Глава 2478
Фігура цього чоловіка в чорному була витонченою і точеною — очевидно, жінка, а не та, що щойно билася з шостим старійшиною.
Жінка в чорному мілинула тінню і за мить опинилася перед Су Ло.
Коли жінка спокійно спали на ліжку Су Ло, то в чорному виблискувала очима, де проминув отруйний блиск.
Цей блиск, наче гострий меч, мітнувся до Су Ло.
— Су Ло, цього дня через рік помінятимуть твою смерть! — Жінка сильно викрикувала і полоснула кинджалом з шиї Су Ло!
Вона хотіла відсіч їй голову, щоб тіло і голова лежали порізнь!
І в цю саму мить.
"Бам!"
Семикольоровий камінь зі свистом кинувся прямо до зап'ястки жінки в чорному!
Не встигши зреагувати, вона відчула як камінь обдряпав її руку. Струйка алої крові скочилася вниз і капнула на обличчя Су Ло.
Жінка в чорному прийшла у лють і впала гострим поглядом у навколишнє простір.
Але навколо не було ні душі.
Вона нутром почуяла негарне, але як можна було відступити, коли Су Ло можна задушити одним рухом руки?
Жінка в чорному насолоджилася. Не припиняючи захищатися, вона знову люто мітнулась до тонкої шиї Су Ло, бажаючи її схопити!
"Бам!" - ще один семиколірний камінь вдарив по її зап'ястям.
На цей раз жінка в чорному була насторожена і змогла ухилитися. Перехопивши камінь, вона штовхнула його в ту сторону, звідки він прилетів!
"Бам-бам-бах!"
Жінка в чорному і восьмому старійшині, який тримав будинок з даху, швидко обернулася ударами ладану!
Тіні ладану множили, остаткові образи мили в повітрі.
За одну мить вони обмінялися вісімдесят одним ударом!
Їх сили були рівні, і якийсь час неможливо було визначити хто отримає верх!
Але з часом жінка в чорному почала видихати, поступово залишаючись на самоті.
Вона з ненавистю хминула, пняла вісьмох старійшину і намагалася втекти. Але восьмий старійшина лише посміхнувся і кинувся в погоню!
Він був на вісімдесят відсотків впевнений, хто це.
Можливо, третій старійшина.
Хто б міг подумати, що сама третя старійшина спеціально приєднається з внутрішнього міста на Верхню гору, щоб убити Су Ло. Схоже, її ненависть до дівчини була нешкільною.
У нього з третьою старійшиною були давні рахунки, і якщо він не використає цієї нагоди для таємної шкоди, то навіть небо цього не схвалить!
Адже цього разу третій старійшина, напевно, не наважиться зірвати з обличчя чорну тканину і розкрити свою особистість.
Інакше одного звинувачення в замаху на ученицю вистачило б, щоб вона не могла виправдатися!
У цей момент Лі Маньман, тихо стаючи, прийшла в себе. Вона підняла голову і побачила, як жінка в чорному втікає від восьми старійшин. Її очі були вражені!
Коли ж восьмий старійшина встиг тут з’явитися?
І ким була та жінка в чорному? Невже беззаботна Фея?
Але ні, щось не сходило. Як безробітні Фея могли так довго воювати з восьмим старійшиною? За логікою речей, на Найвищій горі людей, які можуть протистояти йому в поєдинці можна було порахувати за пальцями однієї руки, а тут ще й жінка...
Невже... Чи третій старійшина?
Маньманеня справді запаникала!
Що за неспокійна ніч!
Су Ло умудрилася довести старійшин до того, що вони особисто прийшли її вбивати. До якої міри її треба було ненавидіти?
Вже двоє в чорному приходили. Чи буде і третій?
Чи Маньман була на межі.
Вона нирла больовий потилиць і вже збиралася покликати капітана Більшокого та інших, як раптом в кімнату замітилася темна тінь. Не встигла Лі Маньманю опам’ятатися, як відчула крижаний дотик до шиї.
Маньман мало не розплакалася від розпачу!
А це ще хто?
Але не встигла вона навіть штовхнутися, як у неї потемніло в очах і вона провалилася в глибокий сон.
