Глава 2318
Але цього не було достатньо для того, щоб знищити зло. Він летів далеко вбік, і його діти були дуже малі!
Розлий малюк почувався ображеним.
Він справді обмежив подачу земного вогню в третій алхімічну кімнату, так чому ж алеїмік Лінь йому не вірить?
Його обезлюднила образа!
Побачивши, що Лінь Луомін замахується для нового удару, ролий дитинча в розпачі рвався вперед і мертвий притулився до його ноги.
Хто б міг подумати, що Лінь Луомін втратить рівновагу і похитнеться прямо на нього. Голова алхіміка з глухим стуком вдарилася об стіну.
"Бум!"
Звук рознісся з такою силою, що ролий дітина і сам відчув фантомний біль!
Ліню Луомін тільки - но почув, як в його очах посипалися золоті іскри й ледь не знепритомніли. Йому було важко боротися з болем, але він впав у лють і вдарив дитину кулаком.
Але його руку відразу ж перехопили.
— Алхімік Лінь, алхимик Линь, не торопитесь! Погляньте, погляньте! Я дійсно обмежив земний вогонь... З гіркою образою в голосі промайнула дитина, підтасовуючи Лінь Луоміна, наче курка до темної сумки, щоб той сам все побачив.
Саме звідти можна було керувати подачів земного вогню в кожну алхімічну кімнату.
Лінь Луомін подивився і переконався, що подавання земного вогню було обмежене до 30 відсотків.
- Як же Су Ло змогла досягти успіху? Як їй вдалося зробити пілюль для зміцнення тіла майстра? — Пробурмотів Линь Луомін, обхопивши голову руками і присівши на коточки.
Він справді був у повному замішанні і ніяк не міг знайти відповіді.
Побачивши його муки, діти з громіздкив губи і зі знанням справи кинув сплетю:
- А може, вона і раніше мала пігулку для зміцнення тіла майстра.
Це було дійсно божественне просвітлення.
Випадково вкинена фраза зростаючого дітлахів підняла Лінну Луоміна!
Так! У неї, мабуть, вже була пілюля для зміцнення тіла, тому вона і змогла її з'явити, навіть коли подавання земного вогню припинилося!
Так! Саме так все і було!
Слова дітей, які не мали жодних сумнівів, наче прогнали туман, зрештою прозріли.
« Ах ти, Су Ло! Так ти посміла грати такі жарти з моїм вчителем!"
Не в змозі контролювати нетерпіння, Лінь Луомін понісся до п’ятого старійшини. Він рухався так швидко, літав, наче на крилах, і промчав, як порив вітру, а рослий дитинча навіть не встиг зрозуміти, що сталося.
Коли Лінь Луомін вривався у лабораторію п'ятого старійшини, він вигукнув:
— Вчителю! Учителю! Та пігулка Су Ло... Вона точно не сама її виготовила!.
У цей момент п'ятий старійшина зробив йому знак рукою і холодно подивився на Лін Луоміна:
— Вчителю це відомо.
— А? — На обличчі Ліни Луоміна з’явилось велике здивування.
— Ця пігулка була в неї заздалегідь, тому вона змогла її так швидко дістати, — з холодною хмикнув п’ятий старійшина. - Інакше, з її жалюгідними сильками, як вона могла б зробити пілюль рівня майстра?
Звичайно, п'ятий старійшина і сам тільки після того, як подумав, зрозумів, що щось не сходиться. Врешті-решт, він згадав, що та пігулка ніяк не могла бути свіжою, адже її аромат був насиченим і витримкою, а отже, вона зберігалася вже довгий час.
— Учителю, я зараз же піду і знайду цю Су Ло! Вона програла! « У гніві вигукнув Лінь Луомін і вже зібрався йти.
— Стояти! — П’ятий старійшина впився у учня крижаним поглядом. - Якщо хочеш зганьбити ще більше, то можеш йти!
— Вчителю... Невже ми так просто дозволимо їй нас обдурити? — Луомин був неввічливим.
Як сказано, як вчитель, так і учень. П’ятий старійшина був дуже чутливий до млявої і злопам'ятної природи Ліні Луоміна.
А що сказати про мстиву людину, як - от п’ятий старійшина? Тим більше, що Квіток Пащаючого Хмара Дев'яті Інь і Дівяті Ян був тим скарбом, яке він твердо вирішив отримати.
Глава 2319
Однак п’ятий старійшина був набагато розумніший за свого учня.
