Розділ 2362
Оскільки вона потрапила в ранкову Бездну, то не збиралася йти звідси з порожніми руками. А оскільки ці люди такі сильні, то нехай на неї працюють.
До того ж, Су Ло все ще мала досить туманне уявлення про те, що таке Вічне серце.
Вона використала нагоду і попросила про це Сяо Ло.
Оскільки всі на власні очі бачили, як Су Ло з’їла хліб, вони перестали ставитися до неї з колишнім опаком. Тепер вони вважали її своєю здобиччю, яка вже нікуди не дінеться.
- Щоб отримати Вічне серце, ми повинні увійти до храму Бездни. Капітан сам взявся пояснити все Су Ло. — Але серце Вічне не є справжнім серцем, воно складається з десяти окулярів.
— Кристалые осколків? — На обличчі Су Ло відбивалось здивування.
Капітан не збирався позбуватися Су Ло так швидко. Поки вона жива, її можна використовувати як робочу силу для видобутку цих самих уламків.
Тому він терпеливо пояснив:
— У храмі Бездни живуть дуже специфічні істоти, їх називають чотирикрилими гадюками. Вбивши такого, є шанс, що з нього випаде христальний осколок.
На цьому моменті Чу Ян зробив паузу, затаїв від Су Ло одну важливу деталь, а потім продовжив:
— Коли всі десятеро з них будуть зібрані, вони об’єднаються в єдине Вічне серце.
— А для чого потрібне Вічне серце? — З цікавістю запитала Су Ло.
- Не важливо, для чого воно потрібне. Якщо ми повернемося з Вічним серцем, то отримаємо нагороду за завдання - 30 мільйонів очок -- із холодною посміховиською вставила сестричка Юй.
З цієї суми чотири з них отримували по п’ять мільйонів окулярів, а капітан — десять мільйонів.
З втручанням сестриці Юї розмова закінчилася.
Після години відпочинку вони вирушили в сторону храму Бездні.
Всю дорогу Су Ло пильно стежила за тим, що відбувається.
Вона помітила, що непомітно для себе виявилася в самому центрі їх групи.
Капітан йшов попереду, Лен Ці - позаду, зліва була сетриця Юї, а справа — Сяо Ло.
Такий стрункий радше говорив про те, що її стережуть, а не захищають.
Через 24 години безперервного шляху вони зрештою досягли храму Бездні.
Перед ними розстелялося бездимне озеро.
Вода в озері була надзвичайно чистою, її лазурит перевершувала навіть колір неба.
Якщо ви спробуєте описати розміри цього озера, то це озеро було не менше за велике місто.
І в цей момент всі побачили темний палац, безмовно ширяє над величезним озером.
— Храм! Дивіться, це той храм, який ми шукаємо! — Сяо Ло від хвилювання ледь не підстрибнула на місці.
Хіба Сяо Ло не адекват стихії світла? Цей темний палац зовсім не гармонував з її аурою. З чого б їй так радіти?
Поки Су Ло роздумувала над цим, Чу Ян вже встиг вивчити місцевість:
— У храмі нас чекає безліч небезпек. Коли увійдемо, будьте надзвичайно обережними і ні в якому разі не роздягайтесь!
- Так! — один голос відповіли члени загону.
— Су Ло, тримайся поруч зі мною, - серйозно подивився на неї Чу Ян.
Су Ло милу посміхнулася. Вона знала, що Чу Ян дуже обережний, але не очікувала такого ступеня.
— Добре, — з легкою посмішкою відповіла вона.
Один за одним вони легко й граціозно змили в повітря і полетіли до храму.
Опинившись всередині храму, вони побачили величезний храм.
Цей темний храм витіснив якусь зловісну аура, яка викликала занепокоєння в Су Ло.
Су Ло, прямуючи за військом, зрозуміла, що потрапила в новий похмурий світ.
Палац давно прийшов у спустошення і був абсолютно безлюденний.
