Глава 2450
І ось, всі один за одним почали намагатися повторити цей трюк.
"Свист, свист!"
Майстри, які зайняли місця з п'ятидесятого по шістдесяте в рейтингу були одним іншим корисним. Їхні тіла перетворювалися на потоки світла, і один за одним вони йшли до виходу.
- Нам теж пора! — Су Ло схопила Лін Маньман, збираючись злетіти.
Але не встигла Су Ло зрушитися з місця, як ще кілька білих спалахів - п'ять чи шість чоловік — пронеслись повз них і відмили вгору.
— А-а! — Він почув голосну крик.
Його тіло окутало жовту хмарку, і здавалося, його розривають на частини. Він істоно випив від болю.
Хоча смерть у Башні мук не була справжньою, страждання були настільки точними.
Після крику першого роздавали ще кілька.
З п'яти-шості людина, що злетіли вгору, лише двоє змогли прорватися і врятуватися, решта четверо були поглинуті жовтим туманом.
За допомогою цієї короткої передишки Су Ло, схопивши Лін Маньманів, пішла вгору. Вона була впевнена, що зможе протягнути її з собою.
Але людина припускає, що небо — це місце.
У ту ж мить, як Су Ло змила вгору, за нею пішли й інші.
П'ять чоловік, їх метою було не отвір, а сама Су Ло!
Ці п'ятеро збиралися скинути її вниз!
На цьому випробуванні, якщо Су Ло програє її назавжди виженуть з Верхньої гори! Тому вона ніколи не програла.
У критичний момент Лін Маньман, відштовхнувшись від Су Ло, направила її до виходу, а в той же час капітан Більшоковий і інші кинулися напереріз нападникам.
Капітан Більшокий і його команда схопили противників за ноги і потягли їх вниз.
« Бах, бах!»
Ця тактика самознищення в кінці спрацювала.
Кожен з них, вхопившись за ворога, впав на землю.
Але ця земля...
Потрібно розуміти, що прямо під отвором була голова золотого дракона.
Капітан більшийок, Лін Маньман та інші впали прямо на лоб дракону.
Золотий дракон, який до цього солодко спав під власний громоподібній хропіння, котрий ніщо не могло потревожити, від декількох ударів по голові відразу ж перестав хропеть.
Миттєво!
Вся сцена завмерла, наче у вакуумі. Настала трунна тиша.
Золотий дракон відчинив свої величезні очі і обернув поглядом крихітних мурах.
- Як ви смієте турбувати мій сон! - Зревів золотий дракон!
Довгий потік драконячого дихання вирвався з його пащі.
Більш образно це можна описати так: ніби ми набрали в рот води і варили її зліва направо.
Золотий дракон виривав не воду, а зміє дихання — полум’я.
Невдовзі всі, хто стояв позаду, опинилися в вогняному морі. Вони каталися по землі, обхопивши голови руками, і їх болісні крики не припинялися.
Варто відзначити...
Золотий дракон виривав полум’я стоячи.
Тобто, коли він встав, Лін Маньман та інші, що впали йому на лоб, в цей момент ...
Виникли підкидані вгору, прямо до того виходу, за який всі так відчайдушно боролися!
Лін Маньман: «...»
Капітан Більшоокий: «...»
Решта команди: «...»
Всі переглянулися, і в їхніх очах спалахнула шалена радість!
«Шух, шуху!» — кілька людей поспішали вгору.
Ті, хто раніше намагався перешкодити Су Ло, побачивши свій шанс, теж кинулися вперед!
А ті, хто залишився на землі, в цей момент відчули всю лють Золотого дракона. Всі вони були спалені дотла, перетворившись у вугілля. Від них залишилося лише біле світло, і вони відразу зникли.
Глава 2451
Свисток, свист, свис.
За межами вежі група людей у жалюгідному вигляді вивалилася назовні.
