Глава 2608
На чолі Су Ло здійнялися вени: «...»
— Добре, не хочеш штовхати, я сама стрибну! — З гнівом Су Ло і, підійшовши до краю утєса, прийняла злісний вигляд. - Маленький чоловічок? Ха-ха! Воїн може померти, але не бути приниженим! Я краще помру, ніж ще раз почую цю образу!
З цими словами Су Ло приготувалася стрибнути вниз.
Вона думала про те, чи не віднесло старшого брата далеко по річці і чи зможуть вони зустрітися, якщо вона зараз стрибне.
Але не встигла Су Ло стрибнути, як Да Сі її зупинив.
— Я не дам тебе стрибнути! — Да Си закинув Су Ло на спину і попрямував назад.
- Гей, відпусти мене! Відпусти! Я хочу стрибнути з утёса! — Су Ло звивалася на його спині.
Але Та Сі йшов широкими кроками, рухаючись з вражаючою швидкістю.
Він теж був не дурень. Він знав, що якщо він повернеться на полі бою, то його маленька чоловічка забере ті люди в чорному. Тому він розвернувся і побіг в протилежну сторону, несучись як угорець.
Краще залишитися з "Коварним Шипом", ніж бути забраною цим носорогом!
Врешті-решт, зараз вона була повноцінним членом "Коварного Шипа" і їй слід було носити це обличчя ще сім днів.
І Су Ло закричала:
- Командире! 35-й! Командире великого загону! Допоможіть!
Її голос рознісся далеко.
Командир великого загону, який воював в небі з дідусем Да Сі і вже одержував верх, подивився вниз, і його обличчя почервоніло від гніву.
— Старий бик! Це твій онук? Він викрадає чоловіка з мого "Коварного Шипа" щоб зробити його своєю дружиною? А? - Його обвинувальний голос прогрівся у повітрі.
Дідусь Да Сі... Я опинився в незручній ситуації.
Який же він безглуздий онук!
Він розумів, що коли вони продовжуватимуть битися, то обидві сторони понесуть важкі втрати. Тому він сказав командиру великого загону:
- Ми обидва прийшли у світ Бай Цзе з важливими місіями, навіщо нам виснажувати один одного? Може, вимкнемо перемир'я? Я поставлю Ню-Ню вибачитися перед вами.
— Хм! - Командир великого загону не влучив.
Він також розумів, що подальша битва призведе до ще більших втрат і йому буде важко відрахуватися перед начальством.
— Це справа так просто не закінчиться! — Він холодно кинув.
Але в результаті вони все ж припинили бій.
Дідусь Да Сі одним махом підлетів до внука і суворо наказав:
- Відпусти його!
Так Сі, побачивши діда, спочатку зрадів, а потім з опалським відступив на крок і твердо заявив:
— Не відпущу!
Якщо він не приведе свого маленького чоловіка додому, у нього пропаде апетит і життя стане сірим та сумним! Тому він не відпустить!
— Я сказав, відпусти! — Дедушка да Сі був розлючений. Він відвісив внуку такий підзатильник, що той закрутився на місці.
Су Ло швидко зіскочила з його спини, відбігла на кілька метрів і подивилась на Да Сі та його діда.
У цей момент підійшов і командир великого загону.
Він кинув Су Ло поглядом і насупився.
« Добре, — подумала Су Ло. — Чим більше ви мене ненавидите, тим краще. Швидше б ви мене прогнали подалі."
У цей час Да Сі перестав кружляти і знову кинувся до Су Ло:
— Мой... Маленький чоловічок...
Обличчя командира великого загону потемніло. Він наніс удар ногою!
Та Сі з глухим стуком впав обличчям в багно.
Командир був явно незадоволений. З почуттям глибокої образи він холодно посміхнувся, дивлячись на дідуся Да Сі:
— Це ганьба!
Глава 2609
Дідусь Да Сі потер лоб, схопив свого дурного онука і почав шлепати його по дупі:
- Побачимо, чи посмієш ще викрадати людей! Кажи, будеш ще?
Так Сі, весь у багнюці зі сльозами на очах, з ненавистю подивився на командира великого загону:
— Варто тобі відвернутися, і я краду свого маленького чоловічка!
Потім він жалібно подивився на Су Ло:
- Мій маленький чоловічок, ти повинен мене дочекатися...
Обличчя Су Ло спотворилося від гніву. Вона вказувала на Да Сі:
— Чекати на тебе, як же! Який ще маленький чоловічок! Я чоловік! Чоловік!
Така поведінка Су Ло трохи задовольняла командира великого загону.
— У-у... — Дуралей Да Сі засяяв слізьми.
Всередині Су Ло бушував вогонь.
Мало того, що він перешкодив їй стрибнути з утёса так тепер і поводиться себе як вона його кинула! Хотілося просто взяти і врізати йому.
- Мій маленький чоловічок, чекай мене! Я обов'язково прийду і украду тебе! — Да Си сжав кулаки.
Су Ло більше не хотіла на нього дивитися.
Командир великого загону холодно подивився на Да Сі.
Дідусь Да Сі, приводячи свій нищівний загін і тягаючи свого внука з гнівом зник.
У цей час до командира підійшов підчинений і щось дійшов. Командир кивнув і вказав на Су Ло:
- Підеш зі мною.
— А? — У Су Ло з'явилося погане передчуття.
Командир великого загону кинув на неї крижаний погляд:
- Хочеш, щоб тебе знову вкрали?
— О, звичайно ні. Але навіщо їй йти з командиром? Їй потрібно було відділитися від підрозділу і знайти старшого брата Чжен Бена... — У думках бурчала вона.
35-й з заздрістю кидав на Су Ло виразні погляди.
Можливість йти за командиром великого підрозділу випадала дуже рідко. Чому 39-й досі не подякував йому за таку честь?
Але Су Ло була збентежена.
Якби вона знала, що командир забере її з собою, вона б краще дозволила Да Сі себе затягнути. Зрештою, того товстака легко обманути і вона б знайшла спосіб втекти.
Но... Командир великого загону...
Коли Су Ло пам’ятає його холодний і пронизливий погляд, то відчула холод по спині.
Але командир не дав їй часу на роздуми. Він холодно хмикнув, схопив Су Ло і полетів.
Якби не той величезний носоріг, він би не почав витрачати на нього час.
Су Ло почувалася нещасною.
35-й дивився, як забирають Су Ло, і його очі горіли від заздрості, ревнощів та образи.
Тільки тепер у нього з'явився час підрахувати втрати.
Було небагато жертв, але поранених було багато. Майже всі в його загоні були поранені і втратили боєздатність.
— Бідний 38-й... - 35-й важко зітхнув.
Він чув відчайдушний крик 39-го і відразу зрозумів, що 38-му кінець.
Командир великого загону забрав Су Ло далеко.
Швидкість була дуже високою.
Приблизно через годину вони зупинилися на вершині гірського хребта.
- Де ми ...
Су Ло подивилася вперед.
Це була гробниця, вбудована в утёс. Вхід видавався маленьким, але коли Су Ло зайшла всередину, то зрозуміла, що таке простор.
За її знижками, вся внутрішня частина гірського хребта, що простягнувся на десятки чи, була перетворена у гробницю. Масштаби були справді грандіозними.
Біля входу в печеру два ряди стояли люди у чорному, з суворими і шанобливими особами.
Один вийшов вперед і підійшов до командира. Його погляд ковзнув по Су Ло, і в очах промайнула підозра.
Командир великого загону холодно вимовив:
— Докладай.