Глава 252
Це був сад, який розкинувся на величезній території.
Старовинний княжевий палац і штучні гори приставляли розмовляти та павільйони.
Це виглядало так, ніби ми пережили незліченні століття під натиском вітрів, морозів і дощів. Здавалося, стіни, двері і вікна були завалитися в будь-який момент.
Дивно, що в саду немає рослинності. На його землі не росло ані травинки, а лише червона глина.
З того моменту, як вони увійшли в сад, четвертий старійшина не пропустив ні слова, але за його манерою триматися і поведінки було видно, що він сповнений найглибшої поваги.
Здавалося, що він був вищий за рангу.
Серце Су Ло було повно питань, але зараз було незручно їх ставити, тому вона лише мовчки слідувала за четвертим старійшиною, уважно вивчаючи все навколо.
Підійшовши до павільйону з облупкою, четвертий старійшина шанобливо зігнувся в поясниці і повідомив про своє прибуття.
Через деякий час з середини донісся далекий голос:
— Входи.
Всього одне просте слово, але Су Ло здалося, що воно відреагувало в найглибших глибинах її свідомості, даруючи раптове, пронизливе осяяння.
Отримавши відповідь, четвертий старійшина обережно штовхнув двері і провів Су Ло всередину.
Це був лише дерев’яний павільйон, але коли Су Лоу - Ла вступила у свій перший збір після четвертого старійшини, то зрозуміла, що всередині криється зовсім інший світ.
Очевидно, тут за допомогою просторової магії було створено окремий вимір.
І це вимірювання було величезним.
Але довкола панувала пустка, абсолютна ніщо, але на ньому відчувався неймовірно сильний тиск великого майстра, який обкутував весь простір.
У цій порожньоті на циновці для медитацій сидів старий чоловік, але видно була лише його спина.
Він був дуже худий, його можна було б назвати сухішим, як щіпка.
Прості шати на ньому, залишаючи багато вільного місця і розвіялися на вітру.
— Наставник-дея, — сказав четвертий старійшина, занурившись на коліна.
Вчитель-дя четвертого старійшини? Су Ло була вражена.
Якщо четвертий старійшина виявляє таку повагу, то для неї сама подумала Су Ло, цей старий чоловік повинен бути схожий на праотця.
Однак, будучи на прийомній дочці пана міста, вона поступалася тільки одному в Чистилищі і стояла вище десятки тисяч людей.
Побачивши, що він опустився на коліна, Су Ло продовжує стояти прямо, четвертий старійшина занепокоївся. Він потягнув її за рукав і прошепотів:
— Швидко, на коліна!
Нехай його наставник-дея і виглядав зараз спокійним, наче хмара на вітрі, але сто років тому на континенті його буйний характер сіяв хаос по всьому світу. Прозвуще "Неістотний Король-Леїв" він отримав не просто так.
Су Ло усміхнулась і відповіла:
— Мені не потрібно ставати на коліна.
Хоч би яким був стан цього старого чоловіка, їй не потрібно було кланятися перед ним.
Четвертий старійшина сказав:
— Негайно на коліна!
Він не жартував!
Його наставник-дея найбільше ненавидів неповагу до правил і субординацій. Лише за останні кілька десятиліть, будучи на самоті для самовдосконалення та помирання в моральному плані, він дозволив молодим учням з Верхнею не жити вічно у страху.
У цей момент Нестямний Король-Лев вже обернувся.
При першому ж погляді на нього очі Су Ло здивувалися.
Що це було за обличчя?
Тіло його було кістковим і сухішим, так що одяг на ньому майже розвіялися, але голова була великою, до того ж густо зарослою бородою, тому здавалася ще більше.
Нестямний Король-Лев... Дивлячись на цю голову, Су Ло подумала, що він і насправді чимось порівнювався з несамовитого короля-лева.
Нестямний Король-Леїв побачив, як Су Ло невтоміло і граціозно стоїть на місці, не рухаючись, в той час як четвертий старійшина відчайдушно тягне її вниз, змушуючи опуститися на коліна. Ця сцена здалася йому кумедною.
— Підійди сюди, — поманив він Су Ло рукою.
— О-о, Су Ло вже було крокнула вперед. Усмішка Нестямний Король-Леїв зовсім не виглядав страшним.
Глава 2523
Але четвертий старійшина з силою днув її назад, а потім піднявши голову і посміхаючись звернувся до Неістотного Королю-Люву:
- Вчителька, ця дівчинка ще молода, характер у неї кроквивий і на Верхній горі вона зовсім недавно правил не вивчила. Ви, ваш старший унтер-офіцере, людина великодушна...
