Глава 2506
Зловісний червоний Лотос, що впав з скриньки Су Лопчасті струмочки, пролізав крізь блакитні посудини маленького Нанґуна.
Звичайно, цей метод був просто неперевершеним.
Біль, викликаний хворобою ніг Наньгун Левуня, зовсім зник.
Ця хвороба мучила його стільки років, але тепер Наньгун Левюні відчував страждання протягом минулих десятиліть з гарячою хворобою.
Коли Су Ло допомогла йому звільнити біль, Наньгун Льоуні міцно стиснув її руку. Його елегантні білі пальці побіліли від напруженості, а дихання стало нерівним.
— Ло Ло Л, швидше... Швидше становись алхіміком рівня Грандмайда.
Це був перший раз, коли Нанґун Люнь так наполегливо просував її.
Раптом Су Ло почула, як Лі Маньмена вибігла зі своєї кімнати!
« Що сталося? Я ж точно чула крик". Пам’ятаючи, як одного разу на Су Ло прийшли люди безробітні Феї, вона покрилася холодною пізніше.
Вона підбігла до дверей кімнати Су Ло і взялася відчайдушно стукати:
— Ло, Лоре, ты в порядке? З тобою все гаразд?
Су Ло помітно напружилася.
Вона зараз була в кімнаті Наньгун Люйня. Якщо Лі Маньмана увійде в її кімнату і не знайде її, то невідомо, як сильно вона розірветься.
А Лі Маньмані тим часом продовжувала бити у двері:
— Ло Ло! Ло Ло, відклич! Якщо ти не відповіси, я виб'ю двері!
Су Ло: «...»
Маньман все ще відчайдушно б'є у двері:
— Ло Ло, а, Ло! Тебе хтось образив? Отзовись же...
Голос Лі Маньман тремтів від хвилювання і ось-ось готовий був зірватися на сльози.
Обличчя Су Ло затьмарилося. Вона підняла очі і зустрілася з ясними, наче омитим чистою водою.
— Ти переміг, — безсило впустила йому голову на груди.
Вона програла не Наньгун Люню, а Лі Маньман.
Зловісний червоний Лотос, що впав з скриньки Су Лопчасті струмочки, пролізав крізь блакитні посудини маленького Нанґуна.
Звичайно, цей метод був просто неперевершеним.
Біль, викликаний хворобою ніг Наньгун Левуня, зовсім зник.
Ця хвороба мучила його стільки років, але тепер Наньгун Левюні відчував страждання протягом минулих десятиліть з гарячою хворобою.
Коли Су Ло допомогла йому звільнити біль, Наньгун Льоуні міцно стиснув її руку. Його елегантні білі пальці побіліли від напруженості, а дихання стало нерівним.
— Ло Ло Л, швидше... Швидше становись алхіміком рівня Грандмайда.
Це був перший раз, коли Нанґун Люнь так наполегливо просував її.
Раптом Су Ло почула, як Лі Маньмена вибігла зі своєї кімнати!
« Що сталося? Я ж точно чула крик". Пам’ятаючи, як одного разу на Су Ло прийшли люди безробітні Феї, вона покрилася холодною пізніше.
Вона підбігла до дверей кімнати Су Ло і взялася відчайдушно стукати:
— Ло, Лоре, ты в порядке? З тобою все гаразд?
Су Ло помітно напружилася.
Вона зараз була в кімнаті Наньгун Люйня. Якщо Лі Маньмана увійде в її кімнату і не знайде її, то невідомо, як сильно вона розірветься.
А Лі Маньмані тим часом продовжувала бити у двері:
— Ло Ло! Ло Ло, відклич! Якщо ти не відповіси, я виб'ю двері!
Су Ло: «...»
Маньман все ще відчайдушно б'є у двері:
— Ло Ло, а, Ло! Тебе хтось образив? Отзовись же...
Голос Лі Маньман тремтів від хвилювання і ось-ось готовий був зірватися на сльози.
Обличчя Су Ло затьмарилося. Вона підняла очі і зустрілася з ясними, наче омитим чистою водою.