Золотий дракон, обвівши очі околиці і переконавшись, що всі маленькі мурахи знищені, знову заволокся і майже відразу занурився у глибокий сон.
Що стосується тих кількох, кого він підкинув своєю головою ... він, здавалося, нічого не помітив.
П'ятий поверх.
На перших чотирьох поверхах були завдання, але п’ятий був призначений в основному для відпочинку і відновлення сил.
На п’ятому поверсі не було небезпеки.
У цей момент всі відпочивали тут.
До п’ятого поверху людей прийшло лише близько двадцяти осіб.
Зрозуміло, що ті, хто мав близькі стосунки, збилися в кужки і так утворились невеликі групи.
На цій безробітній Феї зібралося понад десять осіб.
Несподівано з’явилася гостра суперечка, і в ній прозвучало ім'я Су Ло.
Якщо вже справа стосувалася її, Су Ло, звичайно, наволочила вуха.
Виявилось, що між ними виникла суперечка: Мо Цзе і Лінь Банйлі.
Линь Баньлі, побагрів від гніву, схопив Мо Цзе за комір і люто проричав:
— Кажи ясно! Що ти тут з'ясовуєш? Кого ти хочеш обклеювати!
Мо Цзе холодно посміхнувся:
- Ти знаєш, що накоїв. У кого є час зводити наклеп?
Лінь Банйлі кипів від люті, його налиті кров'ю очі впилися у Мо Цзе.
Його пальці стиснулися, вчепившись у шию Мо Цзе, на них здулися сині вени. Він стискав все сильніше і міцніше!
— Кхе-кхе... - обличчя Мо Цзе з блідого стало багровим, а потім і фіолетовим...
Його очі вилізли з орбіт. Якби Лінь Банйлі не відпустив його, Мо Цзе був би задушений на місці!
— Без... Турботна... — Мо Цзе з благанням подивився на Беззаботну Фею.
Безробітні Фея кинула на Лінь Банйлі холодний погляд і байдуже вимовила два слова:
— Припини.
Лінь Бальлі був такий злий, що не послухав безботної Феї!
Зрештою, смерть у Башні не є справжньою!
Отже, Лінь Бальлі не тільки не відпустив, але й стиснув руку ще сильніше!
"Хруст, кришталик!"
Відгалужився звук ламаних кісток.
На прекрасному обличчі Безботної Феї відобразився гнів! Це був перший раз, коли Лінь Банлі відкрито не послухався її!
Для тих, хто має владу, успіх - це лише привід для кивка, але одна помилка -- і ти приречений.
Саме це й сталося з Ліною Банлі.
Безробітні Фея, за винятком сутичок з Су Ло, ніколи не дозволяли нікому перелічити їй. Оскільки вона сказала, всі повинні були підкоритися. Поведінка Ліні Баньлі викликала у неї сильне незадоволення.
Оскільки слова вже не діють, безробітна Фея вирішила діяти сама!
Її довга рука, наче залізні тиски, вчепилася у шию Лін Банйлі. Її холодні очі, здавалося, були вивлені з тисячолітнього льоду. Вона сказала по складах:
- Я сказала, від-пус-ти його!
Линь Баньли миттєво застиг!
Він несподівано обернувся і з недовірою подивився на беззаботну Фею. Його голос тремтів:
— Беззаботна... Ти хочеш мене вбити?
Заради чоловіка, який йому і в підметки не допоміг, безробітна хотіла його вбити?
У очах Лінь Баньлі після шоку промайнула біль.
Безробітні Фея, згадавши зраду Лінь Баньлі, стали твердою як сталь. Її рука, що стискала його шию, знизилася ще на три доли сили:
— Ты отпустишь?
— А якщо не відпущу? — Линь Баньлі з розпачем дивився на свою богиню.
— Тоді умри! — Безтурботна Фея, згадуючи зраду Лінь Баньлі, вже кипіла від гніву. Коли вона побачила, як він проймається жалем, то відчувала огиду.