Четвертий старійшина знав, що Нестямний Король-Леїв обожнює рівень вдосконалення учнів за допомогою своєї Божественної Длані Короля Лева.
Але проблема була в тому, що у минулі роки сюди допускали лише тих, хто брав участь як мінімум у будуванні кращих у Драконячому списку. Хіба Су Ло витримає хоча б один удар його старости? Боюся, що її тут же рознесе в клочику.
— Болстіть, - невдоволено кинув Нестямний Король-Леїв на четвертого старійшину, а потім знову посміхаючись, поманив Су Ло: "Дівчинко, не слухай його", йди сюди.
Визирав він при цьому точ-тої як дивний дядько, що заманює дитину цукеркою.
Четвертий старійшина з тривогою дивився на Су Ло. Він хотів утримати її, але не смів, та й не зміг би. Йому залишалось тільки безпорадно спостерігати, як вона йде вперед...
Четвертий старійшина, який проводив зустріч із Су Ло, був сповнений співчуття.
Боженьке Дланя Короля-Льва... Улюблений прийом Нестямного короля-Ліва в стосунках з молодшими. По суті, це був його спосіб привітатися.
У свій час Ло Ічень, який тоді вже займав третє місце в Драконячому списку, після удару Божественної Длані відлетів так далеко, що не зміг навіть піднятися, а потім цілий місяць харкал кров'ю.
І тоді, перед тим як завдати удару, Нестямний Король-Леїв точно так само посміхався.
Четвертий старійшина навіть відвернувся - він просто не міг на це дивитися.
Су Ло ж, навпроти, легкими кроками, заклавши руки за спину, неквапно, ніби на прогулянці, підійшла до Неістотного Королю-Льву, дістала власну подушку для медитації і недбало опустилася на неї.
«Хм?» — подумав четвертий старійшина. Він не почув звуку удару і відлітаючого тіла Су Ло, і це здалося йому дивним.
Він чекав, і очікував ще, але так і не почув ні звуку від Су Ло. Невже її оглушили ще до удару?
Четвертий старійшина швидко обернувся і побачив сцену, яку не може забути до кінця своїх днів.
Старець і дівчина сиділи зовсім близько один до одного. Але це було б ще півбіди, проблема була в тому...
Ця парочка, старий і мала, тримали в руках по жмені гарбузових насінинок і, щиколотка їх, перелякливі базікали!
Що тут сталося?
Четвертий старійшина був у повному замішанні.
По всьому минулому прецеденту, сценарій повинен був бути зовсім іншим...
— Дивись, як боввана нецікаво, — сказав Нестямний Король-Леїв на четвертому старійшині, скаржившись Су Ло.
— Насправді, четвертий старійшина, якщо не вважати його трохи педантичним, дуже непоганим. Він теж застудився, — Су Ло подумки поставила четвертому старійшині лайк.
Де ж обіцяна Богом свята Длань? Де випробування? Де вибухівка? Четвертий старійшина дивився на цю пару, і чим довше він переглядав її, тим більше йому це здавалося неправильним. Він підбіг до них і запитав:
— Вы... Що відбувається?
Четвертому старійшині здавалося, що цей наставник-дядя - вже не той вчитель, якого він знав.
Нестямний Король-Леїв прищурився, його обличчя посуровіло, і він мітнув в бік старійшини крижаною, пронизливий погляд:
- Незбагненна субординація! Повертайся до Бездну Демонічних Клінків на годину викупної кари. Геть!
Бездня крижина демонів була грізним місцем.
У замкненому просторі з усіх боків на тебе накидалися тисячі і тисяч демонічних клинок, які надійшли власним розумом. Навіть для четвертого старійшини провести там годину було важким випробуванням.
Але в цей момент четвертий старійшина лише витер крапельки поту з лоба. Ось цей наставник-дея, який з будь-якої причини карає - це і є справжній вчитель-дидя. А звідки взявся той посміховиськ, він рішуче не розумів.
Але хто б міг подумати, що, ледь сказавши четвертого старійшину, його старшинство Нестямний Король-Леїв відразу ж повернувся до Су Ло і знову прийнявся весело базікати з нею про все на світі. Його тон був таким, ніби він вмовляв дитину - він був готовий викласти їй всю душу без утайки, дозволяючи просити все, що завгодно, і навіть бажаючи, щоб вона взяла більше.
Четвертий старійшина дійсно... НІ-ЧОГО НЕ ПО-НІ-МАЛ!
Він був тут весь цей час, але так і не зрозумів, що, чорт візьми, сталося!