— Ти переміг, — безсило впустила йому голову на груди.
Вона програла не Наньгун Люню, а Лі Маньман.
Глава 2507
Наньгун Левюнь здувно хмикнув, стримуючи сміх. Він подумав, що подруга Су Ло не така вже й даремна. Поки можна її не вбивати.
- Провалюй! — Зреставл Нанґун Люнь, його голос прогримів, як грім серед ясного неба, і хвиля вбивств на Лі Маньман.
Маньманя застигла на місці, наче її вразив параліч. Вона тремтіла всім тілом, а губи її постійно тряслися... Яка жахлива сила смерті.
Хоча це було лише одне слово, Лі Маньман чудово зрозуміла, хто це був.
Демон Наньгун!
Як же вона могла забути про таку видатну людину, як пан Нанґун? З ним поряд з Ло Ло нічого не могло статися. А вона, здається, розбудила його...
Маньмані відразу втікла на курчах.
Су Ло спробувала вирватися, але Наньгун Люун фиркнув:
- Що ти щойно обіцяла?
Су Ло: «...»
Безсонна ніч.
Тільки на світанку, коли небо ледь світило, Су Ло нарешті провалилася в дрю.
У неї була лише одна думка: маленький Нангун, дуже сильніший за Великий Наньгун!
Кілька наступних днів Наньгун Левюні ані словом не обмовився про повернення.
Він не звертав уваги на відвідувачів, які приходили до нього.
Навіть зі старійшинами він вів себе холодно, вирішуючи всі справи кількома короткими словами.
Він проводив решту часу з Су Ло.
Су Ло жила на Верхній горі вже півроку, але за цей час вона або врятувалася від переслідувачів, або підвищивши рівень, знову рятувалася від переслідників... Тож у неї досі не було можливості оглянути Верхню гору.
У ці дні вони бралися за руки, наче пара безсмертних закоханих і безтурботно гуляли по Верховній горі.
Одного разу, повертаючись з аукціону, вони побачили безробітну Фею, що стояла біля штучної гірки. Вона дивилася на Нанґун Левуня постійно.
Су Ло відчулася нудоти і інстинктивно взяла Нанґун Льоуня під руку, демонструючи мимо.
— Су Ло, - гукнула її Безтурботна Фея, — мені потрібно з тобою поговорити.
Су Ло з насмішкою підняла кутки очей:
- Про що? Кажи.
Безробітні Фея подивилася на Нанґун Люня, і в її очах промайнула незрозуміла усмішка:
— Наодине.
— Тоді не варто, — зимно всміхнулася Су Ло.
Побачивши, що Су Ло дійсно йде, Безботна Фея спалахнула холодним поглядом і її голос став різким:
— Твій старший брат Ло так добре до тебе ставився, чи справді ти залишиш його помирати?
Ці слова змусили Су Ло зупинитися.
Наньгун Левюнґ нахмурив свої красиві, як мечі, брови і поквапив Су Ло:
— Пошли.
Але Су Ло вирвала свою руку і підійшла до беззаботної Феї. Вона зупинилася прямо перед нею, і її обличчя стало холодним та суворим:
- Що ти маєш на увазі?
Безробітний Фея підняла кутки очей:
— Наодине.
- Ти думаєш, я повірю всьому, що ти скажеш? — Су Ло злегка посміхнулась.
Але безробітна Фея дістала якийсь предмет і помахала їм перед Су Ло:
— Дивись уважно, ця річ ти подарувала своєму старшому братові Ло, чи не так?
Це була пляшка з першокласною небесною духовною водою.
Знаючи, що старший брат Ло піде на зовнішнє поле бою, Су Ло побоюючись його, вона вилила цілу флягу першокласної Небесної духовної води і подарувала йому.
А тепер ця пуста фляга була перед нею.
Су Ло розгадала, що ця лазурна фляга дійсно належала їй.
Чому старший брат Ло опинився у беззаботній Феї? Що з ним сталося? Чи він потрапив у біду?
Адже зовнішнє поле бою — це місце битв з демонами, повне небезпек, де ситуація змінюється кожної миті.