Якби на Верхній горі не було суворої заборони вбивати однокласників, безробітна Фея, звичайно ж, ніколи б не подумала про Лі Маньманю.
Глава 2479
Відкинувши Лі Маньман убік, беззаботна Фея скривела губи в лютій холодній висмішки.
Вона повільно, крок за кроком наближалася до сплячої Су Ло.
— Су Ло, а ти справді вражаюча. Мало того що шостий старійшина, так ще й восьмий тебе захищає.
- Але це не має значення, адже на моєму боці сили не слабкі.
— Тепер, коли всі набридливі особи пішли, як думаєш, чи не твоя черга?
- Можеш не хвилюватися, я не вб'ю тебе. Тільки зроблю своєю рабинею, так що заборона Верхньої гори не буде порушена. Вірно я говорю?
— Знай, стати рабинею мене, безробітною - найбільша честь у твоєму житті.
Безробітні Фея наближалися, промовляючи слова з кожним кроком.
Її голос звучав м'яко і неквапливо, наче тихий спів, чарівніше прекрасне, але слова, що зривалися з її губ, викликали нудоту.
На щастя, п'ять відчуттів Су Ло були запечатані, вона нічого не бачила і не чула, інакше її б точно знудило від огида.
Зрештою безробітні Фея підійшла до ліжка Су Ло.
Дивлячись на цю незрівнянну, прекрасну особу, таку красу як крижаний нефрит, Беззаботна Фея відчула в її серці велике розчарування і заздрість!
До появи Су Ло на Верхній горі вона була богинею в очах усіх, центром уваги, лести і захоплення. Але тепер все непомітно змінилося.
Багато хто вже таємно перейшов на бік Су Ло.
— Моя люба рабиня, відтепер ти будеш ревно служити своїй господині - Безробітна Фея уявила, як скоро Су Ло буде стояти перед нею на колінах, наче вона одним пінком відштовхне її геть, а та буде відчайдушно повзти назад, благаючи про прощення, і ця думка її серце розцвіло від захоплення.
У її тоненьких білих пальцях з'явилася гостра Ігла, що викрадає душу.
Безробітні Феї були отруйними, холодними.
Голка, що викрадає душу, дюйм за дюймом наближалася до Су Ло.
Усмішка на обличчі Безботної Феї ставала все ширше і ясніше.
І в той самий момент, коли голка ось-ось повинна була лізти у точку лінз на лобі Су Ло!
Раптово Ігла, що викрадає душу... Ти зникла.
Кончики пальців Безботної Феї були порожні, на них нічого не було.
"А?" - Безробітний Фея з недовірою втупилася на свої пальці, у неї була розгублена. Що відбувається? Куди ти йдеш?
Безробітні Фея давно шукали її, опустивши голову, але так і не знайшла.
Зрештою вона опустилася на коліна і почала шарити під ліжком.
Але Іґла, яка викрадає душу, немов випарувалася, від неї не залишилося і сліду...
Безробітний Фею пробрав особ. Вона витріщилася на Су Ло... Що, чорт візьми, відбувається?
Без голки, що викрадає душу вона не зможе зробити Су Ло своєю рабинею? Як же вона витримає свій гнів? Як потонуть ненависть?
Безтурботна Фея дивилася на умиротворене, посміхаючись в сні обличчя Су Ло, і її погляд поступово темнів. Незабаром у ньому промайнуло вбивство!
Такий шанс не можна упускати.
Ще одна чудова можливість вбити Су Ло може і не уявити!
На Верхней горі її вбивати не можна, ну і що з того? Ми можемо винести її за межі Верхньої гори і там прикінчити!
Безробітний Фея змерзла, схопила Су Ло за комір і вже хотіла витягнути її за межі Верхньої гори, щоб там вбити!
Але варто було її руці доторкнутися шкіри Су Ло...
"Шшш..."
Це було так, наче полум'я вогню пронісся по тілу Су Ло. Пальці беззаботної Феї страшенно боліли, неначе вдарили струмом!
Безробітні Фея відірнула руку і подивилася на свої пальці... Вони обуглелись!
Палець почорнів і висточав запах підгорілою їжі...