Глава 2512
Голос Беззаботної Феї звітувався зсередини.
Вона знала, що Су Ло стоїть зовні. Вона зробила це свідомо!
Су Ло застигла на місці, кров приливала до голови, і в думках стала пустка...
Вона хотіла відсунути завісу, але її руки тремтіли так сильно, що вона майже не могла їх контролювати.
Ні, ні. Це точно не Нанґун!
Її Нангун ніколи б так з нею не вчинив, ніколи!
Су Ло глибоко зітхнув і тільки тоді відчула, що живу. Вона міцно схопилася за легкий шовк і різко відірнула його!
Побачивши Су Ло, безробітні Фея розплакалися на одній усмішці.
Ця усмішка була для Су Ло як удар ножем. Вона інстинктивно відступила на крок.
Чоловік стояв спиною до неї, так що вона не бачила його обличчя, але його силует був до болю схожий на Нанггуна...
Вона навіть боялася подивитися йому в обличчя...
Коли Су Ло побачила його халат, то відчула себе погано.
Темний халат з золотим вишивкою - такого ж кольору і фасона, як той, в якому Нанґун Льоунь пішов того дня.
Він завжди використовував тільки найкраще.
Цей темний халат був шоткан з шовкопряда північного царства. Кожна нитка цього шовку коштувала цілий статок, не кажучи вже про загальну ковдру.
Чоловік обернувся.
Су Ло побачила його обличчя...
У ту ж мить!
Її обличчя стало білим, як сніг!
Кров миттєво вдарила їй у голову!
Су Ло застила на місці, немов побитий блискавкою!
Це він! Він! Це справді був він!
Су Ло навіть не відважився підійти до цього. Її серце наче стиснула гігантська рука, здавши до удухи!
Су Ло, похитуючись, відступила на два кроки, розвернулась і кинулася геть!
У цю мить її світ розвалився.
Її світ розвалився.
Вона не знала, який зараз день і годину.
Почався дощ?
Вона провела рукою по обличчю — великі сльози котилися по щоках.
Вибігши, Су Ло проступилася і покотилася вниз, отримавши багато садин, але вона не відчувала болю, тільки бігла вперед.
Бігти, бігти, тікати звідси!
Су Ло, як страус, заховала голову в пісок і не хотіла вірити у те, що побачила.
"Бам!"
У цю мить Су Ло врізалася в когось.
Ця людина був твердий, як скеля, і Су Ло відлетіла на кілька кроків назад.
(прим. Автор: Насправді Су Ло не повинна була так легко обманутися. З її розумом вона легко б розкусила цю пастку. Але вона занадто дорожила цими відносинами, і занепокоєння затьмарило її розум. Тому навіть така розумна людина була обманена. Але не хвилюйтеся, ця драма дуже скоро закінчиться, це всього лише епізод~)
Глава 2513
Су Ло не вимовила ні слова, навіть не підняла голови, вона просто кинулася вперед.
Але її руку схопила сильна, довга рука.
Міцно схопила.
Ця рука, з чітко окресленими суглобами, була білою, як нефрит.
Коли Су Ло подивилася на неї, її тіло затремтіло, тому що цю руку вона знала найкраще -
Рука Наньгун Люня.
Су Ло інстинктивно підняла голову, немов злякалась.
Перед нею стояв чоловік з незрівнянною красою.
Його риси обличчя були елегантні, а манери — благородні й елегантні.
Це був Нангун Люнь.
На темному халаті не було ні плямки, від нього пахло лише сонцем і травою.
Це, це...
Сух Ло застила на місці, як вкопана з відкритим ротом, абсолютно ошоршена.
Наньгун Люунь подивився на очманілу Су Ло, його обличчя було напружено, він суворо дивився на неї:
- Чому ти плачеш, як маленький кошеня?
Говорячи це, він простягнув руку, щоб витерти сльози з її очей.
Стікаючись зі сходів, Су Ло іспанкала волосся та одяг у траві й землі, і дійсно була схожа на брудного кошенята.
— Ты, ты же не... — Су Ло вказала на розмову позади.
— Хм? - Голос Наньгун Левуня був чистим і гучним, з легкою носовою ноткою, ніби він був чимось незадоволений.
- Ти справжній, тоді... — Су Ло, наче щось згадавши, вирвала свою руку з його і, підібравши спідницю, кинулася нагору, в розмову!
Незабаром вона опинилася в кімнаті безробітна Фея.
Навіть така відважність, як Су Ло, похитнулась!
Той "Наньгун Люні", хіба можна було назвати його людиною?
Його голова була розколота навпіл, і в ній стирчав величезний сокира.
М’язи на його спині були чорними, як смола, ніби їх не мили сотні років.
У нього був хвіст, від якого походив огидний запах. Але найжахливішим було те, що на його хвості рухалися білі личинки, від чого волосся вставали дибки.
Він обернувся, і це було обличчя-ліпшешка, з маленькими очима-фасолінками, майже невидимими, величезним носом-картошкою, задраним вгору, та ротом, як кривава чаша ...
— Ай... — Навіть Су Ло мало не впала від його потворності.
На його тілі були численні рани, з яких текла кров, а з гнійників сочила жовта рідина...
Це було настільки огидно... що хотілося плакати.
Су Ло вернулась?
Безробітні Фея втішилася і різко розплющила очі. Вона хотіла як слід похвалитися перед Су Ло —
Але коли вона відкрила очі -
Одного погляду було достатньо, щоб її ніби вразив удар блискавки, від якого вона розірвала.
- А-а!
З уст Беззаботної Феї вирвалося крик, від якого здригнулися небо й земля і заридали духи!
Как... Як це міг бути такий брудний виродок?
— А-а-А- а-ак! — Безробітний Фея схопилася за голову і з усіх сил пняла його!
Але, на її здивування, вона не змогла його відштовхнути!