Можливо, через те, що він ширяв над озером і всмоктував незліченну кількість води, всі стіни та поли були вкриті густим шаром зеленого мха.
Розділ 2363
Під ногами було волого, слизько і липке.
Зелений мох ріс не окремими острівцями, а суцільним килимом покривав всю неосяжну площу, тому тепер він нагадувала лук кольору темного чорнила.
Всі рухалися вперед у повній тиші.
Раптом здалеку потонув крижаний вітер, що пронизує кістки. Цей вітер ніс із собою якесь жахливе, зловісне і дивне відчуття, від якого волосся на тілі вставали дибки.
Так званий храм, звичайно, мав включати в себе різні споруди, сади, коридори, тераси тощо.
Але тут не було нічогокримого мха під ногами і вітру, що гострить.
Кожної тисячі метрів їм випала гігантська статуя.
На цих статуях були викарбувані надзвичайно реалістичні, але жорстокі та жахливі людські фігури: одні мали порізи очі, інші — вирвано ніс і в них не було всіх чотирьох кінцівок. Лише вигляд цих виявлянь вселяв жах у серце.
І в цей момент...
Раптом почувся лютий рів!
І він був не один.
Су Ло здригнулася і подивилася вперед.
Там був скелі!
На краю скелі виднілася темна печера. Вона була дуже великою, і в її глибині смутно угадувалися чорні крила.
— Це гніздо чотирикрилих гадюй! Всім бути насторожі, готуватися до бою! — Чу Ян крикнув, миттєво вибираючи карту за пазуху.
І в ту ж мить!
« Вжух! Вжух! Вжух!"
Кілька величезних силуетів кинулися на їхній невеличкий загін!
Отже, вони є легендарними чотирихронними ганьюями.
Справді, жахливі.
Кожен з них був заввишки приблизно із двоповерховий будинок, непропорційно великий головою і чотири тремтячими крилами.
Якби їх було дві-три особини, це було б ще терпимо, але проблема полягала в тому, що на них не менше десятка цих тварей!
- Увага, кожному по дві тварюки! Ви можете допомогти своїм товаришам! — Чу Яна почув яну виразний голос. — За кожен кільцювання можна отримати три мільйони окулярів!
Спочатку розподіл був другим: кількам членам загону становило п’ять мільйонів окулярів, а капітану — десять. Але капітан мав право змінити спосіб розподілу, якщо половина групи погодиться.
Почувши слова Яна, всі почали боротися ще запекліше.
Су Ло теж вступила у бій з чотирикритими ганюй.
Але вона не викладалася на повну. У цій команді їй, по-перше, потрібно було берегти сили на випадок зради супутника, а потім зберегти козирі в рукаві, щоб зламати ситуацію у свою користь.
Отже, коли Чу Ян вбив двох чотирьохкрилих ганюй, Су Ло все ще ухилялася і ховалася від атаки своїх двох противників.
Лен Ці теж досягнув своєї мети і побіг на допомогу Сяо Ло.
Сетриця Юй, з її рівнем сили могла впоратися сама.
Чу Ян швидко підбіг до Су Ло, кричачи на бігу:
— Я помогу тебе!
І саме в цей момент Су Ло зробила випад мечем.
"Дзинь!"
На землю з’являється тьмяний виблискриста.
Су Ло нахилилася і підібрала його. Це був осколок у формі шестикутної сніжинки, що випромінювала теплий сонячний ауру, від якої на душі ставало легко і приємно.
На той час Чу Ян вже прикінчив другого чотирикривого ганю.
Але навіть будучи дуже сильним, він не був успішний.
Чу Ян вбив трьох тварей, але не отримав ніяких кристального сколка, на відміну від Су Ло, якою нібито благоволила сама богиня удачі: убивши всього одного, вона змогла добути осколок.
Після битви, коли підвели підсумки, всі з надією втупилися на Су Ло.
- Сетрице Су, яка ж ти везуща! Мені нічого не випало.
- Мені теж.
— И мне.