї.
Вони мчали вперед.
Десять или.
Сто.
Тисяча.
...
Гори.
Річки.
Сніжні поля.
...
Через добу, вдень і вночі Маріонетка Бога Бітви пронесла Су Ло майже до краю неба.
Зрештою, після повного виснаження він з любов’ю опустив Су Ло на рівну трав'янисту поляну і впав на землю.
У той же час і Су Ло провалилися в безпробальний сон.
Єдиний, хто залишався в свідомості був маленький Божественний Дракон.
Пройшов один день.
Минуло два дні.
Минуло три дні.
Але Су Ло все ще не подавала ознак пробудження.
Вона лежала навзнач, руки акуратно складені на животі, обличчя було блідим і безжиттєвим, а на її чудовому обличчі застигло вираз болю.
Навіть уві сні вона була величною, як принцеса.
Маленький Божевільний Дракон ходив навколо Су Ло.
Коло за колом.
Врешті-решт, він сам вибився з сил і улюблено влігся поруч з її головою, поклавши мордочку на передні лапки, і його красиві, вологі очі дивилися на Су Ло з жалюгідною тугою.
Ці очі були такими наївними і милі, що від них стискалося серце.
Маленький Божевільний Дракон простягнув лапку і ткнув Су Ло.
Ніякої реакції.
Ткнув ще раз.
Знову ніякої реакції.
Драконець ображав свої маленькі рожеві губки, не знаючи, що робити.
"Як я голодний..." - маленький Божевільний Дракон потер свій заплеслий живіт.
Глава 2631
"Хочу смаженого м'яса".
Смажені курячі ніжки, смажені утинні шиї, печене м'ясо дикого оленя, жарке м"яса дикої кабани... Як же я хочу...
"Кап-кап" - Слюна Малого Божествованого Дракона так і капала вниз від очікування.
Но... Згадуючи пережите за останні дні, маленький Божевільний Дракон у розпачі захотів ударитися головою об землю.
Зловити дрібну тварину для маленького дракончика було добре. Йому достатньо було просто помахнути лапкою, і тваринки вистроїлися в чергу, щоб самі чиститися і піднести найгарячіший й ароматний шматок м'яса, благаючи про те, аби їх підпалили.
Но... Маленький дракон виявив, що йому треба було дихати вогнем, як м’ясо переставало бути м'ясом і перетворюватись на чорний попіл.
Він з усіх сил намагався контролювати вогонь, використовуючи крихітне полум'я, але після одного видоху м'ясо все одно перетворилося на вугілля... У-у-о.
Потім маленький Дракончик, схиливши свою маленьку голівку, згадав, що господиня смажила м'ясо на вогнищі, і вирішив повторити її дії. У результаті...
Дерев’яна паличка, яку він хотів використати для нанизування м'яса, розсипалася у нього в лапках... У-у-о.
Маленький Божевільний Дракон в горі вдарився головою об землю.
Але він був такий голодний...
Він безжиттєво підняв голову і, з виглядом обреченого, схопив травінку і почав її жувати.
Поки він жевав, мішки трави залетіли йому в ніс.
— Апчхи! Апчхи!» - Маленький Божевільний Дракон чхнув кілька разів підряд.
— Проклята трава, як же вона невпевнена! — З люті кинув траву дракончик і знову без сил втихомирився біля голови Су Ло, витріщившись на неї своїми великими вологими очима.
Він такий голодний...
Маленький Божевільний Дракон потере свого живота і, знепритомнів...
Таким чином, маленький божественний Дракон став першим драконом в історії драконячого роду, який помер від голоду... і, мабуть, єдиним.
З неба почав нафарбувати дощ.
Після семи днів і сімох ночей, коли Су Ло було забуто, вона почала поволі розплющувати очі.
Її тіло пройшло семиденне природне відновлення, і внутрішні пошкодження, спричинені вибухом блискавки, майже повністю зажили.
Врешті-решт, в тілі Су Ло була інтегрована ессенція Червоного кров'яного Наншеня, і раніше вона приймала багато імператорських пилюок, тому її здатність до самовідновлення була незрівнянною.
Навіть якби її кинули в траву, вона б повільно, але вірно зцілилася сама.
Ось, власне, вона і зцілилася.
"Хм, щось тут лежить?"
Су Ло підняла очі і побачила пухнастий клубочок.
Вона взяла маленького Божественного дракона на руки і погладила його тонку спинку.
В обіймах Су Ло дракончик повільно опритомнів. Його сонні очі приховувалися в тонку щілку, і він слабо вимовив:
— Голод...
Його худий живіт відразу ж видав жалібне бурчання, ніби підтверджуючи його слова.
На обличчі Су Ло з’явилася чорна смуга (прим. Пер. - це вираз крайнього збентеження/ расизму).
- Що ти хочеш з'їсти? — Су Ло тхнула пальцем в ніс маленького дракончика.
Коли дракон почув це, то відразу ожив і його очі спалахнули яскравим світлом.
Зазвичай він трохи простіший і наївний, загинаючи коготки, перерахував понад 10 видів смаженого м’яса.
І все це було надзвичайно смажене м'ясо, жодного овочу!
Було очевидно, як сильно це маленьке створіння сумувало за їжею в останні дні.
Щоб нагородити Малого Божествного Дракона за те, що він так добре провчив її ворогів, Су Ло вирішила в першу чергу вирішити проблему його голоду.
Су Ло продемонструвала свою майстерність в мистецтві смаження м'яса.
А маленький Боговий Дракон? Він відповідав за поставку свіжого, ніжного м’яса.
Для благородного дракона не було потреби пачати лапи. Він лише змахував рукою, як королі цього регіону відразу ж втекли до нього, щоб зробити за нього всю брудну роботу, акуратно очистити і подати найлагідніші й ароматні шматки м’яса.
Су Ло, побоюючись, що в майбутньому маленький божественний Дракон знову може впасти у голодний непритомність, напікла для нього стільки м'яса, щоб можна було нагодувати цілу армію. Те, що не з'їлося, вона складала у свій простір, де воно точно не зіпсується.