Він жестом підкликав Лінь Луоміна до себе і щось зашептав йому на вухо. І чим довше він говорив, тим яскравіше світилися очі Луоміна.
Зрештою Лінь Луомін захоплено вигукнув руками:
— Учителю, ця ідея просто чудова! Ми точно поставимо Су Ло виплюнути квіток Падлака Дев'ята Інь і Дівяті Ян, і нам навіть не доведеться витрачати жодного окуляра!
На губах п’ятого старійшини грали зловісну і самовдоволену умилку.
— Іди, — махнув він рукою.
- Так! — Схвильовано відповів Лінь Луомін. Його очі горіли, і він швидко, наче льота, пішов. Він ще мав багато чого підготувати.
А тоді Су Ло навіть не здогадувалась, що ці двоє, учитель і учень виявилися настільки дріб’язковими й безлісними, щоб тої ж ночі помститися.
В замку.
Старший брат Ло вже пішов.
Усі члени загону Сіо Ло, проковтнувши видані Су Ло пілюлі, що поглинають духовну енергію, занурилися в медитацію, переживши свою трансформацію.
Швидко просувалася Простушка.
Проте, оскільки вона вже не раз підвищила свій рівень за допомогою пілюлі, цього разу прорив був менш важливим — лише одна зірка.
Тепер Простушка була воїном рівня Святого третьої зірки.
Саме в той момент, коли Су Ло питала Простушку про те, що сталося у зоні магічних звірів, зовні донісся гучний шум.
Су Ло злегка нахмурила свої вербові брови і запитала начальнику:
- Що там відбувається?
Управитель піднявся і вийшов, а коли повернувся, за його спиною слідував цілий загін.
Її очолювали давні знайомі Су Ло.
— Линь Луомин? — З огидою покосилася на нього Су Ло.
Їй здавалося, що Лінь Луомін приліпився до неї як пластир з собачої шкіри.
Су Ло була впевнена, що нічого не образила його під час першої зустрічі, але він, як скажений пес, вперто не давав їй проходу, і це вже починало стомлювати.
— Су Ло! Ти тут? Чудово! — Линь Луомін помахнув рукою і розчавився холодною усмішкою. - Люди, заберіть її!
Лінь Луомін вів себе дуже спокусливо, його вигляд був переповнений владністю.
Він знав, що для захоплення Су Ло в цьому замку йому знадобляться кращі бійці, тому і привів з собою таких людей.
Це були охоронці Вежі Пілюль, і сила кожного з них досягала щонайменше рівня Святого. Один за одним вони виглядали шаленими і безщадними, наче вовки або тигри.
Почувши наказ Ліні Луоміна, вони без зайвих слів кинулися вперед, щоб схопити Су Ло.
Простушка побачила, що накочується бійка. Вона схопила свою велику дубину, блискавично роїлася в бій!
Але край її одягу утримала рука Су Ло, яка спокійно похитала головою.
Ніхто не міг зупинити Простушку, крім Су Ло. Тому, хоч і неохоче, Простушка прибрала свою дубину і рішуче встала перед Су Ло, готуючи її захищати.
- Ліню Луомін, що ти робиш? - Су Ло вже починала по-справжньому злитися.
Вона терпіла знову і знов, але це не означало, що вона ангельська. Їй просто було ледарювати в дрижці, але інші вважають це за слабкість.
Лінь Луомін був на вершині самовдоволення:
- Що я роблю? Су Ло! Ти зробила таке, і у тебе ще вистачає нахабства питати, що я роблю?
Су Ло нахмурилась:
- Про що ти?
У цей момент вона була в повному замішанні.
- Про крадіжку! — З праведним гнівом заявив Лінь Луомін. — Ти, за допомогою моменту коли я був поруч, викрала у мене рецепт чудового пилюлі для очищення кісткового мозку! Ах ти, мерзенна злодійка!
Рецепт чудової пілюлі для очищення кісткового мозку? Су Ло хотів погуляти.
Їй зараз і даром не потрібен був рецепт пили рівня майстра, а він звинувачує її в крадіжці рецепту якоїсь відмінної пігулки? Чи може бути щось сміхотворніше?
Однак Лінь Луомін відмовився вірити, що Су Ло може бути настільки сильна в алхімії, щоб перевершити чудового вівтаря. Зрештою, та пігулка рівня майстра, як він вважав, була у неї заздалегідь.